Бесїда д-ра Омеляна Огоновского,

виголошена на загальних зборах в Тернополи 27 серпня (8 вересня) 1891 р.

 

Від часів заснованя товариства "Просвіта", се є від 1868 року відбувають ся вже двацять і треті загальні збори. Двацять загальних зборів відбулось у Львові, а третій уже раз збираємося по-за Львовом. І так 1889 р. відбулись загальні збори в Станіславові, 1890 р. в Коломиї, а сего року члени нашого товариства загостили до славного міста на Поділю — до Тернополя. І от, як значний поступ зявив ся від року 1868 до сего часу в розвою нашого товариства! Коли на перших загальних зборах було всїх 72 членів товариства, то тепер є кілька тисяч людей, що бажаючи світла науки горнуть ся до товариства "Просвіта". Та й від того часу, як загальні збори відбувають ся по-за Львовом в більших містах галицкої Руси, бачимо більшій рух в нашім житю просвітнім. Минувшого року на зборах в Коломиї явилось яких 800 членів "Просвіти", котрі брали живу участь в нарадах над добром нашої дорогої батьківщини. Та й нинї на поклик головного видїлу товариства зібралась велика громада. Славне місто Тернопіль, столиця Поділя, оживилось нинї сотками членів "Просвіти". Справдї, кождий з нас радїє радостію, що діждав світлого народного празника. Се вже не ті часи народного лихолїтя, коли бідну Русь репрезентували тілько бідній панщиняні хлопи й деякі священики, — тепер розбудив ся нарід pускiй из свого сну і добував собі тих прав, які єму в державі конституційній належать ся.

 

Погляньмо лиш на нинїшні загальні збори, — які-то красні дїти викохала собі мати Русь! Побіч міщан і селян бачимо тут патріотичних священиків, — бачимо адвокатів, нотарів, цїсарских урядників, професорів, учителїв, руских обивателїв, купцїв, промишленників і инших свічних мужів. Мило менї отже повитати так світлі загальні збори! Яке поважне число членів "Просвіти" супроти тої маленької громадки, котра в числї сїмдесяти двох учеників Христових "страха ради юдейскаго" була зібралась на міскій стрільници у Львові, позаяк старші Русини книжники не відступили "просвітникам" великої салї Народного Дому! Тепер пізнали й ті старші, що товариство "Просвіта" — се збір горячих патріотів, котрі в дружнім звязку з тямущими селянами й міщанами творять "братерство братнє" і працюють спільно для добра Руси. Се-ж не перевертнї! — "Просвіта", се дуже пожиточне товариство! зволив сказати сам наш Монарх, воли 2 серпня 1880 р. Русини повитали Єго в великій сали Народного Дому. Коли-ж наш найдостойнїйшій Цїсар нам Русинам все заявляє свою вітцївску милість, то світлий Збір схоче піднести радістний оклик: "Наймилостивійшій наш Цїсар Франц Іосиф нехай жиє многі щасливі лїта! (Зібрані відспівали "многая лїта!").

 

І так гостимо нинї в столици плідного й красного Поділя. Сюди прибули ми на запросини Тернопільских патріотів і відтак в имени головного видїлу здаю справу з нашої дїяльности за рік 1890. Не хотячи тикати всїх справ, про котрі сказано подрібно в сегорічнім справозданю, піднесу тілько деякі важнїйші:

 

Видїл товариства постарав ся о виданє таких книжочок, котрі можуть бути придатні для просвіти селян і міщан. Окрасою тих книжочок є илюстрована "Исторія Руси", котру видав Олександер Барвіньскій, теперішній посол до ради державної. Тепер може кождий міщанин і селанин дізнатись: хто ми? чия правда, чия кривда й чиї ми дїти? Вже-ж ми не Москалї, в яких нас деякі oбєдинитeлї хочуть перетворити! — Ми самостійний нарід рускій, що маємо славну свою исторію, що різнимо ся мовою, звичаями й обичаями, і цїлим суспільним побутом від народу московского або великоруского. І чи є хто між вами, панове громадо, котрий би сказав, що він не є Русином? — що мила й прекрасна мова руска не є єго рідною мовою? — що мати-Русь не є єго дорогою ненькою? Памятаймо лиш на слова нашого безсмертного Кобзаря Тараса Шевченка, що хто матїр забуває, того Бог карає!

