Чому впав Порошенко

Результати серпневого опитування групи «Рейтинґ» здивували: Петро Порошенко вилетів із двійки лідерів, яка станом на той момент змагалася б за президентство у другому турі президентських виборів. Голова держави здобув би на виборах 10,7% голосів, пропустивши вперед лідера «Опозиційного блоку» Юрія Бойка (11,5%). А в фіналі колишній «реґіонал» позмагався б із Юлією Тимошенко (17,7%), яка перебуває на рейтинґовому олімпі від початку року.

 

 

Соціологи зафіксували претензію Бойка ще в червні: згідно з архівом досліджень «Рейтинґу», на початку літа проросійський кандидат мав 14% проти 12% у Порошенка — щоправда, ці результати не були тоді опубліковані.

 

Директор групи «Рейтинґ» Олексій Антипович каже, що одним із факторів падіння рейтинґу Порошенка є його чітка прив'язка до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, який у квітні замінив Арсенія Яценюка. Раніше весь неґатив падав на плечі Яценюка — тепер валиться на Порошенка без посередників. Утім в інтерв'ю Z Антипович каже, що президент ще може надолужити втрачене.

 

УКРАЇНЦІ ЧУТЛИВІ НА ПОПУЛІЗМ. НАПЕВНЕ, ЦЕ МИНЕТЬСЯ ЛИШЕ З ПОКОЛІННЯМИ

 

– Зміна електоральних настроїв не була раптовою: вони змінювалися впродовж тривалого часу. І, починаючи з червня, ми зафіксували, а тепер і підтвердили показники: Тимошенко йде на першому місці, а Порошенко бореться за вихід до другого туру. Я не прихильник тези, що «все пропало» для президента. Абсолютно ні. Рейтинґ Тимошенко може бути дещо перебільшеним, вимушеним з огляду на те, що до виборів залишається дуже багато часу. У нас незадоволені владою, тому виникає бажання голосувати «за інших», а в цій категорії найбільше притягує електорат саме Тимошенко.

 

Щодо Бойка як кандидата від «Опоблоку», то зрозуміло, що він має приховані резерви, але виборці сприймають його як колишнього діяча Партії реґіонів, натомість голосувати за колишню Партію реґіонів не дуже хочуть. Не факт, що він втримає свої сьогоднішні лідерські позиції в рейтинґах. На так званому «синьому полі», на сході й півдні, може виникнути боротьба. Бо поле вільне, і наразі, крім «Опозиційного блоку», там нікого нема. Перед виборами може початися сильна конкуренція.

 

– Де зараз «ховається» електорат Порошенка?

 

– Електорат Порошенка частково попереходив до інших політиків. Але я хочу наголосити, що це ситуативно. Тимошенко і Ляшко вирощують свій рейтинґ на гучній риториці, а найбільше зосереджуються на темі тарифів. Це, звичайно, дає свої плоди. Наприклад, у Ляшка — майже 10%. Але це не є запорукою ґарантованого успіху. Наприклад, у того ж таки Гриценка — майже 8%. Це показник, який навряд чи підтвердився б у випадку, якби в нас вибори відбувалися зараз. Адже Гриценка підтримують в основному у міжвиборчий період, натомість під час голосування для людей стають визначальними інші критерії. Виборці обертаються до політиків, які, скажімо, вселяють більшу віру в перемогу або ведуть активнішу кампанію. Окрім того, ми фіксуємо велику категорію респондентів, котрі кажуть «важко повісти» (під 20%), що вже дає шанси на успіх будь-якому політику.

 

 

– Ви кажете, що для Порошенка не «все пропало». За рахунок чого він може надолужити відставання?

