Василь МАХНО

 

і можна у чорному домі а можна – на білій яхті

жити – повітря проламується – яма на ямі

і та що мене любила і та що тепер не любить

і та що спільне майно від мене відсудить

і та що любила музику і та що вдавала музу

і та у якої погляд зеленої кукурудзи

 

і та що мене хотіла і та що мене дурила

і та що вночі вставала і цілу ніч курила

і та що казала: не знаю і та що уникла шлюбу

і та що носила кітель а потім лисячу шубу

і та що мені годила і та що мене тримала

і та що тепер поїде восьмим швидким трамваєм

 

і та на губі якої ще молоко не обсохло

і та яку бачив на Ґрінич та яку бачив на Сохо

і та що казала приїде і не була у Белґраді

і та яку як монетку я залишив у Ґранаді

і та котра мала квартиру але не мала щастя

казала що сповідається але казала не часто

 

і та що писала вірші і та що співала в барі

і та що мені ніколи не пасувала до пари

і та що слухала Коена а інша любила кіна

і та що кричала: ще приповзеш на колінах

і та що мене забула і та що уже померла

і та що була медом і потім зчорніла як мерва

 

і можна в старечому домі – а можна у віршах

яма над головою і під ногами ширшає 

і тій що колись любила і тій що садила квіти

і тій що дивилась на тебе: які в неї будуть діти

і тій що тебе просила і тій що тебе прогнала

і тій що на колінах книжку твою тримала

 

і ти що любив – а тій ось морочив голову

і ти що комусь говорив що помираєш з голоду

і ти що дощем чи звуками в снігах у бузкових запахах

коли твоє тіло любов’ю глюкози прокапали

подумав: кінець ну дійшов ти до дна

хто стане тобі в головах і хто вона та одна?

 

 

10.12.2016