 

Між иншими книжочками визначують ся ще дві, котрі зладив один Українець, що прозвав себе Василем Чайченком, — сі-ж книжочки мають заголовок: "Серед ледового моря" і "Два славні мужі". Той-то славний патріот, видячи, що на Українї не вільно говорити й писати в рідній мові, присилає свої письменні твори в Галичину, щоб их тут друковано. А пише він дуже поучаючо, не домагаючись нїякої нагороди за свої труди.

 

Дальше годить ся спімнути про заходи товариства "Просвіта" около виданя карти етноґрафічної Руси-України. Наша батьківщина — се не маленькій шмат землї! Русини жиють не тілько в Галичинї, але й на Буковинї, в північній, а подекуди й в полудневій Угорщинї, — а найбільше є их на Українї в полуднево-західній Россії. Коли в Галичинї, в угорскій Руси і на Буковинї є Русинів пів-четверта міліона, то на Українї жиє наших братів около 20 міліонів. Справдї, велика Русь Мати! Тих 24 міліонів не здмухне з лиця землї нїякій велит світа! Ті 24 міліони хочуть жити своїм окремим побутом, і, дасть Бог, будуть жити, поки жити буде Славянщина! Русь — се серце в величнім тїлї Славянщини! Вирвіть серце з живого тїла, то й все тїло перестане жити! Скажіть, що нема Руси-України, то побачите мертвяка замість живого тїла. Так, дорогі братя! Ми єсьмо Русинами, не Москалями, — враз в Маркіяном Шашкевичем голосимо світови ось-таку пісню:

 

Руська мати нас родила,

Руська мати нас повила,

Руська мати нас любила!

Чому-ж мова єй не мила?

Чом ся нев встидати маєм?

Чом чужую полюбляєм?

 

Коли-ж Русь-Україна простором своїм така велика, то чей кождий з вас рад би бачити обличє дорогої неньки в образї. Такій же вірний образ подасть cя вам в картї етноґрафічній, де нарисує ся ті землї які займає великій нарід рускій. Та не так то легко зладити такій величний образ! До сего дїла треба майстра вправного, котрий би придивив ся добре всїм рисам лиця в в цїлій постати матери Руси. і такої трудної роботи підняв ся наш земляк, Григорій Величко, котрий того року вчив ся в Пaрижі, а в осени гадає поїхати в Россію, щоби близше пізнати ті землї, які займають Українцї. Так отже справу карти етноґрафічної не заспав видїл "Просвіти", і, дасть Бог, за рік зможе видїл оповістити загальні збори, що робота около карти етноґрафічної поступила значно наперед. Поки-що треба нам вдоволитись малою картою Руси, яка знаходить ся в додатку до илюстрованої "Исторії Руси".

 

Приступаю тепер до инших справ нашого товариства. Видячи, що товариство "Просвіта" здобуває собі признанє в краю і за границею, стали до него серцем прихилятись наші братя з України, ба й другі братя-Славяне. і так один дуже поважаний Українець зладив за житя свій тестамент і записав нашому товариству дуже богатий свій музей з цїнними памятками нашої старини. А один патріот ческій дарував "Просвітї" свою бібліотеку в 506 книжках, — в вартости 1300 зр. Сим-то славним Чехом є Франтишек Ржегорж, котрий жив довшій час міжь Русинами піді Львовом, полюбив их мов рідних братів, пізнав наш народний побут і відтак в ческій мові писав богато про наші звичаї і обичаї, за для чого широкій світ довідав ся про домашнє й громадске житє Русинів! — Слава дорогому брату-Чехови, котрий звеличив имя Руси між Славянами, — слава Франтишку Ржегоржу, що став добродїєм товариства "Просвіта", що дарував єму свою бібліотеку, ба й обіцяв з-перегодом сю бібліотеку доповнити иншими, новими книжками. А вже-ж не можу промовчати, що гадку переданя бібліотеки "Просвітї" подав Ржегоржови професор Володимир Шухевич, котрий стоїть від довшого часу в дружних відносинах до деяких ческих патріотів, і що кілька недїль тому назад, яко голова співочого товариства "Боян" гостив з нашими співаками в Празї, де Чехи не тілько подивляли руску пісню, але й віддали велику честь репрезентантам Русинів на ческій виставі господарско-промисловій. На ту виставу їздив також славний патріот Тернопільщини, о. Іосип Витошиньскій, котрий в Денисові і в сусїдних селах ширить просвіту між селянами, і яко творець славного Денисівского хору зєднав собі честь і поважанє в широках кругах своїх земляків. Він-то відправив в Королевім Градци в Чехах поминальне богослуженє за покій руских воїнів, що лягли на боєвищи в війнї з Прусаками, з-за чого братя Чехи могли придивитись нашому красному обрядови церковному.

