Як Путін морочить голови американцям

 

 

Підручників про те, що робити, немає. У США є досвід встрягань у політику інших країн під час холодної війни, а також після неї. Але через неприкрите втручання Росії у вибори 2016 р. США вперше стали явним об'єктом такої уваги. Ба більше: російський ведмідь добувається у відчинені двері. Все, що треба робити Владіміру Путіну, аби нашкодити, це посіяти сумнів щодо чесності американського виборчого процесу. Багато американців уже підозрюють, що результат листопадових виборів буде підтасовано. Так думає і Дональд Трамп, перший кандидат на пост президента США, який попросив іноземну державу розкрити матеріал, який може дискредитувати його опонента. Якщо американська демократія колись і була незахищеною перед ошуканством, то саме тепер.

 

Який є шанс, що це вдасться? До певної міри це вже вдалося. В інтерв'ю для телеканалу Bloomberg минулого тижня пан Путін подав нахабне заперечення, яке нічого не заперечило, що Росія здійснила нещодавні гакерські дії. «Щоб зробити це, треба тримати палець на пульсі й розуміти специфіку внутрішнього політичного життя у США, – сказав він зі знавецькою посмішкою. – Я не впевнений, що навіть наші експерти міністерства закордонних справ здатні достатньо швидко реагувати». Російський президент міг також підморгнути в камеру. Ніхто – від компаній, які працюють для безпеки кібепростору, розслідуючи гакінґ американських політичних установ, до ФБР, яке аналізує їхню роботу, – не має сумніву, що за цими проникненнями стояли російські спецслужби.

 

Також не виникає багато питань щодо мотиву. Інформацію зі зламаної електронної скриньки штаб-квартири Демократичної партії, що показувала внутрішньопартійну перевагу Гілларі Клінтон над Берні Сандерсом, було злито у липні напередодні партійного з'їзду, де пані Клінтон висували на пост президента. Це збурило прихильників пана Сандерса, багато з яких вже думали, що пані Клінтон підтасувала праймеріз. Минулого тижня Джуліан Ассанж, утеклий засновник WikiLeaks, який оприлюднив першу серію електронних листів, пообіцяв, що перед листопадом буде наступна. «Питання не в  тому, чи зіллє Росія більше даних, а коли вона це зробить», – каже Дмітрій Альперовіч, співзасновник CrowdStrike, однієї з найбільших американських компаній із захисту кіберпростору. Пан Ассанж, який є улюбленим зливним бачком Росії, обіцяє «трейлер» у наступні кілька днів.

 

Було б легко – але, мабуть, неправильно – припускати, що пан Трамп працює з паном Путіним напряму, щоб посіяти сумнів щодо результатів листопадових виборів. Наявні докази виглядають вагомими. У своїй промові про згоду балотуватися на пост президента пан Трамп сказав: «Великий бізнес, керівники медій і головні жертводавці згуртувались довкола мого опонента, тому що знають, що вона збереже нашу шельмівську систему». Того самого тижня співробітники Трампа видалили фразу з політичної програми республіканців із закликом підтримати український уряд в його протистоянні з Росією. Це сталося через чотири роки після того, як Мітт Ромні, який тоді був кандидатом від республіканців, назвав Росію «геополітичним ворогом Америки номер один».

 

Ніщо краще не засвідчує рейдерське захоплення паном Трампом Республіканської партії, ніж його поворот на 180 градусів щодо Росії. Будь-які дії гакерів – минулого тижня це було «просочування» виборчих списків в Аризоні та Іллінойсі – на руку панові Трампу. Зі всього, що може посіяти сумнів щодо можливої перемоги пані Клінтон у листопаді, він здобуває користь. Здається, лише він непевен, чи є якась роль Росії у цих витоках інформації. «Гадаю, це малоймовірно. Можливо, це поширюють демократи», – заявив минулого тижня пан Трамп на російському телебаченні (так, ви прочитали це правильно). Він також сказав в ефірі державного телеканалу, що пан Путін є куди більшим лідером, ніж президент Барак Обама. Як я казав, поверхневі ознаки мовчазної згоди між Трампом і Путіним очевидні.

 

Проте пан Путін є набагато підступнішим маніпулятором, ніж пан Трамп. На початку своєї кар'єри відбував вишкіл у підрозділі «активних заходів» КГБ, який спеціалізувався на політичних війнах. Його завданням було створювати дезінформацію, яка могла б дезорганізувати політику інших країн. Пан Трамп дав російському лідерові золотий шанс кинути тінь на демократичну модель за допомогою наявних тепер куди хитромудріших засобів. Перемога Трампа не конче є в інтересах Путіна. В його інтересах підірвати світову віру в американську систему. Пан Путін також є більш досвідченим тактиком, ніж пані Клінтон. Коли пан Обама прийшов до влади в 2009 р., він і пані Клінтон намагалися вбити клин між Путіним і Дмітрієм Мєдвєдєвим, який тоді був президентом Росії. Це не вдалося. У 2011 р. пані Клінтон підтримала московських демонстрантів, які протестували проти начебто сфальшованих президентських виборів Путіна. Це також мало неприємні наслідки. Вашинґтон надав вирішальну допомогу тим, хто в 2014 р. сприяв поваленню проросійської влади в Україні. Пан Путін відповів анексією Криму. Хіба може бути солодша помста, ніж втручання в американські вибори?

 

Бар'єр не аж такий високий. Не треба, щоб вибори були сфальшовані, якщо припустити, що це взагалі можливо. Все, що треба Путіну робити, це спаплюжити їхні результати в головах людей. Решту зроблять Трамп і медії, які його підтримують. Це звучить як щось неймовірне? Та це не так. Пан Путін чудово вміє нацьковувати одне на одного демократичних супротивників. Він добре знає, що пропаґанда працює найкраще, коли є сприйнятлива аудиторія. Забудьте про всесвітню репутацію Америки. Гляньте, як вона сама на себе дивиться. Багато американців вважають, що їхню політичну систему захопили багаті й впливові, і вони до певної міри мають рацію. Цим і пояснюється те, чому так багато з них роблять нерозважливу ставку на пана Трампа. Їхній кінь, ймовірно, залишиться позаду. Що ж до пана Путіна, то він насолоджується прибутковим днем на перегонах.

 


Edward Luce
How Putin is messing with American heads
The Financial Times, 11.09.2016
Зреферувала Галина Грабовська

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

15.09.2016