Легенда листопада

 

 

В осінню ніч, що лине тихим сном

Понад ліси, що червінню взялись,

Хтось Велий пише золотим пером

Про дивну північ, що була колись, —

Що так, як сонце, нам давно зійшла,

Хоч темна, та ясніша зір була...

В осінню ніч, що лине тихим сном,

Хтось Велий пише золотим пером...

 

_________

 

...В осінню ніч, в опівніч листопада,

На смілий герць пішли лицарські внуки

За ту князівну, красну і принадну,

Що шість віків закуті мала руки

І спала сном важким і непробудним

На склянім замку, що здобути трудно...

 

Як ясно сонце в днину ту сходило

У Лева граді, у старезних мурах!

Князівна встала, усміхнулась мило —

І зникли хмари чорні і понурі,

І золото засяло у блакитах,

Коли князівну удалось збудити!

 

І бились дні і ночі листопада

Із змієм лютим за багате віно,

За скарб князівни, за князівни владу

Ішли на прю в холодні дні осінні

Ті лицарі, що, як ішли до бою,

Була їм осінь ясною весною...

 

І хоч минула осінь роковая

І бій ущух, бій славен листопада, —

Але в лицарськім серці не згасає

Князівни вид, її краса й принада:

Князівна волі із вірлами лине

Понад широкі степи України!

 

_________

 

Як вийдеш в ніч листопадову з дому,

Почуєш пісню в вихорі буйному:

Це лине спів вірлиної громади —

Безсмертний спів — легенда листопада...

 

Львів, 1 листопада 1941.

 

[Львівські вісті]

01.11.1941