І.
В річнику видаванім краєвим бюром статистичним п. заг. Wiadomości statystyczne появить ся ceгo року кілька важних робіт а між ними найважнїйшою має бути студія голови того бюра, д-ра Тадея Пілята "О власности табулярній в Галичинї". Більше се дїло вимагало і довшого часу, щоби весь матеріял згромадити, а опісля і основних студій та уважної роботи. Тому то й треба було кілька лїт, заки матеріял до-сей працї зібрано і як належить упорядковано.
На просьбу краєвого видїлу і в наслїдок припорученя висших судів краєвих, виданого в роцї 1886, надіслали суди краєві і окружні списи всїх тїл табулярних, котрі записані в ипотечних книгах, з поданєм имен властителїв. Ті списи стали ся точкою виходу для дальшої роботи. В слїдуючих лїтах суди надсилали що-річно списи табулярних тїл, котрі серед року прийшли в головну книгу через перенесенє з краєвої табулї або через подїл, також списи тих тїл, що перестали истнувати яко окремі табулярні тїла, наконець викази табулярних тїл, котрі серед року змінили властителїв. В сей спосіб дістало ся основу до евіденції табулярних тїл і их властителїв за той час, як праця готовилась. Дальше робота ишла коло громадженя для кождого табулярного тїла ось таких дат: обшир табулярного тїла, подїл того обширу після головних родів управи, грунтовий і домовий податок, скількість фільварків в обсягу табулярного тїла, число коршем, горалень, броварів, млинів і тартаків. В цїли зібраня дальших дат, котрих дорогою переписки не можна було дістати, краєвий видїл вислав одного из співробітників статистичного бюра, і той зібрав хибуючі дати в податкових урядах і у евіденційних ґеометрів.
Автор в першім роздїлї студії підносить, що наш край був рільничим краєм за Польщі та й лишив ся таким і тепер в повній мірі, мимо того, що для значно густого тепер населеня, при грозї зростаючої еміґрації, належить глядати для надміру населеня занятя в промислї, і мимo того, що розвій промислових занять єсть конечним услівєм, щоби на нашу користь зужитковати природні богатства краю, а особливо також услівє до доброго і постійного розвитку рільничої продукції. Д-р Пілят не має наміру дослїджувати, які внїшні і внутрішні причини склались на те, що по містах розвиток продукції, котрий єсть основою економічною, суспільного і політичного значіня, не рівняєся доси поступови населеня, та що заходи, щоби піднести краєвий промисл, мусять у нас поборювати більші переводи, нїж де-инде. Автор стверджує лиш факт, що промисл і міске житє ще не розвинулись доси в Галичинї на стілько, щоби сильнїйше заважити на вазї економічних і суспільних відносин. Отже рільництво, разом з побічними галузями сельского господарства, лишилося головним занятєм населеня. Люде заняті при ріли та живучі з єї доходів — се в Галичинї головний елємент в суспільнім і політичнім житю.
В минувших часах рільниче населенє складало ся по перше з шляхти землян, що господарили на хуторах і великих маєтностях, чи то своїх власних, чи винаймлених в посесію, або на держаних на праві досмертного ужитку або на заставі, — а потім з селян, котрі сидїли на ріли і відрабляли панщину або платили панови чинш. Рільниче населенє і нинї складає ся з двох кляс, котрі відповідають давним катеґоріям, але з значною різницею, яку зробили політичні переживаня, суспільні реформи і відмінні відносини економічні. Нинї в Галичинї маємо численну клясу малих рільників, котра разом з родинами числить над 4 міліони населеня, а на ню вкладають ся майже виключно властителї малих господарств рільничих, котрих перед 40 лїтами увільнено від панщини. Опісля истнує також катеґорія посїдателїв дібр, що колись називали ся домініканальними. Ся друга катеґорія рільничої власности обнимає не лише велику власність, але по-при малих господарствах, що в теперішній добі множать ся через парцеляцію, належить до неї ще кляса середної посїлости. За Польщі властителї середної посїлости складали окремий політично упривілеований стан середний, а нинї за-для недостаточного розвою міст она, по гадцї автора, складають економічно і політично важну частину середного стану в Галичинї.
В закінченю першого віддїлу своєї студії автор так говорить: "Єсли економічна будучність Галичини а в тім розуміє ся також будучність рільництва залежати буде від розвитку промислу, котрому крім инших перепон стоїть на перешкодї недогідна конфіґурація границь політичних і митових, то так само справедливо можна сказати, що будучність Галичини вже не тілько економічна, але в першій лінії національна і політична залежить від того, якій напрямок прибере розвиток тих двох головних катеґорій рільничого населеня. Цїла будучність нашої суспільности залежать від того, в чиїх руках утримає ся земля, рільнича власність, а именно чи утримає ся она в наших руках і таких елєментів, котрі можна буде засімілювати. Наша будучність залежати буде так само від того, чи побіч малої посїлости селяньскої, — котра в манувшім десятилїтю 1870—1880 перебула тяжку крізу кредитову і вийшла з неї взагалї користно, завдяки передовсїм малим потребам нашого селянина — чи по-при великій власности, а радше дуже великій що лекше витримає велику крізу, остоїть ся в Галичинї ще й середна посїлість. Тая послїдна була завсїгди найбільше в небезпечности при всїх тяжких переходах, які рільництво зазнавало в Галичинї в наслїдок політичних подїй і економічних змін. Єї утримати — се задача наша і конечна не тілько здорової політики економічної, але і суспільної та польско-національної політики."
[Дѣло]
22.10.1891