Нормандський фронт

Українська громадськість уже довший час спостерігає за переговорами щодо Донбасу з думкою: «Найкращою новиною буде відсутність новин». На переговорах «нормандської четвірки» у Берліні 19 жовтня справді не пролунало принципово нових заяв, які мали б ошелешити українського обивателя, бо в дипломатичній ступі товчуться ті самі теми: відведення сил, режим припинення вогню, модальності місцевих виборів, контроль ОБСЄ тощо.

 

Одначе якщо візьмемося пересіяти заяви-підсумки лідерів через ситко, то виявиться, що Україні передчасно випускати зітхання полегшення з грудей.

 

 

Президент України Петро Порошенко, коли покинув резиденцію канцлера Німеччини, жартував: українцям не варто перейматися перемовинами, бо єдина поразка, яка трапилася цього вечора, — то хіба фіаско київського «Динамо» перед португальською «Бенфікою» у матчі Ліґи чемпіонів на НСК «Олімпійський».

 

Попри оптимістичність президента, тривожними видаються два моменти.

 

По-перше, учасники «нормандської четвірки» чи не вперше присвятили так багато часу обговоренню майбутніх виборів на Донбасі. З чого робимо висновок, що тема «важлива і актуальна», і саме на цьому електоральному процесі — немислимому для України в нинішніх реаліях — українським дипломатам доведеться стримувати найбільший натиск партнерів у найближчий час.

 

По-друге, у мінсько-нормандському процесі заповідається новий документ — «дорожня карта» — яка «притисне» учасників конкретним переліком вимог із чітким графіком виконання зобов'язань. Дотеперішня позиція України в мінських переговорах була детермінована абстрактністю формулювань, прописаних у попередніх угодах. Український істеблішмент поширював для внутрішнього споживача тези про те, що вибори на окупованих територій є неможливими без відновлення контролю за кордоном та роззброєння бойовиків — хоча «нормандський квартет» переважно вважав такий підхід занадто перебільшеним (і, на наше нещастя, то думка не лише Путіна).

 

«Картярі» з санкційного списку

 

Переговори лідерів були призначені у резиденції Анґели Меркель на вечір середи, 19 жовтня. Ще засвітла до канцлерського офісу прибув Петро Порошенко. Президент України погомонів з господинею саміту віч-на-віч, а пізніше розмова продовжилася у тристоронньому форматі за участю Франсуа Олланда. Після того, як Порошенко відбув із західними лідерами прелюдію, до круглого столу переговорів сів і Володимир Путін.

 

Окрім керівників держав, у переговорах взяли участь також міністри закордонних справ та радники. Із українського боку — Павло Клімкін і Костянтин Єлісєєв. З боку Росії — Сергій Лавров і Владислав Сурков.

З Сурковим трапилася кумедія. Нагадаємо, що цей пан входить до санкційного списку Європейського Союзу через участь в аґресії проти України, тож де-юре він не мав змоги перетнути кордон. Утім для радника Путіна зробили виняток і дали йому разову візу.

 

Придворні російські медії написали про те, що Сурков у товаристві інших радників зранку розробляв у Берліні проект дорожньої карти, щоб презентувати його лідерам. Цей документ нібито став «болем голови» для Петра Порошенка, який наполягав на тому, що спершу треба вирішити проблему з українсько-російським кордоном, а вже потім братися до амністії, виборів та «особливого статусу». Російські журналісти, звичайно ж, згущують фарби і публікують усілякі небилиці, розказані напевне ж таки Сурковим, — але подібну мізансцену між Порошенком та іншими учасниками «нормандської четвірки» можна було передбачити і до Берліна.

Україні давно кажуть, що вибори мають стати на початку процесу, бажано — відразу після того, як відбудеться розведення сил на трьох пілотних ділянках лінії розмежування. Ну а кордон буде останнім етапом процесу (саме з цим нещодавно приїжджали до України Франк-Вальтер Штайнмаєр та Жан-Марк Еро.)

 

 

Дорожньої карти наразі нема. Її не підписували. Учасники саміту домовилися, що покладуть розробку цього документа на рівень експертів і міністрів закордонних справ. У листопаді міністри мали би парафувати цей папір.

