В осінню ніч, що лине тихим сном
Понад ліси, що червінню взялись,
Хтось Велий пише золотим пером
Про дивну північ, що була колись, —
Що так, як сонце, нам давно зійшла,
Хоч темна, та ясніша зір була...
В осінню ніч, що лине тихим сном,
Хтось Велий пише золотим пером...
_________
...В осінню ніч, в опівніч листопада,
На смілий герць пішли лицарські внуки
За ту князівну, красну і принадну,
Що шість віків закуті мала руки
І спала сном важким і непробудним
На склянім замку, що здобути трудно...
Як ясно сонце в днину ту сходило
У Лева граді, у старезних мурах!
Князівна встала, усміхнулась мило —
І зникли хмари чорні і понурі,
І золото засяло у блакитах,
Коли князівну удалось збудити!
І бились дні і ночі листопада
Із змієм лютим за багате віно,
За скарб князівни, за князівни владу
Ішли на прю в холодні дні осінні
Ті лицарі, що, як ішли до бою,
Була їм осінь ясною весною...
І хоч минула осінь роковая
І бій ущух, бій славен листопада, —
Але в лицарськім серці не згасає
Князівни вид, її краса й принада:
Князівна волі із вірлами лине
Понад широкі степи України!
_________
Як вийдеш в ніч листопадову з дому,
Почуєш пісню в вихорі буйному:
Це лине спів вірлиної громади —
Безсмертний спів — легенда листопада...
Львів, 1 листопада 1941.
[Львівські вісті]
01.11.1941