На тиждень перед початком теперішної сесії ради державної заповів пос. д-р Козловскій на зборах виборцїв в Яворові, що коло польске енерґічно порушить справу децентралізації державних зелїзниць і зробить зависимим від тої справи своє становище супротив правительства. Заповіджена акція кола польского зачала ся, вправдї поки що ще лиш внутр самого кола, але нею заинтересували ся управляючі сфери і по-при конференцію міністрів мала бути вже навіть авдієнція у цїсаря, де порушено також справу децентралізації. Що на сїй авдієнції говорено, держить ся в тайнї, але оно певно буде для менерів кола руководячою указкою, як мають повести справу в колї. Ґр. Таффе має численні средства під рукою і знає их ужити, щоби лиш дійти до своєї цїли...
Децентралізація державних зелїзниць примінена до Галичини представилась би так, що у Львові утворено би ґенеральну дирекцію галицких шляхів зелїзниць державних (по удержавненю зелїзницї Кароля Людвика не було би в Галичи нї приватної зелїзницї) з дуже обширним кругом дїланя в справі тариф, именованя урядників і служби та з шефом головним в особі намістника, котрого заступав-би віце-президент фаховий з такими атрибуціями, які прислугують віцепрезидентови дирекції скарбу та віцепрезидентови ради шкільної, і з кількома инспекторами в головних центрах.
В польских ґазетах — крім Gazet-и Nar. — не подибуємо на разї нїякого рішучого поклику і директиви для кола польского, як має повести порушену справу децентралізація — деякі з них нотують в своїх кореспонденціях віденьских лиш поголоски про се, як справа загально стоїть.
Лиш одна Gazeta Nar. в статьї, котру написав і підписав п. Теофіль Мерунович, рішучо висказала ся в сїй справі і ми подаємо тут кінцеві заключеня сеї статьї:
"Мабуть нема иншого виходу як лиш ceй, що єсли-би тепер коло за-для не знати чиїх впливів мало бути приневолено відступити від справи децентралізації, не лишилось би хиба нїчо иншого тим послам, котрі суть рівночасно членами сойму, як ґреміяльно зложити мандати, або задержати их, але з тяжкою плямою на чести. [Се заключенє вивів п. Мерунович з того, що сойм галицкій ухвалював кілька разів резолюції до правительства в справі децентралізації. — Прим Ред.]
"Але дасть Бог не прийде до того! Край з довірієм може полагати в тій критичній хвили на своїх найлїпших синах, котрі там у Відни мусять зводити тяжкі борби о лїпшу долю для него...
"Міністрови нашому п. Залескому лучає ся нагода висвідчити для краю віковічну прислугу — або також окрити своє прізвище тревалою авреолею, єсли би прийшлось єму уступити за для таєних, але до нинї по всїх міністеріяльних бюрах сильно вкорінених a навіть вкінци і в самім кабінетї щораз смілїйше виступаючих впливів централістичних. Уступив би в такім случаю п. міністер Залескій з певностію не на довго, бо система правительственна, котра в такій справі, не так засадничій як радше рахунковій, не вміла би вдоволити бажаня так важного чинника парляментарного, яким єсть для неї нинї коло польске, не могла би певно на довго остояти ся і мусїла би повалити ся в короткім часї."