 

Були й свої добродїї товариства "Просвіта", як Стефан Качала, Евсевій Грушкевич, Стефан Дубравскій. і так славний патріот Качала записав в хосен "Просвіти" 8.000 злр., — Грушкевич, щб був податковим урядником далеко від ріднї на Мазурщинї, дарував нашому товариству свою бібліотеку і богато цїнних річей, а Дубравскій, вислужений професор ґімназії в Стрию, записав в хосен народної просвіти 2000 злр., задля чого два делєґати товариства їздили в жовтню минувшого року до Стрия, щоби именем видїлу великодушному дателю заявити свою подяку.

 

Тут годить ся спімнути, що именем видїлу "Просвіти" два делєґати вручили грамоту на почесного члена товариства найбільшому добродїєви, Володиславу Федоровичу, котрий від 1873. до 1876 р. був головою товариства "Просвіта", і в 1875 р. подарував сему товариству 12.000 злр.

 

Говорячи про дoбpoдїїв "Просвіти", не можу мовчки поминути имен деяких патріотів, котрі подарували товариству цїнні річи до будущого музея народного. Хоч имена всїх дателїв надруковано в сегорічнім справозданю, то все-ж нехай менї вільно буде заявити, що рідкі памятки нашої старини подарували от сі три мужі професори Володимир Шухевич і Людвик Сальо, та о. Теодор Стадник.

 

Вже из сего погляду на просвітні справи світлий збір зможе дізнатись, що наше товариство розвиває ся досить гарно. Тому-то горнуть ся до него Русини всяких верств нашої суспільности, і от в 1890 р приступило до него 770. нових членів. Всїх же членів товариства, котрі що-рік вплачують свої вкладки, єсть три тисячи і сто. — Хоча ж число членів "Просвіти" росте що раз більше, то все-ж не має товариство своєї хати. Нам треба окремого "Дому Просвіти", в котрім помістили-б ся також инші народні товариства, як товариство имени Шевченка з друкарнею, Народна Рада, Руске товариство педаґоґічне, Руска Бесїда. В тім домі знаходила-б ся також велика саля, де уряджовано би представленя театральні, поки не збудовано би окремого театру руского, — де устроювано би вечерки й концерти. Та чей невдовзї забере ся "Просвіта" до здвигненя свого дому! Комітет, вибраний до сеї справи, глядає вже відповідного місця, де міг би станути сей дім. Вже й найшли ся добродїї-Русини, котрі обіцяли запомогти "Просвіту" значним даром, коли тілько побачать, що положено фундаменти під ту святиню народну.

 

Та чей в недалекій будущинї будемо мати і свій театр народний! А збудуємо собі єго из складок руских патріотів. Коби тілько було у нас більше таких Ясеницких, що вміли звеличити ювилей свого батька і дїда, то справа будови руского театру поступила б швидко наперед.

 

Відтак про дїяльність головного видїлу позволяю собі запримітити, що всї члени єго сповнювали вложені на них обовязки по Cвоїй змозї й силї. А вже-ж найбільше трудились два члени видїлу: квієскований комісар повітовий, Володимир Лаврівскій, і професор Илярій Огоновскій. Лаврівскій був директором канцелярії і маґазинером, і присвятив товариству "Просвіта" весь свій час, просиджуючи цїлими днями й вечерами в канцелярії, а Илярій Огоновскій сповняв совістно трудний свій уряд, по-за-як, вечірні години, в котрих міг-би собі спочити по трудах шкільних, обертав на скрутняву маніпуляцію касієрску. Та й видїли філій товариства не дармували, а трудились щиро в хосен народної просвіти. Особливо-ж філія Тернопільска, що завдячує свій первістний розвій професорови Олександрови Барвіньскому, заявляла хосенну дїяльність.

