іще кілька днів і зміниться цифра року
можна себе уважати пустельником і пророком
бо зачинив за собою двері і розірвав дружби
бо дописав книжку – бо відпустив бороду
бачу: вітрило моє розпорото
піклуюся про примерзлу в дворику ружу
підіб’ємо – пане-брате – як кажуть тепер «бабки»:
плюс – ще існує мова якою можна писати
плюс – що існує світло дім телефон ровер
мінус – твоє «не знаю» перегоріла жарівка
на крилах дрозда брунатна дощівка
як мрія моя – про ферму кактуси і корови
мені вистарчає хліба і є молоко пташине
може життя для мене саме таке пошили?
може складаючи слово – лінії на долонях -
їх плавником писали паличкою і кігтем
що тепер вимагати? що мені ще хотіти?
шафран і кориця – сіно солома
світяться на деревах такі яскраві ґірлянди
важко що-небудь губити і кого-небудь втрачати
триматися за повітря плавник чи жіночу руку
чекати на зміну року і на солому Різдва
і що з нами – пане-брате? – такі у грудні жнива?
такі мої вірші з тонкими мембранами звуку
такі мої статки: писання – погляд з вікна
підстригти на зиму ружу єдина вона і одна
і подзвонити мамі – і слухати про артрит
«ще встигнеш до Нового року?» відповідаю: «ні»
«чого в тебе – сину – голос і дні сумні?»
«нічого – усе в порядку – збитий серцевий ритм»
і я повертаюсь на кухню – запарюю чай своїх днів
розклавши прожитий рік виключно із плюсів
вчора сікло снігом – нині прийшли дощі
двері зачинено – ну де я поставив ключ?
вірші пишу під ялинку і під мовчанку твою
і щось я на Миколая обіцяв молодшій дочці
17.12.2016