Всї инші ґазети польскі не забрали голосу в тій справі і не поставили сеї квестії на вістрю ножа, як се зробила Gazeta Nar. Краківскі ґазети Czas і Reforma, маючі информації з посольских кругів, не містять нїяких своїх вістей, а лиш коротко зазначують сензаційні вісти віденьских кореспондентів Dziennik-a Pol. і Kurjer-a Lw. Найновійші сензаційні вісти тих обох львівских ґазет суть такі:
Кореспондент віденьскій Dziennik-a Pol. так описує справу децентралізації: "Більшість правительственна висїла на волоску. Порушенє сеї справи з польскої сторони мусїло би викликати акцію молодо-Чехів в тім самім напрямі, акцію, розуміє ся, о много енерґічнїйшу, як та, на яку хотїло рішити ся коло польске вічно кречне і в рукавичках. Розуміє ся, що ґр. Таффе, маючій в колї свою постійну експозитуру, як лиш дізнав ся про ceй намір, рішив ся перешкодити сему coute per coute. Побачивши, що в тім случаю навіть стовпи правительства в колї з огляду на публичну опінію відмовляють послуху, президент міністрів рішив ся на велику уступку: прирік довірочно колу децентралізацію заряду державних зелїзниць що-до Галичини, під условієм, щоби не зрадити се Чехам і их захланности. Менери кола пристали на сей "гендель", хоч се було простим підступом і зрадою довірія Чехів. Коли під той час я, довідавши ся случайно про приреченє правительства, питав про детайлї єго деяких послів, то молено мене, щоби перед часом цїлої справи не вречи, що коло віднесло повну побіду, лиш треба мовчати. Тепер же, коли проводирі кола запрезентували правительству дане приреченє до виповненя — нагло змінила ся цїла ситуація!
"Ґраф Таффе вправдї не перечить, що дав приреченє, але заставляє ся то міністром войни то міністром скарбу, крутить се, але результатом всего буде звістна приповідка: обіцяв пан кожух... По такім несподїванім зворотї, коло польске нарадило ся і ухвалило: тайну! Але можна бодай менї розказати, що доси стало ся по-за кoлом. На другій день по сих тайних нарадах; Яворскій і Билиньскій відбули довгу конференцію з міністрами Таффим, Залеским, Бакегемом і Штайнбахом, а результатом єї було заявленє ґp. Таффого, що рішучої відповіди на разї не може дати і просить о проволоку. При тій конференції і з мнимих признак виявило ся, що властивим противником єсть лиш міністер Штайнбах.
Се нотую з цїлою свідомостію і стверджаю, що новий міністер скарбу душею і тїлом відданий нїмецкій лївици, своєю особою заставляє всякі централістичні тенденції правительства. Побоюю ся не без причини, що правительство буде проволїкати полагодженє справи так довго, аж край і коло найдуть ся супротив довершеного факту. За той час буджет буде полагоджений, а зимова перерва — як гадає правительство — усмирить гнїв кола. Одинокі надїї в тім, що коло, сим разом обурене не на жарти, змусить правительство, щоби скоро здеклярувало ся, і після того управильнить своє становище до правительства. На случай, єсли не удасть ся децентралізація (а що не удасть ся, сего я певний), бодай сей зиск буде, що коло визволить ся з накинених єму обіймів лївицї. Тогдї няй д-р Штайнбах глядає свого буджету...
"При кінци згадаю о пропозиції посла Щепановского, після котрої край, перенявши заряд зелїзницї, мав би поручити правительству дотеперішний з того жерела дохід, а то під видом чиншу за винаєм. Д-р Штайнбах противиться віддачи зелїзницї в заряд краю з огляду на евентуальне обниженє доходів, що-ж простїйшого як противпоставити єму пропозицію п. Щепановского?"
В телєґрамах же містить Dziennik Pol. так: "Супротив твердженя нїмецких ґaзет, котрі старають ся представити справу на свою користь, можу впевнити, що ситуація в справі децентралізації нинї єсть та сама що і вчера. Вчера по полудни доручило коло польске ґр. Таффому основний меморіял в справі децентралізації. На сей меморіял нема ще відповіди. Рівнож обстаю при вісти, що становище Бакегема захитане."
Kurjer Lw. має таку телєґраму: "Переговори правительства з колом ще ведуть ся, і коло доручило міністерству меморіял, на котрий має одержати відповідь в недїлю. Найбільшим противником децентралізації має бути не Бакегем, але міністер Штайнбах. Правительство має бути з тої причини противне добуваню угля в Галичинї, бо боїть ся, щоби не утворили ся "рінґ-и" углеві на шкоду держави і населеня."