 

До сего часу були у нас чотири дїяльні філії, — в Тернополи, Коломиї, Станіславові і в Золочеві. Аж ось тепер розбудилось сильнїйше просвітне житє між нашими земляками. В сих днях (3 н. ст.) вересня засновано нову філію в Самборі, куди їздив наш делєґат, адвокат Кость Левицкій, а небавом отворять ся нові філії в Бродах, Перемишли, Рогатинї, Камінцї Струмиловій... Видно, що Русини-народовцї не сплять, а щиро працюють в хосен просвіти. А вже-ж красших наслїдків з праць просвітних в хосен міщан і селян буде можна сподїватись в недалекій будущинї, тому-що від тепер входить в житє новий, змінений статут товариства "Просвіта", котрий приняло до своєї відомости ц. к. намістництво. Коли в дотеперішнім статутї було сказано, що цїль товариства є пізнанє і просвіта руского народу то в новім статутї читаємо ось що: "Цїлею товариства єсть: просвіта і піднесенє добробиту руского народу". З-першу товариство поставило собі метою, подавати світло науки темним-незрячим братям, — від тепер же буде оно також старатись, щоб члени товариства видобули ся з біди і нужди, та стали господарями, а не наймитами на батьківскій земли. Щоби-ж тую цїль осягнути, товариство "Просвіта" буде закладати спілки рільничо-ґосподарскі й промислові, крамницї, шпихлїрі, каси ощадности й каси позичкові, — буде по змозї закладати школи господарскі і промислові — буде удїлювати поміч і пораду при набуваню доброго насїня, машин і прирядів рільничо-господарских, ба й буде уряджувати вистави промислові, господарскі і етноґрафічні. В загалї буде товариство розбуджати між своїми членами замилованє до ощадности і працї. — Широка то проґрама будущої дїяльности товариства "Просвіта", і дасть Бог, довершить оно з-годом все те, що собі постановило.

 

Справдї, час уже, крайний час, щоби всї наші міщане й селяне набули просвіти й здобули собі лїпшу долю в житю суспільнім.

 

Панове Громадо! Пригадую вам слова Тараса Шевченка, щоб ви Русь-Україну любили, бо время люте, — бо час недобрий! Ви, панове міщане, борете ся зі всїлякими противнивами в вашім змаганю до лїпшої долї: крамарі й ремісники побивають ся жидівскою конкуренцією і лихвою — зарібники не можуть собі роздобути зарібку, конечного до житя. Чей же надоїло вам тяжке житє, — чей раді би ви, щоб засвітило в ваше віконце ясне сонїнько! Отже товариство "Просвіта" хоче вам подати руку в вашім лихолїтю, — не відкидайте сеї руки! Горнїть ся до нас, мов до рідних братів, а ми будемо разом з вами працювати над поправою вашого побуту.

 

А ви, братя селяне! Чей ви всї бажаєте світла правди й науки, — бажаєте довідатись : що вам робити, аби вам було легше жити на світї. Вже-ж ви прийшли сюди не з цїкавости і для забави, а прийшли по-найбільше длятого, що вам гірко жити, і відтак раді би ви почути яке щире слово, яку добру раду, як би вам позбутись щербатої долї і бодай дїтям своїм лишити надїю на лїпшу будущину! — І от, товариство "Просвіта", хоче вам подати поміч в ваших заходах около поправи вашого занапащеного ґаздівства. Засновуйте собі читальнї, читайте пильно книжочки "Просвіти" і слухайте голосу ваших щирих, письменних братів! Любіть свою батьківщину, свою матір-Русь, — вже-ж бо се ваша слава перед світом, що ви є Русини, потомки славних предків, котрі за дорогу вітчину проливали свою кров в боротьбі зі всїлякими ворогами.

 

З вами-ж, панове Громадо! панове міщане й селяне, ми свічнїйші ваші брати, підемо разом, так в добрій, як і в лихій годинї. Ми-ж кров від крови вашої, ми кість від кости вашої! — Ми всї творимо одну велику громаду руску! Коли-ж в тій великій громадї буде єдність і згода, — коли ми всї подамо собі руки у спільнім змаганю до лїпшої долї, то хто зможе нас побороти? Хто зможе виперти Русина з єго прадїдної батьківщини? Відтак кінчу мою промову, покликуючи до всїх членів загального збору словами гимну руско-народного:

 

Разом руки си подаймо

І як братя ся любімо

Одні другим помагаймо,

К общій метї поспішім!

 

[Бесїду д-ра Ом. Огоновского принимали зібрані грімкими окликами "слава", а коли заявив, що "Просвіта" буде від тепер також старатись, щоб селяне видобулись з біди й нужди, то в сали загомонїли голоси: "Славно! Дай Боже!" По скінченю-ж бесїди окликам довго не було кінця.]

 

[Дѣло, 10.09.1891]

10.09.1891