80 років тому, 5 жовтня 1936 року, народився один із найхаризматичніших державних лідерів посткомуністичної Європи, президент Чехії та Чехословаччини Вацлав Гавел (1936–2011).
Світлина 2007 року.
Пригадую свою першу мандрівку до чеської Праги восени 1991 року. Україна вже проголосила Незалежність, але ще з нетерпінням чекала на референдум 1 грудня та дипломатичне визнання. А Вацлав Гавел уже другий рік урядував у президентській резиденції на Градчанах.
Не всім громадянам його правління у перехідний період було до вподоби. На Лоретанській площі тривав мітинг незадоволених і популістів. Там і почув я заклики, які запам’ятав надовго: «Гавел до дíвадла! Сладек на Град!». Чеською мовою «дíвадло» – це театр, куди пропонували забратись Вацлаву Гавелу з президенського палацу (Граду). А лідер опозиційної Республіканської партії Мірослав Сладек хотів зайняти його місце.
Погруддя Вацлава Гавела - старшого в "Люцерні"
Вацлав Гавел походив із вельми заможної родини. Його дідусь, інженер Вацлав Гавел (1861–1921), був будівельним підприємцем і меценатом. Він створив у Празі на Вацлавській площі культурно-торговий центр (пасаж) «Люцерна», який складається з Великої зали на 4 тисячі місць, торгового пасажу, кінотеатру, кількох каварень і ресторацій.
Будівничий мав двох синів: Мілоша (1899–1968) та Вацлава Марію (1897–1979) Гавелів. Брати теж були вельми заможними людьми, зокрема, володіли «Люцерною» та кіностудією «Баррандов». Будівельний інженер Вацлав М. Гавел дружив із першим президентом Чехо-Словаччини Томашем Ґаріґом Масариком. Його дружиною 1935 року стала Божена Вовречкова (1913–1970). У 1948-му все майно родини націоналізовала нова (комуністична) влада, а Вацлав М. Гавел мусив перекваліфікуватися на звичайного службовця, ще й відсидіти у в’язниці.
Його син, теж Вацлав (молодший), провів дитячі роки у заможній родині, яка не знала біди навіть в умовах німецької окупації. У 1947 році закінчив початкову школу, а наступного року змушений був перервати середню освіту, бо належав до родини «супротивників народної влади». У 14-річному віці Вацлав Гавел розпочав працю в хімічній лабораторії й отримав дозвіл на навчання у вечірній гімназії в Празі. Там здав матуру й отримав середню освіту (1954).
1950-ті роки
Через своє «неправильне» класове походження не був допущений на гуманістичні студії, тому у 1955–1957 роках навчався на хімічному факультеті Празького технічного університету. З 1955-го почав друкуватися як літературний критик в часописі Květen та інших виданнях.
Хотів перевестися на відділ фільму й телебачення Академії сценічних мистецтв, але йому відмовили, до того ж виключили з Технічного університету та призвали до війська, де В.Гавел відслужив у 1957–1959 роках.
Театр Na zábradlí
Після військової служби пов’язав своє життя з divadlem (театром). Починав як технік сцени в театрі «ABC», а з 1960 року – в театрі Na zábradlí («На поруччях»). Ще 1959-го написав свою першу одноактову п’єсу Rodinný večer («Родинний вечір»). А 3 грудня 1963 року в театрі Na zábradlí поставили його п’єсу Zahradní slavnost («Городня забава»). Наступного року цей спектакль поставили в театрі Шіллера у Західному Берліні.
Заочно студіював на театральному факультеті Академії сценічних мистецтв, які закінчив 1966 року. 9 липня 1964-го одружився з Ольгою Шпліхаловою (1933–1996). У 1965 році Na zábradlí поставили наступну п’єсу – Vyrozumění («Повідомлення»). Того ж року став членом редколегії місячника Tvář («Обличчя»).
Ніби життя налагоджувалося. Але постановка п’єси в Західному Берліні знову відсунула В.Гавела до ґрона «неблагонодійних». Його виступ у червні 1967-го на IV з’їзді письменників Чехословаччини з критикою компартійної цензури викликав незадоволення в ЦК Компартії (КПЧ). Його твори припинили виставляти й друкувати в рідному краю. Натомість вистави за п’єсами Гавела з’являлися на сценах театрів Західної Європи й Америки, там він отримував гонорари та творчі нагороди.