З віденьских ґазет нїмецких забрала голос лиш N. fr. Presse, а в польских ґазетах єї замітки названо змістом мотивів, якими руководить ся міністер д-р Штайнбах в своїм опорі против жаданя кола польского в справі децентралізації.
N. fr. Presse в рубрицї економічній так пише про сю справу:
"В польскім колї відбувають ся без впину наряди, щоби сформулувати бажаня галицких послів що-до децентралізації державних зелїзниць. Ті змаганя не нові і коли их свого часу висказано дуже виразно при орґанізації державних зелїзниць, то міністерство війни і ґенеральний штаб ставили сему дуже рішучий опір. Причини, які тогдї були оправдані для енерґічного опору, не втратили ще і нинї своєї сили. Противно, чим більше зросла сїть державних зелїзниць, тим більшими були небезпечности спровінціоналізованя і тим більше право мала воєнна адміністрація, щоби з найбільшою енерґією заявлятись против адміністративного розриваня сеї сїти. Не можна за-для найважнїйших політичних та стратеґічних причин в нїчім підривати одноцїлости заряду. Не потребуємо певно ще осібно представляти, які би небезпечности могли повстати, єсли би в Австрії витворилась з децентралізації поволи провінціональна політика тарифова, провінціональний парк возовий, провінціональний плян розкладу руху зелїзничих поїздів. Одноцїлість управи державних зелїзниць з тої причини є есенціональною потребою держави так, що се була би найбільша хиба, єсли би ми хотїли утворити орґанізацію, котра би сама з себе і своєю внутрішною природою мусїла вести до роздробленя зелїзничого устрою. Таж держава цофала би ся в зад, єсли би скупувала приватні зелїзницї а заразом зрікала ся всїх тих средств, які она мала добути великими жертвами при викупленю зелїзниць. Польскій клюб при уложеню своєї проґрами мусить розважити, що він не може пeреcтyпити тих границь, де він може сподївати ся на безусловний опір всїх міродайних факторів в Австрії. Політична ситуація мало на те пригідна, щоби з зелїзницями poбити експеріменти і ослаблювати адміністраційними похибками функцію зелїзниць. Парлямент минувшого року завізвав правительство резолюцією, щоби оно розширило круг дїяльности дирекцій руху на державних зелїзницях. Може бути, що що-небудь стане ся після тої резолюції. Дирекції отримають може більшу компетенцію що-до достави і що-до рахункових маніпуляцій. Але основ сеї орґанізації, одноцїльної управи не можна нарушити. Кожда концесія, якою би розірвано кріпку звязь державних зелїзниць — дуже небезпечна і єї не можна нїколи дати."
[Дѣло, 17.10.1891]
Справа децентралізації притихла була на якійсь час, аж послїдне число N. fr. Presse принесло ось якій комунікат: "Рішенє що-до децентралізації державних зелїзниць, єсли попередно не прийде до порозуміня між интересованими чинниками, наступить на радї міністрів під проводом цїсаря. В тій радї взяли би участь всї міністри австрійскі, спільний міністер війни і шеф ґенерального штабу. Політичні, економічні і войскові взгляди, котрі промовляють против далеко сягаючих зелїзниць державних, найдуть у рішаючих факторів відповідну оцїнку, а можна надїяти ся, що оборона против федералістичних змагань що-до державних зелїзниць закінчить ся успішним результатом."
Найновійші телєґрами польских ґазет доносять, що відбула ся згадана рада міністрів під проводом цїсаря, але якій єї результат не знати. N. Reforma доносить: "Коло польске не відступило доси анї на волос від своїх жадань. Головним противником децентралізації єсть шеф штабу ґенерального ґен. Бек, а речником бажань кола має бутв ґ. Таффе." — Kurjer Lw. доносить: "Жаданя Поляків відкинено зі взглядів стратеґічних, признано им лиш розширенє компетенції львівскої дирекції руху." — Dziennik Pol. наводить лиш се, що подав N. Wr. Tgbl., а именно: Децентралізацію, якої домагано ся в меморіялї, правительство відкинуло рішучо. Поляки одержали лиш адміністраційні концесії. Єсли Полякам се догідне — замість двох дирекцій руху в Кракові і у Львові мати лиш одну, щоби тим заховати позір краєвої власти зелїзничої — то против того не дасть ся нїчого закинути, именно що всї инші постулати як н. пр. галицка рада зелїзнича відпадають рішучо.
