„Справа шкільна в соймі краєвім“.

Під тим заголовком помістив п. І.Попель, один з виднїйших лиць табору станьчиків, розвідку в ч. 52 краківского „Przegląd-y powszechn oro“. Автор обговорює в нїй новий закін шкільний, ухвалений на послїдной сесіи соймовій, котрим більшість польска мимо протесту послів руских по­рїшила відобрати громадам право презентованя учителїв на посади при школах народних.

Дїло лежить головно в тім, що після закона з 2. мая 1873 р. ц. к. краєва рада шкільна надавала посади учителям на осно­ві презенти місцевих рад шкільних, а проєкт нового закона (тит. І. арт. І.) признає право презенти не місцевим, але окружним радам шкільним.

П. І.Попель був одним з тих не­многих Поляків, що голосували разом з Русинами против такої зміни закона.

Ми Русини можемо нинї висказати свою вдячність пос. Попелеви за одну дуже цїкаву реляцію, котрою він свідомо чи несвідомо здемаскував задушевні интенціи більшости польскої в соймі нашім.

П. І.Попель каже именно: „Головною точкою розправ над новелею шкільною був передовсїм §. 1., котрий відбирає місцевим радам шкільним вплив на именованє учителїв, а віддає се право в цїлости ц. к. краєвій радї шкільній. Мимо мого стараня (пос. Попеля) і Русинів, а може власне з причини тих послїдних, пе­рейшов §. 1. так, як єго поставила шкіль­на комисія. Право рад шкільних місцевих зредуковано тим до зера, так що нинї консеквентно треба учителям на­родним дати титул ц. к. учите­лїв, бо їх именує цїс. кор. краєва власть шкільна. Переважив же тут взгляд чисто политичної природи, страх перед сепаратизмом интелигенціи рускої, розхо­дилось прото о зломанє впливу єго на и­менованє учителїв.“

Ревеляція та илюструє як найвірнїйше интенціи, якими правилась більшість польска при ухвалюваню зміни закона шкільного, і характеризує настроєнє рїшаючих сфер польских проти всего, що руске. Не підне­сенє поваги учительскої, не взгляди які не­будь административні, або чисто педагогичні і т. д, але тенденція: не допустити Руси галицкої до нїякої инґерен­ціи в справи краєві, отже і шкіль­ні — така тенденція — як констатує пос. Попель — спонукала польску більшість сой­мову внести і переперти проєкт нового за­кона шкільного.

П. Попель признає отверто, що головним мотивом до ухвали був страх перед сепаратизмом интелигенціи рускої, докладнїйше сказавши: страх перед тим, щоби, борони Боже, школи рускі не служили на Руси до образованя народу, а лише до по­льонизаціи посредством учителїв, независи­мих від громад руских, а насиланих з независимих від громад руских, а насиланих з гори з окремим мандатом. Зредукувати до зера вплив громад руских на именованє учителїв, звязати громадам руки і покласти їх на жертвенник польонизаціи — отсе було головним наміренєм більшости поль­скої, так нераз солодкої на словах, а страшної на дїлї...

Для нас, як сказано, ревеляція п. І.Попеля єсть много важна. Провіривши устами так компетентними, що головним мотивом до ухваленя звістної новелї були взгляди чисто политичної природи, а стре­мленєм : знищенє впливу народу руского на власні школи, — Русь тим енергичнїйше може протестувати про­тив соймової ухвали за приміром „Народ­ної Ради“ петиціями до министрів справ внутрїшних і просвіти, а пп. министри не­хай в ревеляціи п. Попеля мають капиталь­ний доказ на потвердженє справедливости мотивів „Народної Ради“, які она навела в своїй петиціи, домагаючись, щоби проєкт шкільного закона о змінї права презентованя учителїв не був предкладаний до Найвис­шої санкціи.