Нова сесія ради державної.

У Львові дня 8 н. ст. жовтня 1891.

Сегодня відкриває ся у Відня нова сесія ради державної, котрої головною задачею буде ухваленє буджету на рік 1892-ій, щоби обійтись без звичайних давнїйшими роками провізорій. Правительство ґр. Таффого — як можна вгадувати — не буде мати в тім дїлї перепон, бо ситуація від часу закритя попередущої сесії в нїчім не змінилась для него, на гірше — противно, навіть поправилась, коли взяти на увагу зазначивше ся підчас ферій парляментарних непорозумінє в делєґації молодо-ческій по причинї москвофільских тенденцій посла Вашатого, котре значна більшість молодо-ческого клюбу засуджує. Впрочім становище сторонництв народних, політичних і соціяльних в радї державній остаєсь таке саме, як на попередній сесії.

Найхарактеристичнїйшою прикметою нинїшної палати послів ради державної єсть — як звістно — те, що в палатї нема сторонництва, котре би хотїло бути в опозиції, — кожде заявляє охоту статись партією підпираючою правительство, а єсли деякі сторонництва (як антісеміти і нїмецкі народовцї а особливо молодо-Чехи) і остають в опозиції, то тілько длятого, що ґр. Таффе на залицянє их підносить им гарбуза, відпихає их, не потребуючи их помочи, бо й без них має підпори аж за богато. Такого "преизобилія" підпори ґр. Таффе нїколи доси не мав і не зазнав...

Як довго такій, для правительства ґp. Таффого безперечно дуже а дуже користний стан, потреває, вгадати годї, але що він може змінити ся на гірше, се річ можлива. Бо той стан — як з одної сторони єсть незвичайно користний для правительства, хоч тілько хвилево, а не в наслїдках своїх на довші будучі часи — так з другої сторони не єсть він користний для народів — розумієсь, не всїх, але тих, котрі мають богато ще несповнених своїх жадань, що на основі конституції сповнені бути мусять — і то, чим скорше, тим лучше для держави, — а правительство з тим не спішиться, бо злїпивши собі, завдяки припадковим причинам, импонуючу штучну більшість з сторонництв тенденціями собі навіть просто супротивних, поставило, як звістно, засаду: дразливих справ національних і політичних не рухати.

Однакож уже попередна сесія ради державної показала, що без порушуваня тих справ не обійде ся, за-для того прецїнь не прийшло до ухвали відповіди на тронову промову цїсаря відкрившу нову каденцію ради державної, — а єсли мимо того стан парляментарний, схарактеризований нами повисше, перетревав цїлу першу сесію і ферії, то причина сего тілько в тім, що в першій сесії поодинокі сторонництва мусїли доперва орієнтувати ся в ситуації і — як деякі з них, н. пр. велика сполучена лївиця нїмецка, констатували прилюдними енунціяціями — оставали на становищи вижидаючім.

Таке-ж становище вижидаюче — як було сказано: для правительства прихильне, однак не безвзглядно а условно прихильне — заняли, вступаючи до ради державної, також галицко-рускі посли, сполучені в рускім клюбі. Инакше — по наступившій змінї ситуації в справі рускій під конець 1890-го року, по звicтниx заявленях в соймі — они й не могли поступити. Факт єсть, що під конець 1890-го рову правительство признало за річ користну для держави взятись до поправи тяжкої долї Галицкої Руси, а заступник корони і правительства прилюдно проголосив в соймі, що правительство змінить дотогочасну систему супротив Русинів і буде старатись допомогти Русинам до иx розвитку національного. Відповідно тому заявленю клюб рускій і поступав в радї державній за час першої сесії.

Предкладаючи правительству позитивні жаданя Русинів, рускі посли були як найобережнїйші і брали взгляд не тілько на правительство, але й на другу народність в краю, на Поляків. Домагались тілько того, що правительство цїлком безпечно може сповнити, не наражуючись Полякам, хоч які они своєю делєґацією нинї в радї державній могучі, а через те і бутні. Отже анї зі сторони правительства, анї зі сторони Поляків не може против руских послів в радї державній упасти докір поступованя нельояльного, хоч "коло" польске в кількох случаях своєю нельояльностію супротив руского клюбу просто єго провокувало.

Нинї рускі посли, прибувши на другу сесію ради державної до Відня, привезли з собою якусь суму личного досвіду з ферійного побуту в краю, котрим то досвідом певно покористують ся в дальшім веденю своєї політики парляментарної. Посли наші як з одної сторони з приятностію могли помітити, що загал Русинів становище занято ними при вступі в раду державну одобряє і заходи их та труди з вдячностію узнає, — так з другої сторони певно не могло уйти увазї наших послів, що серед загалу Русинів почало вже прокидатись і недовіріє та сумнїви — не в добру волю та енерґію заступників Галицкої Руси, але в добру волю Поляків з одної сторони, а в потрібну енерґію правительства з другої сторони. Отже першою задачею наших послів за час сеї сесії ради державної мусить бути — сконстатованє: чи правительство на серіо думає о заспокоєню бодай найпильнїйших потреб Русинів для их національного поступу та розвою і о радикальній змінї політичної системи супротив Русинів — навіть при евентуальній опозиції необачних Поляків.

О найпильнїйших потребах Русинів і якої-б ми бажали зміни системи політичної, — о тім ми окремо де-що скажемо.

[Дѣло]