Василь МАХНО

 

слова які я тобі сказав: рано сказав – чи пізно?

в дворику я стою – дрізд проковтнувши пісню

зелений ще – чим його нині я нагодую?

нічого я не купив – не був в магазині

написав одне речення – більше не в силі

за ким я тужу і разом з дроздом сумую?

 

з листків роману я викладу міст паперовий

і всі переселяться з острова на пороми

світ що складається виключно з речень –

стиснутих слів – питомої маси зірок і пилу –

жовтого стовбура вилинялої кропиви

з дроздових легень – з сердечка

 

з горла пташиного – зі стравоходу і коридору –

з серця мого схожого на мішковинну торбу

з твого мовчання – за яким крихкість паперу

дрізд обіймає мене крилом за плечі

дрізд розсуває простір для речень

для золотого пір’я на пурпурових перах

 

і якби я не дружив з цим птахом – і якби

речення не вкладались в повітряні ями і ямби

в дворику я – завтра почнеться грудень

і понеділок почнеться – і дах не накритий

мені і дроздові залишаться крихти

і якось цю зиму в снігах перебути

 

бачу: збирається сніг із затоки Овечої Голови

зимові кущі на ніжках козиних й кривих

мчиться потяг – пливе пором – їде Фольксваґен

я сумую: не те що не пишеться чи не йде

бо завжди питаю тебе: ти де?

і вичитую чи сумісні з рибами ваги

 

так минає мій день: серед дроздів у дворику

можна було б продовжити речення чи риторику

акордеон розсуваю – то чорний то білий клавіш

вірші пишу – їх виставляю в ФБ

як каже один наш знайомий: любе-голубе

ще один день із тобою – ще одна крадіж

 

03.12.2016