Найбільше ще подала в тій справі Gazeta Nar., бо так доносить: "Стан справи зелїзничої єсть такій: Правительство дає: 1) головну дирекцію у Львові, 2) оправи персональні до VІІІ-ої ранґи; 3) справленє матеріялів, з виїмкою матеріялів руху, котре полишить ся при центральній дирекції віденьскій; 4) инспекторати руху. Правительство не годить ся на два важні постуляти: автономію тарифову і галицку раду зелїзничу. Проєктовані для Галичини реформи доконче вимагають, щоби в центральній дірекції установлено бюро для Галичини а евентуально був референт для Галичини, знаючій краєві відносини, відтак побільшеня галицких членів в австрійскій радї зелїзничій. За-для рішучої опозиції міністра просвіти справа колибає ся; завтра (с. є 27 с. м.) сподїють ся рішеня."
Орґани консервативні, Czas і Рrzeglad, не подають нїяких вістей, а противно виписали поганьбленє для польскої праси, котра піднесла крик в справі децентралізації і поважилась давати якісь указки проводиреви кола польского, п. Яворскому що-до переговорів в правительством. В комунікатї віденьскім Przeglа-дy впевняєсь, що коло польске се все одержить, що лежить в интересї краю a не стоїть в суперечности з интересами держави і єї готовостію воєнною. А мов би для скріпленя свого висказу і викликаня патріотизму польского котрим треба би придавити домаганя крикунів — додаєсь в тім комунікатї: "Нема серед нас (в колї) нї одного такого, хто би згодив ся хоч на волос ослабити силу монархії, бо кождий Поляк инстинктом се poзyміє, що всяке ослабленє Австрії вийшло би лиш на користь нашого найбільшого ворога Poсciї."
З тих віденьских комунікатів можна вичитати між стрічками, що коло польске віднесло пораженє в своїх домагaних що-до децентралізації і тепер менери кола старають ся підготовити до того опінію Поляків в Галичинї. При такім майже вже рішучім полагодженю справи децентралізації дуже смішним кypіoзум видає ся телєґрама N. Reform-и. "Рудки 26 жовтня. Видїл тутешної ради повітової порішив візвати телєґрафічно коло польське, щоби дальше підпиранє міністерства зробило зависимим від увзглядненя бажань краю в справі децентралізації зелїзницї." — Чи славний рудецкій видїл ради повітової не вихопив ся як Сень з конопель...
[Дѣло, 27.10.1891]
Меморіял видїлу краєвого в справі децентралізації зелїзниць державних.
Видїл краєвий переслав міністрови торговлї Бакегемови меморіял, в котрім представив бажаня Галичини в справі децентралізації і орґанізації державних зелїзниць Галицких.
Меморіял зачинаєсь від загальних заміток.