 

– Порошенко має шанс завдяки тому, що людям ближче до виборів захочеться вибирати певну стабільність. Коли тема виборців буде актуалізована, коли виборці прийдуть на виборчі дільниці, вони скажуть: «Ну, чекай. А хто ж, як не Порошенко? Він найкраще з найгіршого». Це істотний фактор, котрий може спричинити зростання рейтинґу Порошенка. На тлі війни такі психологічні речі — тяжіння до стабільності, ризик непередбачуваних змін — можуть дозволити йому виграти вибори. Шанси нинішнього президента також пов'язані з ситуацією в державі або певними позитивними зрушеннями на Донбасі. Добра ситуація в державі дає значно більші шанси.

 

– Рейтинґ Порошенка обвалився у 2016 році відразу наполовину, а перед тим президент зберігав лідерство в рейтинґах. Із чим пов'язане падіння його електоральної підтримки саме в 2016 році?

 

– Ще наприкінці 2015 року і на початку 2016-го весь неґатив за економічне становище, за тарифи, за високі ціни, за зниження курсу гривні лягав на Арсенія Яценюка. Поштовх до зниження рейтинґу Порошенка дала невдала чи неорганізована спроба відставки Яценюка в лютому. Ну а далі вже — прем'єр-міністр Володимир Гройсман, який сприймається як людина Порошенка. Президент і прем'єр ідуть в чіткій залежності один від одного: є успіхи в економіці — отже, є «плюс» до рейтинґу і в Гройсмана, і в Порошенка; нема якихось успіхів — погано і Гройсману, і Порошенку. Коли прем'єр-міністром був Яценюк, то сфери відповідальності були розведені: Порошенко відповідав за війну, за міжнародну політику, а Яценюк — за економіку. Відповідно переймав і неґатив. Сьогодні ж президент і прем'єр-міністр сприймаються в одній лінії. У червні ми побачили зниження рейтинґу майже вдвічі, а в серпні — точно вдвічі.

 

– На минулих президентських і парламентських виборах південь і схід «голосували ногами». Опитування «Рейтинґу» показує, що число респондентів, котрі мають намір брати участь у виборах, на Лівобережжі зросло. А це позначається і на підтримці «Опозиційного блоку».

 

– Підтверджую. Раніше в нас дослідження фіксували 50% або навіть поза 50% людей, які не хотіли йти на вибори або не знали, за кого голосували. Це стосувалося насамперед Донбасу, дещо менше — сходу, півдня. Зараз цей показник усе ще менший, але він уже подібніший до ситуації в інших реґіонах України: люди там уже готові йти на вибори й готові висловлювати своє невдоволення владі. Зрозуміло, що «Опоблок» і Бойко виходять на сході і на півдні на перші місця. Невдоволеність владою спонукає людей визначатися, за кого голосувати.

 

 

– Що їх мобілізує? Бажання налагодити стосунки з Росією? Чи просто — вияв опозиційності?

 

– Тут на першому тлі невдоволення економічною ситуацією в державі, фінансовим становищем самих громадян, і на другому — Україною взагалі. Звичайно, що одним з основних маркерів є тема війни на Донбасі, котра не вирішується, затягується, все ще триває, а всі би хотіли завершити цю війну якомога швидше, жити в мирі і спокої.

 

– Отже, ми констатували, що електорат Порошенка перетікає до інших партій. Чому перетікання не відбувається на користь нових політичних сил у демократичному таборі — до партії Саакашвілі чи «Демократичного альянсу»? В умовах розчарування тими, що є, партіями, навпаки, мав би зростати рейтинґ молодих команд.

 

– Партія Саакашвілі зобов'язана своїм рейтинґом своєму лідерові. Наприкінці минулого року і на початку цього року Саакашвілі підтримував непогані перспективи для партії свого імені (як би вона, зрештою, не називалася). Та позаяк антикорупційна риторика не знайшла свого продовження від весни цього року, то його популярність почала знижуватися, а відповідно — і популярність партії. Зараз умовна партія Саакашвілі тримається на позначці 3%. Це не свідчить про те, що потенціал вичерпано. При активізації самого Саакашвілі, при продовженні діяльності партії в тому самому ключі — антикорупційні форуми, різка публічна риторика — є шанси набрати певні відсотки і подолати виборчий бар'єр.