Під час короткочасного сплеску «Празької весни» у 1968–1969-х В.Гавел належав до центральних органів Спілки письменників, протестував проти радянської окупації та повернення цензури.
На пивоварні «Карконоше» (1974)
У 1970-х, після придушення «Празької весни», Гавела усунули від творчої праці. Він змушений був працювати на різних роботах. У 1974 році був простим робітником на броварі «Карконоше» у Трутнові. Водночас став активним діячем антикомуністичного руху: заснував нелегальну друкарню, захищав права політичних в'язнів, був співзасновником громадянської ініціативи з захисту прав людини «Хартія 77». Серед інших статей і п'єс написав також 1978 року знаменитий есей Moc bezmocných («Сила безсилих»).
Світлина 1978 року
Відтак компартійні переслідування підсилилися. У січні 1978 року Гавела заарештували. Він пробув ув арешті до березня 1978-го. У травні 1979-го – повторне ув’язнення, що тривало до лютого 1983 року. Востаннє його заарештували 16 січня 1989-го.
Під час «Оксамитової революції» (1989)
Студентські демонстрації 17 листопада того ж року в Празі започаткували «Оксамитову революцію», яка ліквідувала комуністичну владу в Чехословаччині. 8 грудня «Громадянський форум» висунув Вацлава Гавела кандидатом на президента, хоча той хотів бачити на цій посаді лідера «Празької весни» Александра Дубчека (1921–1992).
Перша інавґурація президента Гавела (1989)
А 29 грудня 1989 року Гавел став президентом ЧСР і перебрався на Град (президентський замок на Градчанах). 5 липня 1990 року В.Гавела призначили президентом Федеральні збори Чехословаччини, обрані у вільних демократичних виборах. Часи його урядування були нелегкими: перехід до ринкової економіки, ліквідація радянської окупації, декомунізація, цивілізоване розлучення Чехії та Словаччини, вступ Чехії до НАТО та Євросоюзу.
Празький Град
«На час президентства Гавела, Празький град – резиденція чеських президентів – перетворився в центр продукування моральних і педагогічних наративів. У щотижневій радіопромові до чеського народу Гавел часто говорив про права людини, які порушуються в суспільстві, звертався з промовами про толерантність, про права ромів, не зважаючи на скептичне ставлення чехів до цієї народності. На початку свого президентства, він пішов проти популярних настроїв, коли сформував комісію для розслідування вигнання мільйонів судетських німців після Другої світової війни…
Тут ми знову бачимо не прагматичного політика, а етичного. І, таким чином, можемо стверджувати, що його цікавили політичні і гуманітарні ідеї, а не економіка. "Впроваджувати в життя ідеали, яких я дотримувався все життя, якими я керувався в роки дисидентства, стає більш складним у практичній політиці", наголошував Гавел перед своїм обранням на посаду президента» ¹.
Від 26 січня 1993 року В.Гавел – президент незалежної Чехії. 20 січня 1998 року його обрали на цю посаду повторно. Після закінчення цієї каденції він склав свої повноваження, і з 2 січня 2003-го президентом став Вацлав Клаус.
Вацлав і Даґмар (Карлові Вари, 2005)
Після смерті Ольги Шпліхалової (27 січня 1996 р.) Вацлав Гавел одружився (4 січня 1997 р.) з акторкою Даґмар Вешкрновою (1949 р. н.). Другий шлюб президента не всіма сприймався позитивно. Громадська думка вишукувала різні критичні моменти в житті Гавела – справжні та вигадані. Тому його образ серед співвітчизників поступався іміджу президента Чехії за її кордонами.
Вже в іпостасі екс-президента написав драму Odcházení («Відходження», 2007), у якій відобразив власні політичні візії та досвід.
Помер Вацлав Гавел 18 грудня 2011 року в своєму будинку в Градечку. Його кремовані останки були поховані у родинному гробівці на цвинтарі на празьких Віноградах.
Вацлав Гавел бував у Львові, зокрема під час VI Зустрічі президентів країн Центрально-Східної Європи 14-15 травня 1999 року. Очевидно, що варто би якось вшанувати в нашому місті цю видатну людину.
ПРИМІТКИ
¹ Лягуша А., Бредіхін А. Роль президента Вацлава Гавела в європейській інтеграції Чеської Республіки в 1993–2003 рр. – Історичні і політологічні дослідження, №2 (50), 2012 р. – С. 210.
05.10.2016