Коли з днем 1 сїчня 1892 р. зелїзниця Кароля Людвика перейде на власність держави, то всї галицкі шляхи зелїзничі, довготи 2.500 кільометрів, будуть під одною адміністрацією зелїзничою. Єсть се такої ваги для комунікації і торговлї Галичини, що видїл краєвий був спонуканий поставити свої внесеня, именно в тім напрямі, що правительство зачне нову політику тарифову, котра би улекшувала продажу краєвих продуктів в більшій мірі анїж довіз чужих, і що зелїзницї державні яко консумент причинять ся до піднесеня рукодїльництва в краю. Галичина не має водної комунікації, тому і не зробить конкуренції зелїзницям галицким. Заряд зелїзниць буде власновільно впливати на условія розвитку галицкого рільництва, торговлї і промислу, та тому сїй задачи не відповідає теперішний обсяг дїланя дирекції руху державних зелїзниць у Львові і Кракові. Сїй задачи відповіло би лиш се, єли би цїлий край, щодо зряду зелїзнчого, не був подїлений на дотеперішні округи, єсли би по збільшенім обсягу дїланя той заряд був одвічальний за свою дїяльність перед краєм і державою, та єсли би при своїх функціях міг і мав обовязок порадитись интересованих кругів. Таких условій недоставало доси нї зарядови приватних зелїзниць нї дирекціям руху у Львові і Кракові, бо не розуміли "окремих" потреб краю. Нїгде н. пр. в Австрії діференціональні тарифи для збіжа трансіто не довели до такої аномалії, щоби зі шкодою для краєвого рільництва підпомагати продукцію збіжа в Россії і промисл млинарскій в Нїмеччинї. Довгота шляхів зелїзничих виносить 600 кільометрів від Сучави до Кракова і тому в интересї Галичини треба би установити оплату, котра би давала полекші на їзду і транспорти на далекі простори, а не так як в Австрії в наслїдок тарифи полосової підпомагає ся як раз переїзд на малих просторах. Вирозуміти потреби краю могла би лиш центральна галицка дирекція зелїзниць державних в краю з осїдком у Львові, котра могла би уложити економічну тарифу в интересї краю і єго продукції. Тій дирекції треба би признати право видавати осуд о справі пропонованих в краю зелїзниць, треба би отворити самостійне бюро тарифове, котре могло би мати зносини з комнатами торговельними і промисловими в краю і товариствами рільничими. Адміністрація галицких зелїзниць державних була би консументом продукції краєвої, бо дотепер обі дарекції руху у Львові і Кракові замовляли ледви третю часть потрібного матеріялу і инвентаря в краю, і то головно матеріял деревляний, а єсли дотепер видавали cі обі дирекції два міліони зр. по-за краєм, то по удержавненю зелїзницї Кароля Людвика та сума побільшила би ся в двоє. Вкінци для вигоди подорожуючих і транспортуючих товари треба би, щоби центральна дирекція у Львові могла именувати, нагороджувати і карати персонал урядничій, бо лиш при такій компетенції може дирекція відповідати за свій персонал. Ґенеральній же дирекції у Відни осталось би право видавати основні розпорядженя що до инструкцій, именувати шефів і всякі послїдні рішеня в адміністраційних справах.
На передї постулятів піднесено в меморіялї справу язика урядового. Видїл краєвий просить посла ухвали соймової змінити §.7 орґанізаційного статугу заряду зелїзниць в краях, резрезентованих в радї державній, в сей спосіб, щоби уряди зелїзничі в Галичинї не лиш як доси по польски, а взглядно по руски, переписувались з властями правительственними (не войсковими), урадами, судами і властями автономічними, але щоби в цїлій внутрішній в обзягу нашого краю, службі уживали язика польского, a всї свої оповіщеня, призначені до загальної відомости, рівнож написи, подавали по польски а у всхідній части краю по польски і по руски.
В меморіялї вичисляєсь подрібно обсяг дїланя центральної дирекції у Львові. Сей обсяг дїланя був би о много більше розширений анїж теперішний статут орґанізаційний признає дирекціям руху в Кракові і Львові. Між иншим мало би сїй центральній дирекції празнатись право, укладати річний прелімінар і завідувати дотаціями визначеними міністерством торговлї після затвердженого буджету державного; — именувати всїх урядників до IX кляси ранґи включно.
Щоби краєва дирекція зелїзнича могла виповнити успішно свою задачу, треба додати їй дорадчій орґан, котрим була би краєва рада зелїзнича. Ся рада сходилась би в певних означених речинцях на нараду і видавала свій осуд о всїх важнїйших квестіях, дотично интересів рільництва, лїсництва, гірництва, промислу і торговлї в Галичинї. Рада зелїзнича під проводом намістника складалась би з 16 членів, а то чотирох членів, именованих намістником, чотирох членів именованих видїлом краєвим, чотирох відпоручників палат торговельних і промислових у Львові, Kpaкові і Бродах, двох відпоручників товариств рільничих у Львові і Кракові, з одного відпоручника краєвого товариства нафтового в Горлицях, одного відпоручника краєвої комісії промислової і з одного відпоручника краєвої комісії рільничої. Компетенція краєвої ради зелїзничої зачеркнена на великі розміри.