 

Щодо «Демальянсу», то це партія з політиками, які є не дуже зрозумілими народові, населенню. Люди хочуть якихось чітких заяв, а не дуже красивих ліберальних чи ліберально-консервативних гасел. Там нема якогось яскравого політика. Партія з задекларованою ідеологією, але відсутністю лідерів — наразі мало хто підтримує в Україні такі сили, хоча перспективи, звичайно, є. Перспективи є у всіх. Вони навіть є в Арсенія Яценюка — у якомусь ребрендинґу, в якійсь командній зміні. Будемо дивитися.

 

– Соціологічні заміри показують стабільно добрий рейтинґ у «Самопомочі». Хоча ще півроку тому казали про те, що партія Андрія Садового знищує власний рейтинґ: була низка конфліктів з ліберальною спільнотою (особливо характерних для Львова), було Грибовицьке сміттєзвалище. У чому причина стабільності рейтинґу «Самопомочі»?

 

– Фактори, про котрі ви згадали, мають прив'язку до Львова або принаймні до Західної України. Але «Самопоміч» має виборця не лише на заході, а й у інших реґіонах. Ці скандали неістотно позначилися на загальнонаціональних показниках партії. На загальний рейтинґ «Самопомочі» впливає уявлення українців навіть не стільки про Андрія Садового як мера Львова, а про сам Львів, який є красивим, європейським, охайним. На парламентських виборах 2014 року, крім теми Львова, також зіграло суспільне бажання мати політиків нової якості. Наскільки партія справді нова — це вже українці самі мусять дивитися по роботі в парламенті фракції «Самопомочі». Позаяк у нас голосують за красиву «картинку», а не за зміст в основному, то я думаю, що багато хто навіть не знає, чим «Самопоміч» займається у парламенті.

 

 

– Тобто електоральним трендом залишаються лідерство, солодкі обіцянки…

 

– Українці дуже чутливі на популізм, на всілякі красиві заяви і гарні виступи. Уміння лідера подобатися народу — воно, звичайно, найбільше впливає на рейтинґ. Всі партії в нас, по суті, є лідерськими, за винятком «Свободи», яка є ідеологічною партією, і Комуністичної партії, котра вже заборонена.

 

– Ви бачите передумови, щоб це переламалося до наступних виборів?

 

– А чи хочуть цього українці? Напевне, що не хочуть… Думаю, до наступних виборів ситуація не зміниться. В цілому в Україні відбуваються зміни: у нас розвивається громадянське суспільство, воно висуває високі вимоги і до влади, і до себе, воно починає брати відповідальність за ситуацію в державі чи в місті. Але це повільний і поступовий рух — напевне, мають змінитися покоління, перш ніж з'являться суттєві зміни. Популізм, навпаки, «крєпчаєт». Запит на гасла, не підкріплені якимись обґрунтуваннями, — не лише зберігається, а навіть зростає.

 

– Ще одне «партійне» запитання. Куди пропали симпатики «Правого сектору»? Минулого року рейтинґ ПС сягав 6%, але до нині розсипався. Чи зберігається підтримка націоналістичних, мілітарних сил?

 

– «Правий сектор» — скоріше все-таки мілітарна сила, а не націоналістична, хоча в її ідеології, звичайно, присутні й ультрапатріотичні елементи. ПС мав значні показники підтримки на початку війни. Але «Правий сектор» не пішов на місцеві вибори у 2015 році і показав себе силою, не готовою до політичної діяльності, до політичної боротьби. Значна частина людей була розчарована такою позицією, бо багато хто був готовий голосувати за ПС, особливо в Західній Україні. А далі рейтинґ «Правого сектору» добило те, що він поділився на рух «Державницька ініціатива Яроша» і власне ПС. Маємо тепер дві сили, котрі разом ділять 3%. До того ж позначається розчарування суспільства у мілітаристській тематиці. Всі хочуть миру, і відповідним чином поводяться при електоральному виборі.

 

15.09.2016