Генрі МАРШ: «Я боюся цього майбутнього»

 

 

Леґендарний британський нейрохірург і письменник Генрі Марш на цьогорічному Форумі видавців знову відвідав Львів. Він тут персона вельми популярна — його лекції вже традиційно збирають аншлаґи. Та мало хто знає, що Генрі Марш ще й командор ордену Британської імперії і, крім своєї медичної практики, ще й фахово аналізує світову політику, адже студіював політологію в Оксфордському університеті.

Тож ця розмова з Генрі Маршем — власне, про міжнародну ситуацію, в якій опинилась Україна.

 

- Перед нами тепер безліч різних викликів: Борис Джонсон очолив Міністерство закордонних справ Британії, Трамп кандидує в Штатах, в Європі посилився вплив націоналістів, Brexit… Таке відчуття, що світ міняється і міняється дуже стрімко, зокрема міняється наша Європа...

 

- Єдине, що може бути певне про майбутнє, це те, що ми не можемо бути певні в цьому майбутньому. Але я боюся цього майбутнього. Я думаю, що Brexit міг стати великою катастрофою для Європи. А також це може бути катастрофою для англійської економіки. В цей момент ми не можемо бути впевнені ні в чому. Все розпадається на маленькі частини в нас на очах. І, як на мене, ідея, що націоналізм повертається до Європи, — це неймовірно неприємна і жахлива новина. І фактично Трамп і жахливий чоловік Фарадж із Партії Незалежності Сполученого Королівства... Той факт, що вони обоє підтримують президента Путіна, каже, що ми фактично спостерігаємо за поверненням фашизму.

 

- Є відчуття, що ми зараз перебуваємо в 30-х роках минулого століття?

 

- Ні. Я думаю, що проблема 30-х — це незавершені проблеми з Першої світової війни, які тягнулися до того часу, а також велика економічна депресія. Тому я не був би таким певним і не казав би, що ми проживаємо такі апокаліптичні часи, як у 30-і роки.

 

Моє особисте бачення проблеми в тому, що, наприклад, ґлобальне потепління є більшою загрозою для людської цивілізації. Але, знову ж таки, це все непевно. Ми не можемо бути певні ні в чому. І, власне, ми живемо в епоху великої нестабільності й непевності. Навіть десять років тому світ виглядав стабільнішим.

 

- Наскільки зараз ситуація нестабільна? Ми в Україні постійно переживаємо за нестабільність на Європейському континенті, бо знаємо, що післязавтра з цього скористається Путін і Кремль. Європейські націоналісти вирішуватимуть суто свої власні партикулярні проблеми, а Україна може опинитися в ролі Югославії…

 

- Я думаю, що історичні паралелі про Югославію не можуть бути такими лінійними і не дуже пасують до нашої ситуації. Тому що ті кровопролитні війни, які відбувалися у Югославії, тривали століттями, вони мають довгу історію. І я сподіваюся, що в Україні не дійде до такої ситуації, як в Югославії.

 

Але ми знову бачимо, як Європа розпадається на маленькі частини. І ця еміґрація також є проблемою. Зокрема, в Англії дослідження науковців стверджують протилежне — що еміґрація є сприятливою для економіки. Іронія є в тому, що внаслідок Brexit англійська економіка може зазнати спаду й еміґранти тоді не захочуть приїжджати в Англію. І це замкнуте коло. І це дуже іронічно. І проблема вирішиться сама собою. І я навіть більше хвилююся про вплив Brexit на Європу, аніж вплив Brexit на саму Британію.

 

І зокрема я хвилююся про Україну, тому що люди в Європі отримують свій газ в Росії, вони близькі до Росії та Німеччини. Я дуже сподіваюся, що до цього не дійде, але я бачу, що про Україну забувають на політичній арені Європи, її відсувають на другий план. І якщо Трамп виграє вибори — невідомо, що може трапитися у майбутньому, тому що цей чоловік говорить будь-що, що спадає йому на думку, і неможливо передбачити, що трапиться. Ми знаємо історію цього хаосу, наприклад вторгнення в Ірак та війну в Середній Азії. Америка поводиться дуже дивно, тому ми не можемо передбачити наступного кроку.

 

Беручи до уваги Китай та Росію, ми ще можемо стверджувати, що вони мають свої власні інтереси і вступають на арену як старіші гравці. Два тижні тому я читав аналітику в журналі The Economist, а також про підтримку Трампа і прогнози підтримки Трампа. І перше найвагоміше питання — це расизм. Першим питанням було: «Чи Ви почуваєтеся вищим за решту суспільства?». Отже, ми бачимо, що це дуже фашистські, расистські рухи в суспільстві, які мені не до вподоби.

 

- Ми також в Україні відчуваємо оцю зверхність і, можливо, певний расизм до країн так званого другого світу, йдеться про Східну Європу. Ми лишаємось білими неграми для Західної Європи. І ми розуміємо, що наше єдине багатство, подібно до африканського золота, — це українська територія, українська земля. Я пам'ятаю, як ставилися до ефіопських дітей, які помирали. Їм висилали якісь медикаменти, і їх було дуже мало. Чи в Лондоні, в Парижі, в Берліні почують голоси українських дітей, якщо Путін почне серйозно нас вбивати?

 

- Боюся, що ні. Зокрема, в Європі, яка є розділеною, в Європі, яка не є цілісною, отримати допомогу для України буде ще складніше. І ми це бачили у випадку з Кримом та Донбасом. Власне, це був акт переступання міжнародних законів, і ніхто не зреагував на це. І я дуже боюся, що наміри продовжувати санкції проти Росії в Європі триватимуть недовго і скоро зникнуть. Я звичайно сподіваюся на краще, але маю таку точку зору. Всі європейські країни будуть більше хвилюватися про свої власні проблеми, про еміґрацію, і в них не буде часу переживати й перейматися проблемами України. Це мої побоювання.

 

ДЛЯ ДОВІДКИ

 

Генрі Марш народився у Лондоні 5 березня 1950 року. Отримав відзнаку Королівської медичної школи. Крім медичних студій, вивчав політологію та філософію в університеті Оксфорда. У 2004 році канал ВВС зняв стрічку про Генрі Марша «Ваше життя у ваших руках». У 2007-му він став героєм фільму «Англійський хірург», музику до якого створив Нік Кейв. У 2014 році видав книжку «Історії про життя, смерть і нейрохірургію»

 

Розмовляв Антон БОРКОВСЬКИЙ, Еспресо-ТV «Студія-Захід»

 

30.09.2016