Берлін

Для В.

вірш який ти лисячим кігтем писала

дорогою до Берліна – і про який мовчала

а тепер кажеш: тримай – лови

я тому тримаю цей дім і прозорі стіни

у якому з тобою засіли

у будяковому світлі – і світі трави

там не має Берліна – ані Германа Гессе

золоті реп’яхи в голові поетеси

лисячі сни – простодушні берлінці

а як же жити з віршем який за свідка

а як же шалики і як же накидки?

а як зима у німецькій провінції?

і тому згрібаєш листя лисячим кігтем

і тому на тіло вдягаєш військовий кітель

і пишеш вірш і його читаєш

Берлін врізається запахом булки

двірцем летовищем кожної букви

повітрям й бензином які вдихаєш

і якщо життя це деталі і все в деталях

і якщо б ти мене про вірш свій спитала

-вірш – накинутий кітель на тіло-

я питаю: адреса готелю? – забула

я питаю: в якому районі? – не чула

хоча б знаєш куди прилетіла?

і якщо б я зірвався до твого Берліна

і якщо би грів холодні твої коліна

і якщо би зранку не встигнули на літак

ти б сміялась і казала: хіба це втрата

і хіба можна вірші писати

без адреси готелю – плутаючи міста