Вкінци в меморіялї лишаєсь міністрови торговлї до порішеня, чи би галицкій дирекції зелїзничій не мала бути підчинена ще й зелїзницї в Мораві, Шлеску і Буковинї.
Видїл краєвий розіслав сей меморіял ще до намістництва, і до кола польского з просьбою, підперти сю справу в міністерстві торговлї.
[Дѣло, 30.10.1891]
Вчера подали ми меморіял видїлу краєвого в справі децентралізації зелїзниць. В меморіялї піднїс видїл краєвий ті всї бажаня, які певно і коло польске зразу поставило було правительству. Рівночасно рознесли телєґрами вість, що до Відня приїхала депутація міста Кракова з трех людей під проводом президента міста, Шляхтовского, ходить до міністрів і старає ся, щоби з міста Кракова не забирати дирекції руху зелїзниць державних. Розумієсь, що при загальнім напорі, якій старали ся галицкі демократи польскі і их орґани викликати на коло польске, щоби не відступало від своїх домагань, сей крок краківских станьчиків дуже не на руку a навіть, можна би сказати, мов би умисно викликаний тою партією кола польского, котра хоче вже відступити від своїх домагань супротив правительства. Gazeta Nar. накинулась на се поведенє краківских менерів й каже: "Централістам прибув дуже пожаданий союзник в их борбі против жадань кола польского в справі децентралізації зелїзниць державних. Союзником єсть звістний, малодушний, льокальний патріотизм краківскій, котрий так само, як колись авантурував ся з нїмецкою бюрократією і з москвофілами, щоби удержати в Кракові експозитуру намістництва, так тепер вислав депутацію до Відня, щоби підкопати се, що коло польске зачало в интересї краю в справі децентралізації. Видно, що правляче тепер в Кракові сторонництво, щоби догодити свому льокальному патріотизмови, не встидає ся глядати союзників в тім таборі, котрого орґанами суть такі письма як N. fr. Presse, оба Tagblatt-и, Fremdenblatt і т. п., так само як колись в товаристві Куземских і Наумовичів та инших им подібних приклонників відлученя західної польскої части Галичини від всхідної рускої боролись оборонцї льокальних интересів краківских против утвореня одноцїльного намістництва у Львові на цїлий край."
Як оно і не єсть, чи краківска депутація заложила контр-міну в справі децентралізації справдї лиш за-для печаливости о интереси міста Кракова, чи може єсть она лиш фіґуркою шаховою в руках менерів кола польского, котрі вирозуміли интенції правительства та хотять свому пораженю надати бодай якій-такій внїшний вигляд оправданя — досить, що віденьска праса поквапно покористувалась фактом роздвоєня в польскій суспільности що-до децентралізації. Fremdenblatt піднїс факт гостини краківскої депутації у Відни до першорядного значіня і майже вже рішучо висказав ся против децентралізації. N. fr. Presse звернула увагу, що за приміром Поляків вже домагають ся таких самих концесій Чехи і Словінцї, та що уступка Полякам могла би мати дуже поважні наслїдки.
