Політика краєва і загранична.

Проєкти і здобутки.

 

 

Програма економічного розвою Галичини, така, як єі розвивали посли Щепановский, Леваковский і др., як єі натякнула тзв. "програма" польськоі лівиці соймовоі, се виразнісінько сформуловані бажаня підростаючого польского капіталізму. Загальні основи тоі програми, такі як фінансова і економічна автономія Галичини, як зміна політики тарифовоі в напрямі користнім для Галичини, як децентралізація заряду залізниць іті. мусять бути симпатичні для нас, бо вони можуть принести пожиток і нашому народови, нашим ремесникам по містах, хліборобам і хліборобским спілкам по селах, нашим купцям, крамарям і товариствам купецким. Особливо наші спілки хліборобскі, ремесницкі і торговельні, коли сильнійше розвинуться, мусять стояти також за сею програмою, котроі головні вимоги ми поставили і в свойій програмі радикальній. Здобувати для нашого краю і нашого народа всі пожитки капіталістичного ладу а по змозі оминати єго погані та недогідні боки, се основна думка, котра вела нас при укладаню нашоі програми і в дальшій нашій діяльности і вести буде й далі.

 

Ся програма економічна потерпіла тепер у Відні, як здаєся, значну невдачу. З телеграмів ми дізналися, що на домаганя польского "Koła" посольского, щоби головний заряд галицких зелізниць державних був перенесений з Відня до Галичини, правительство рішучо відповіло, що сего не зробить з причин стратегічних. Коло польске, котре коло сеі справи з давна вже ходило як кіт коло сала, тепер задумало поставитися окунем і настояти на своім; приняло воно на тайнім засіданю внески найбільше опозиційного посла Леваковского, щоби не підпирати правительство, коли воно не пристане на децентралізацію зелізниць. Але що в Колі польскім більшість — шляхтичі-дідичі, котрим інтереси підростаючого галицкого капіталізму або не зрозумілі або не такі близькі, як піддержанє ріжних клясових прівілеів давного крою (пропінація іті.) то й ухвала ся мабуть буде пустою погрозою. Рускі посли, котрим би в тій справі іти рука об руку з польскими опозиціоністами, занадто залежні від правительства і від шляхти, а при тім занадто мало мають розуміня економічних інтересів краю, щоби могли здобутися на якусь самостійну — не кажу вже: дорогу, але хочби тілько заяву думок.

 

Рік тому назад, в початковій статі місячника "Ekonomista polski", характеризуючи здобутки десятилітнього господарованя міністра Дунаєвского, показав пос. Щепановский, що міністер той своєю фінансовою політикою сповнив те, що заповідав гр. Тааффе; поставив правительство по над партіями. Нехай собі партіі в парляменті групуються як хочуть, правительство мало про се дбає; в своіх фінансах має воно сильну опору. Всі краі і всі партіі мусять жебрати ласки з центра, — центр не потребує жебрати від них. Се показалося виразно сего року, коли міністерство гр. Тааффе перебуло важку крізу і після нових виборів держиться якось, не маючи властиво за собою виразноі більшости. Воно немов навмисне показує тим партіям, котрі єго доси піддержували, що лехковажить собі йіх. Особливо Поляки ковтають гіркі пігулки. Відмовлено йім децентралізаціі зелізниць, а замісць обіцяноі суцільноі регуляціі рік галицких, о котру край уже давно жебрає і на котру треба 80—100 міліонів, правительство ладиться видати більше менше таку саму суму на прикрасу Відня, т. є. на будову міскоі зелізниці, регуляцію ріки Віденки, будову великих магазинів над Дунаєм іті. Се такий знак лехковаженя галицких послів, що посли ті, коли би справді суріозно дивилися на своі обовязки мусіли би по ухваленю сего проєкту зараз поскладати своі мандати і відкликатися до своіх виборщв, що далі робити.

 

Певна річ, що без великого шуму і гармідеру проєкт сей не буде ухвалений, але ми певні, що коли буде ухвалений, то галицкі посли, Поляки й Русини хіба зітхнуть та махнуть рукою: по бороді, мовляв, текло, а в рот не дійшло. А якоі небудь острійшоі акціі від них годі ждати. Атже тепер вони головно причинились до того, що перший раз від коли у нас є парлямепт, ухвалено скоротити дебату буджетову. Дебату сю котрась газета назвала "екзаменом правительства перед послами". Чи зовсім вірно — не беруся судити, але то певна річ, що при дебаті буджетовій посли всіх крайів і народностей мали звичайно нагоду, докладно, широко і всесторонно виказати потреби і бажаня своіх виборців, на що мало може бути місця при дебатах над ріжними спеціяльними справами. Скороченє дебати буджетовоі значить по части ограниченє того важного права посольского. Тому то посли опозиційні, особливо ческі дуже сильно виступали против сему проектові, але більшість заявилася за ним. І наші славетні аргонавти вважали потрібним устами посла Романчука заявити, що згоджуються на скороченє дебати буджетовоі. Ну, певно! Для них дебата буджетова була би також в своім роді екзаменом: мусілиб показати, що знають про справи краєві і державні не тілько на полі шкільництва, значить — чим швидше мине сей неприємний екзамен, тим ліпше.