 

Порошенко на «формулі Штайнмаєра»

 

Утім, на підсумковій прес-конференції Петро Порошенко, навпаки, говорив про те, що «дорожня карта» буде вигідна Україні, а також натякав на те, що Росія противилася розробці подібного документа. «Наголошую, що ще півгодини тому, перепрошую, півроку тому ніхто про дорожню карту навіть і чути не хотів. І це тверда наполегливість української сторони, що ми наголошуємо, що кожна подія має мати свою дату і своїх відповідальних», — заявив Порошенко.

 

Зі слів президента, дорожня карта охоплюватиме всі попередні документи: і саму угоду від 5 вересня 2014 року, і меморандум від 19 вересня 2014 року, і комплекс заходів від 12 лютого 2015 року.

 

Петро Порошенко сказав, що сторони погодилися застосувати «формулу Штайнмаєра», котра передбачає паралельне просування в різних сферах.

 

«Я категоричний противник, щоб висмикувати політичне питання і пред'являти його Україні, що вона нібито це обов'язково має виконати, — заявив Порошенко на прес-конференції. — Мінські домовленості — це є цілісний документ. І коли ми говоримо про дорожню карту, то дорожня карта і передбачає послідовність і ґарантії. І саме тому, коли ми говоримо, що, умовно кажучи, у нас є дата виборів і умови, за якими вони повинні пройти, — то, безумовно, це питання безпеки: режим припинення вогню, виведення іноземних військ, дотримання режиму розведення, безперешкодний доступ ОБСЄ, звільнення заручників».

 

Петро Порошенко заявив, що ОБСЄ має дістати повний доступ до окупованих територій: до лінії розмежування, до місць відведення техніки і неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону. При тім президент України визнав, що офіційний Київ може відновити контроль над кордоном аж під кінець процесу. «На першому етапі по кордону — як зазначено у мінському процесі — мають бути допущені, а потім на постійній основі встановлені пости ОБСЄ. На другому етапі цей кордон має передаватися під контроль українських прикордонників», — заявив голова держави.

 

Порошенко також повідомив про те, що сторони погодили організацію озброєної поліційної місії на Донбас. Згідно з баченням «нормандської четвірки», основна робота для цього загону припаде на час проведення виборів. «Для забезпечення підготовки до майбутніх місцевих виборів, коли безпекові умови дадуть нам можливість проводити ці вибори, — ми зараз зробимо спробу для того, щоб запровадити озброєну (ми її називаємо поліцейською) місію ОБСЄ, яка буде забезпечувати безпеку як під час виборчого процесу, так і на перехідний період. Можу повідомити, що російська сторона також підтримала ідею запровадження озброєної поліцейської місії ОБСЄ», — поінформував Порошенко.

 

Холодна Меркель

 

Одначе у виконанні господині саміту Анґели Меркель підсумки зустрічі виглядають трохи стриманіше. Канцлер Німеччини, насамперед, підтвердила: дива на переговорах справді не сталося. Хоча визнала, що сторонам вдалося досягти певного проґресу.

 

«Добрі новини в тому, що ми матимемо вихідний документ. Але залишається все ще багато неузгодженостей. Очевидно, що мінська угода і комплекс заходів передбачають низку заходів у певному порядку, але є певні питання, котрі не чітко сформульовані хронологічно», — заявила Меркель. З її слів, для того, аби вирішити ці недоліки, і пишеться дорожня карта.

 

 

Канцлера поінформувала, що «безпекова» компонента передбачає посилення місії ОБСЄ на лінії розмежування та створення постійних постів, які працювали би цілодобово у трьох пілотних точках розведення сил. Надалі досвід Петрівського, Золотого та Станиці Луганської планується поширити ще на декілька зон. Анґела Меркель повідомила, що безпековий процес також передбачає розмінування території, відведення військ і цілковитий «режим тиші».

 

Щодо політичних питань, то йдеться про закон на тему «особливого статусу» та закон щодо виборів на Донбасі. Якщо відбудуться вибори і ОБСЄ визнає їх вільними — тоді почнеться так званий перехідний період, поступовість якого теж буде прописано у дорожній карті.

 

Коли Анґелу Меркель спитали про те, чи справді «нормандська четвірка» погодилася передати контроль над кордоном місії ОБСЄ, вона відповіла: «Якщо подивитеся на мінські угоди, ви збагнете, що наприкінці процесу йдеться про доступ України до її кордону. Доти ми узгодили позицію про вільне пересування спостерігачів ОБСЄ аж до кордону. Це є можливим в окремих випадках. Як сказав нам президент Росії. У деяких випадках — бо це не просто», — зазначила Меркель.