В послїднім числї N. fr. Presse вже таки рішучо виступила против домагань Поляків, бо ось як пише: "Правительство має обовязок вже таки в зародї придушати пробу сфедералізувати австрійске зелїзництво і розбити єго на ґрупи поодиноких країв. Переговори що-до нової орґанізації державних зелїзниць підпирають ся не лиш мотивами що-до самої річи, але найбільшу ролю відграває в тім політичний момент і взгляд на Поляків. Тим способом попадаєсь в пору політичних концесій і ґешефтів заміни в парляментї. Ми пересвідчені, що також і міністерство торговлї з точки погляду свого ресорту не може бажати націоналізованя урядників зелїзничих і знесеня краківскої дирекції, котра обнимає сїть галицких зелїзниць державних. Австрійскій міністер торговлї не єсть федераліст і він певно не мріє за тим, щоби національні пристрасти ввести до служби зелїзничої. Се було би лиш наслїдком ледви вже виносимої політичної неясности, котра ослабляє змогу правительства до якої акції в парляментї і мусить вкінци донести до абсолютної застої економічних реформ, єсли міністерство торговлї не виступить на сам перед в борбі против децентралізації. Ми не можемо все ще залишати надїї, що правительство в послїдній хвили рішить ся, опертись нa жаданях найвисших мілітарних авторітетів, виступити против неоправданих домагань Поляків сильним і рішучим "нї". Внїшне положенє вказує на велику небезпечність запускати ся на національні експеріменти що-до зелїзничої політики. Знесенє краківскої дирекції руху можна лиш політичними взглядами мотивувати, бо нема нїяких мотивів що-до сaмої річи. Правительство може числити на одобренє австрійского населеня, єсли oнo кріпким опором покладе загату, бодай в зелїзництві, раз на все поважним національним аспіраціям. Знесенє краківскої дирекції руху єсть лиш початком безпереривних уступок дальших. Таж бажаня польских послів надибають на сильний опір в самій Галичинї. Краківска рада міска енерґічними заявленями зганила поведенє польского кола. Також була би найбільша несправедливість, єсли би за-для податливости для кола польского захотїло правительство відбирати одному галицкому місту дирекцію руху, з котрою звязані так многі жизненні интереси. Вже появилась у Відни депутація краківскої ради міскої з просьбою до міністра торговлї, щоби лишив дирекцію руху в Кракові. Се дивне, що Краків примушений кликати о поміч загальну опінію і правительство против польского кола. Чи Краків не лежить в Галичинї? Як то може бути, що краківскі посли не знайшли доси нї одного слова для публичної оборони интересів своїх виборцїв. Всї оправдали би, єсли би краківскі горожане як найбільше рішучо виступили против такого заступництва в парляментї. Не можна тратити надїї, що правительство відкине пробу — знаціоналізувати урядників зелїзничих і сфедералізувати орґанізацію державних зелїзниць."
До сего заявленя N. fr. Presse треба ще долучити заявленє президії клюбу лївицї, оповіщене по всїх ґазетах віденьских. Се заявленє звучить: "В многих ґазетах представляєсь, мов би президія полученої лївицї нїмецкої заявила готовість, пристати на деякі, оповіщені по ґазетах, бажаня що-до децентралізації заряду державних зелїзниць, щоби в заміну за се дістати якісь користи партійні і т. п. Се цїле представленє зі всїми наведеними детайлями єсть неправдиве. Президія полученої лївицї нїмецкої не пересправляла в справі децентралізації нї з польскою фракцією нї з ким-небудь, а всякі згадки про якісь переговори схоплені чисто з воздуха."
З обох повисших комунікатів N. fr. Presse видно, що Нїмцї зачинають відважнїйше виступати против домагань Поляків, a навіть сей поклик до міністра торговлї, щоби енерґічно і рішучо опер ся децентралізації — подібно як міністер війни — виразно дав пізнати, що єсли міністер торговлї покаже ся податливим, буде приневолений зложити теку. Або тека або рішучій спір против децентралізації — поставлено п. Бакенгемови зі сторони лївицї, бо она і так вже надто довго жде на теки міністеріяльні і тепер, коли приходить до управи, не має охоти довше панькатись з ґр. Таффим. Чи правительство рішить ся явно прихилитись до лївицї, ще не знати, але се вскорі покаже ся при остаточнім порішеню справи децентралізації.
Супротив того годї собі пояснити телєґраму Gazet-и Nar., що правительство дало Полякам головну дирекцію у Львові, хоч з другої сторони відмовило домаганям що-до автономії тарифової і галицкої ради зелїзничої.
[Дѣло, 31.10.1891]
31.10.1891