 

Але вже прямо скандально веде себе "делегація" галицка в справі реформи закона виборчого. Телеграми донесли, що в комісіі, котра радить над сею реформою, посли польскі заявили, що вони противні навіть такій реформі, щоби курія сільска голосувала прямо на посла, а не як доси через вибраних виборців. Що галицким шляхтичам така реформа не в лад — се не диво: вона підрізує в корені дотеперішню практику виборчу з купованєм голосів, з жандармами, арештами і трактаментами. Але сказати се виразно вони не посміли, і для того заявили, що противні реформі тому, бо, мовляв стоять на грунті давнійшоі практики, з перед року 1872, що послів до Ради державноі вибирали не жадні виборці, а сойм у Львові. Се тупоумне балаканє мусіло здивувати і найбільших прихильників галицкоі шляхти тим більше, що всі інші посли в комісіі були за реформою закона виборчого, хоч може одні хотіли такоі реформи, а інчі інчоі. І для того то пос. Пленер від лібералів німецких заявив, що він годиться на те, щоби реформу виборчу завести по всіх інших краях Австріі, а тілько в Галичині лишити все по старому. Коли би се так сталося, то се був би не тілько встид для Галичини перед цілим світом, але була би також величезна шкода для єі розвою політичного і суспільного. Реформа виборча поперед усего мусіла би дати значнійший вплив містам, котрі в Галичині в остатніх роках сильно зростають, — мусіла би вменшити силу шляхти, котроі суспільне значінє чим раз більше паде, а в кінці мусіла би дати більше простору селянству і робітникам промисловим. Лишити все по старому значило би вправді не спинити розвій, але замазувати єго і піддержувати штучно на чільнім місці в краю купку людей, котра ані по свойій інтелігенціі, ані по свойому суспільному значіню, ані по свойій політичній стійности на се не заслугує.

 

В хвилі, коли се пишемо, справа реформи виборчоі ще не полагоджена навіть в комісіі. А про те становище, яке заняли польскі посли в тій справі, викликало серед польскоі суспільности загальне невдоволенє. Може з сеі хмари, що починає збиратися, буде й деякий дощ, т. є. може зорганізуєся якась акція в краю проти сего становища, а за реформою. Се булоби добре, і наші товариші, в столицях і по провінціі, повинні в тім згляді йти дружно з Поляками та піднимати народ на збори та віча, щоби засідаючі у Відні шляхтичі знали, що край наш нині не є вже таке бездушне мясо, на котрому б можна робити ретроградні експеріменти.

 

Заноситься й на другий дощ в іншій стороні. Деякі проводирі молодоческі задумали скликати в Празі з початком будучого року зйізд Славян австрійских. Зйізд мав би характер політичний; запрошені булиб на него мужі довірія не тілько з усіх славянских народностів, що жиють у Австріі, але з усіх партій, які є серед тих народностів. Чехи мали вже в тій справі дійти до порозуміня з Хорватами і Словенцями. І одним і другим і третім ходить о оборону народностів славянских від утисків з боку елементів неславянских — Німців і Мадяр. Впорядчики зйізду думають, що колиб на перший раз вибрано бодай центральний комітет, котрий одержувавби інформаціі з усіх краів славянских у Австріі і відповідно до того давав сказівки та матеріял усім партіям та органам слав., що робити, на що звертати увагу і т і. то се вже значилося дуже богато. Ми Русини мусілиб дуже радо повитати сей зйізд, навіть коли б вій не мав так виразно поступового характеру, як маєвий зйізд слав. молодіжи. Одно те, що сей зйізд, зложений переважно з практичних політиків послів, провідників партій та журналістів буде мати далеко більше практичне значінє; а друге те, що хоч би той зйізд і не доторкався зовсім наших руско-польских відносин у Галичині, то все таки вже з основи своєі він мусить звернути пильну увагу на наших братів Русинів в Угорщині, що пропадають під тиском мадяризму. Коли би зйізд дав товчок і вказівки до національного і політичного піддвигненя тоі частини нашого народа, то се було би єго великою заслугою, а для нас принесло би богато доброго.

 

До річи тут буде згадати, що про сей зйізд першу відомість подала "Галицкая Русь", і не могла вдержатися, щоби не припутати до него своіх звичайних квітків. Поперед усего зажадала вона, щоби на зйізд не кликано репрезентантів деяких партій і кружків славянских, "полякующихъ" "мадьяроновъ" іті., а по друге сказала — не знаємо вже, чи бажанє, чи надію, що зйізд повинен вести наради по російски. Що до першого, то треба сказати, що цензура мусіла би бути самовільна і несправедлива: "Гал. Русь" може собі вважати когось "полякующим" і жадати, щоб єго виключено зі зйізду; Поляки можуть уважати фракцію Гал. Руси "москалюющою" і жадати, щоб єі виключено, ітд. Так дійшлось би до хаосу. А чому не зйізді не почути голоси справді всіх партій славянских, і польоно-, і мадьяро- і германофілів? А що до мови, на якій будуть вестися наради зйізду, то про се не требаб собі за рана голови ломати. Маєвий зйізд слав. молодіжі доказав, що інтелігентні Славяне досить добре можуть порозумітися, говорячи кождий своєю рідною мовою. А схоче зйізд говорити одною спільною мовою, чи російскою чи якою небудь — то се єго річ. А порадникови "Гал. Руси" могли би впорядчики зйізду справедливо сказати: не забігай поперед батька в пекло і не став нас без потреби в фальшиве положенє, котре помогти нікому не поможе, а з гори вже може погребти цілу справу.

 

[Народ]

07.11.1891