Чотири роки тому я передбачив вторгнення Росії в Україну. Ось мій наступний прогноз, що багатьох нині вразить своєю очевидністю: наступною є Балтія, і це стане одним з перших і найбільших випробувань президента-електа Дональда Трампа. І це, радше, не буде у формі явного вторгнення.
Президент Росії Володимир Путін має чітку мету і загальну стратегію. Однак, якраз їх більшість реалістів не сприймають. Дехто стверджує, що він керується принципово раціональними, оборонними цілями: розширення НАТО здавалось йому загрозою і витісненням Росії. Захід розширив свою сферу впливу за рахунок Росії, і Росія тепер мстить. Ось чому "українська криза — це помилка Заходу", за словами Джона Міршеймера.
Як і більшість аналізів академічних реалістів, це безглуздя. Путін не керується холодними калькуляціями раціонального особистого інтересу, бо так жодна людина не калькулює. Ми не вулканці [вигадана цивілізація гуманоїдів, у всесвіті американського науково-фантастичного серіалу «Зоряний шлях»; відома своєю розвиненою логікою та відмовою від емоцій]. Нами рухає наше сприйняття власних інтересів, сформоване та визначене нашими глибшими пресупозиціями і переконаннями— тобто, наша ідеологія чи релігія.
Путін вважає, що ґеґемонія Росії в "ближньому зарубіжжі" необхідна для безпеки Росії через свої уявлення про російську державність і історичне призначення. Путін (і, можливо навіть більше — його внутрішнє коло) не просто націоналіст. Кремль, як виглядає, керується своєрідною формою російського націоналізму, переплетеного з релігією, призначенням, і месіанством. В цьому наративі Росія є хранителем православ'я і має місію захищати і поширювати віру.
Направду раціональна Росія не буде бачити в розширенні НАТО і Європейського Союзу загрозу, бо ліберальний порядок є відкритим та інклюзивним, і він насправді збільшив би безпеку і процвітання Росії. Але для Путіна та інших росіян, які бачать світ через призму російського релігійного націоналізму, Захід за своєю суттю є загрозою через своє виродження і глобалізм.
З цієї точки зору, НАТО не є великодушним гарантом ліберального порядку в Європі, а ворожим аґентом виродженого Заходу і основною перешкодою російської величі. Тому, велична стратегія Путіна вимагає зруйнувати НАТО. Зокрема, він мусить позбавити сенсу 5-ю статтю про гарантії взаємної безпеки.
Путін вже досяг успіху в розмиванні вірогідності НАТО. Дві його останні цілі, Грузія і Україна, не є членами НАТО, але в 2008 році їх явно і публічно запевнили, що їм нададуть План дій щодо членства — дорожню карту до членства. Росія чітко і публічно виступала проти будь-яких кроків у напрямку членства в НАТО цих обох країн — а потім перейшла до їх окупації.
Інвазія Росії в Грузію і Україну створила спірні території — Південної Осетії, Абхазії та Криму — зайняті російськими солдатами. Жодна країна ніколи не вступить в НАТО при частковій окупації Росією.
Путін для продовження російської експансії має тепер найбільш сприятливу міжнародну ситуацію після закінчення холодної війни. Європейська єдність тріснула. Члени Альянсу ставлять під сумнів цінність пакту про взаємну безпеку. І наступний американський президент, виглядає, відкрито фаворизує Росії та готовий пробачити її безвідповідальну поведінку.
Наступний крок Путіна є більш небезпечним за попередні, тому що він здатний рухатися в Балтійські країни, які є членами НАТО. Він не буде посилати через міжнародний кордон великі формування в уніформі російських солдат — бо тоді навіть найобережніші члени НАТО не стануть ігнорувати очевидне вторгнення.
Замість цього Путін — ймовірно в наступні два роки — спровокує, використовуючи неявних маріонеток, неоднозначну мілітаризовану кризу. Можливо, російськомовні латвійці або естонці (чверть латвійців і естонців — етнічні росіяни) почнуть заворушення, виступаючи за свої права, заявляючи про переслідування і просячи "міжнародний захист". З'явиться підозріло добре озброєний і добре навчений "Народний фронт визволення російської Балтії". Кілька резонансних вбивств і вибухів приведуть Балтію до межі громадянської війни. Можуть виникнути малодиференційовані заворушення.
Росія блокуватиме всі резолюції Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, а буде пропонувати свої односторонні послуги в якості миротворця. Північноатлантична Рада зустрічатиметься. Польща очолить зусилля задіяти 5-ту статтю, оголосити Балтію заатакованою Росією і сформувати колективний захист проти російської агресії. Німці і французи будуть відчайдушно опиратися. Всі будуть дивитися на Сполучені Штати, щоб побачити, куди схиляється лідер альянсу.
Якщо Альянс не задіє 5-ту статтю, гарантія взаємної безпеки НАТО стає функціонально безсенсовною. Жоден з членів альянсу в майбутньому не матиме жодної довіри до договору в плані гарантій своєї власної безпеки від Росії. Геополітичний годинник цофнеться до 1939 року. Деякі східноєвропейські країни, очевидно, виберуть приєднатися до Росії як фаворита. Інші, починаючи з Польщі, почнуть озброювати до зубів. Мрія Путіна про роздроблений Захід і відкрите поле в Європі буде реалізована.
Але якщо Союз дійсно задіє 5-у статтю, це означатиме оголошення Заходом війни проти Росії. І саме тоді Трампу доведеться вирішити, чи варто заради захисту Латвії ризикувати Третьою світовою війною.
Paul D. Miller
How World War III Could Begin in Latvia
Foreign Policy, 16.11.2016
Зреферував О.Д.
19.11.2016