 

Що ж до оснащення місії ОБСЄ зброєю, то канцлер Німеччини заявила, що це питання ще не вирішене. «Ведеться довготривала дискусія: якщо ми маємо виборчий закон і підготовку до виборчого процесу, то одна сторона може порушити питання про місію ОБСЄ, яка була би також озброєною. Але це не є першочерговим. Найперше ми мусимо прийти до виборчого закону. А окрім того, є питання про те, наскільки довго триватиме режим тиші. Ми обговорювали це теж дуже детально», — повідомила господиня саміту.

 

Нормандія: новий фронт

 

У заявах, проголошених лідерами, впадає в очі ще декілька нюансів. По-перше, ніхто до пуття не може прояснити сутність терміну «іноземні найманці» у контексті збройних ватаг «ДНР» і «ЛНР». Ми ж бо знаємо, що Росія в Україні своїх солдатів не бачить. Кого тоді будуть виводити «нормандські союзники»? А якщо «найманці» скажуть, що вони не «іноземні» — чи це означає, що вони просто залишаться в Торезі, Донецьку, Стаханові?

По-друге, з аналогічних причин ми не можемо сподіватися на те, що Росія вивезе з України свої танкові та артилерійські ешелони. Бо російських танків тут — «нєту!». Сторони обговорюють інший варіант «зачохлення люф» — і він лунав у словах Порошенка на прес-конференції — створення спеціальних зон для зберігання зброї, які мали би бути під наглядом ОБСЄ. Але чи це той шлях вирішення безпекових проблем, яким його уявляють собі українці? Навряд чи.

 

 

Можемо звернути увагу і на слова Петра Порошенка, котрі свідчать про те, що процес зайшов «занадто далеко». Президент України заявив журналістам, що на переговорах ішлося про таке: «Під час підготовки до виборів треба чітко передбачити режим передачі влади (!) законно обраним (!) представникам Донецької і Луганської областей, процедуру передачі повноважень». Голова держави зі зрозумілих причин не став розвивати свою думку — хоча й без того зрозуміло, що наше «динамо» пропустило від їхньої «бенфіки» ще декілька голів…

 

Ми маємо, на жаль, обмежені можливості викрутитися з цього хомута. Перетиснути Росію з її численними щупальцями на ґлобальному дипломатичному фронті стає дедалі важче. Україна тут грає партію на затягування часу і намагається штовхати мінський процес допереду не як мету, а як процес. Між тим, перспектива пролонґації санкцій видається примарною (хіба, можливо, гнів Брюсселя освіжиться після бомбардувань у Сирії). Зізнаймося: цей «блеф» не міг бути вічним. Надалі доведеться визначатися: або гримати дверми у їхніх «мінськах» і «нормандіях», або йти на поступки, котрі можуть спричинити до непередбачуваних внутрішніх катаклізмів... 

 

Україна спробує переконати Захід у тому, що Росія не має бажання припиняти аґресію,  використовуючи інструментарій пріоритетних пластів мінського процесу: режим тиші, звільнення заручників, відведення сил. Москва та контрольовані нею бойовики демонструють у цих напрямках уперту недоговороздатність, і в такий спосіб створюють виправдання Україні для зволікання з політичними компонентами.

 

Поле для маневру виникне ще й тоді, коли досвід розведення сил, початий у Петрівському, Золотому та Станиці Луганської, спробують перенести на нові зони. Зі слів Петра Порошенка, для демілітаризації виберуть іще чотири локації. І тут Україна намагатиметься нагадати Росії про її брутальну атаку на Дебальцеве минулого року. Адже це місто, згідно з мінськими домовленостями та супровідними мапами, лежить на українському боці від лінії розмежування.

 

«Хочу наголосити, що українська сторона наполягала, щоб серед цих чотирьох пунктів обов'язково було Дебальцеве як місце, де ми маємо забезпечити демілітаризацію, — зазначив Порошенко. — Оскільки згідно з меморандумом від 19 вересня [2014 року], на 12 лютого [2015 року] ця територія була під контролем українських військових, і ми вважаємо, що значною мірою буде сприяти процесу деескалації і буде достатньо ефективно».

 

Сподіваємося, що цього разу то не котел.

 

20.10.2016