Братство при церкві св. Варвари у Відни.

З Відня. Дня 6 с. м. відбув ся в домі о. д-ра Сембратовича збір основателїв нового братства церковного при церкві св. Варвари у Відни. На зборах явило ся близько двацять людей з кляси робітничої, а з интеліґенції гофрат Ковальскій, директор "Ацієнди" Сїнкевич, д-р Брикович, секретар суду Юзичиньскій, о. Пюрко і пять академиків, три члени "Буковини" а два "Сїчи". Збори повитав о. д-р Сембратович дуже короткою бесїдою, заявивши, що зараз прочитає ся статути, до котрих поодинокі участники зможуть подати свої замітки. Потім забрав слово сов. Ковальскій. (Він говорив на зборах кілька разів і то, після свого звичаю, розволїкаючи і нудячи.) До статутів забрав слово також п. Сїнкевич і говорив по россійски. По кілька слів промовили ще пп. Юзичиньскій і член "Буковини" Малец (сей россійщиною) в справі кандидатів до комітету редакційного статутів. Один з ремісників допоминав ся, щоби братство удїлювало членам запомоги в часї безробітя, а другій (листонос п. Иванбів) сказав кілька слів о важности сего братства. Хотїв ще промавляти один з Сїчовиків і заявив се о. ректорови, та п. гофрат забирав раз-у-раз слово, а не було голови зборів, котрий би міг був вести порядок. Через се окрім п. Сїнчевича не міг нїхто говорити над зміною статутів, списaних справдї якимсь "вавилоньским язичієм". До зредаґованя статутів вибраво гофр. Ковальского, Сїнкевича і о. Сембратовича. Посол Телишевскій, котрий з Барвіньским случайно явив ся на зборах, подякував за місце в комітетї редакційнім, на якій поручив єго о. рект. Сембратович, вимовляючи ся тим, що незадовго виїзджає до дому на свята, а через се утерпіла би справа скорого виготовленя статутів.
Незвичайно прикро вразив віденьских Русинів той факт, що о. д-р Сембратович позапрошував на збори лише людей з своєї партії, а народовцїв не запросив. Деякі з тих, що були на зборах, заходять до церкви раз на Великдень, отже на збори певно були запрошені о. ректором. Надїємось, що о. ректор поправить тепер тую похибку і для ухваленя статутів (окрім оголошеня в церкві) вишле до всїx виднїйших Русинів без різницї партій окремі запрошеня, бо декотрим урядникам не все позваляє час зайти на службу Божу і почути оголошенє зборів. Крім того жадаємо, щоби статути братства були виготовлені в язицї рускім народнім, а не в якійсь мішанинї, і з цїлого серця бажаємо новому товариству як найкрасшого розвою.
Додати належить, що мотором до основаня сего братства був о. Пюрко, котрий все "підштовхував" віденьских Русинів до дїланя в тім напрямі. Про дальшій хід цїлої справи подам в своїм часї близші вістки, а про рух в братстві і poботу єго видїлу буду передавати справедливі хоть і безпощадні оцїнки. Сподївати ся також, що нове братство займе ся по-при инчім зложенєм хору в церкві св. Варвари, бо справдї соромно, що руска церков у Відни мусить обмежатись в недїлю в часї богослуженя на рипливім голосї дяка.
З—н

15.12.1891

До теми