Опитування й експерименти психологів часто далекі від реальності, інформують науковці. Вони здаються штучними, результати часто не проходять практичної перевірки. Незважаючи на це, розвідки не є марними, вони – зазвичай інформативні, вважає Александр Медер (Alexander Mäder), філософ та науковий журналіст. Проте при інтерпретації результатів потрібно бути обережним.
Фото: Katerina Gondova/iStock.
Кілька років тому завдяки опитуванню в ЄС стало відомо, які сподівання громадяни покладають на науку. Тоді опитали понад 25 тисяч людей, але питання, які їм задавали, були двох варіантів.
Одних запитали, чи наука й техніка роблять наше життя здоровішим, і 52% відповіли схвально. Інших запитували, чи наука й техніка роблять наше життя здоровішим, комфортнішим і простішим. Трьом критеріям відповідати складніше, ніж одному, тому логічно припустити, що з цим твердженням погодилося менше опитаних. Ба ні, їх було більше – 66%.
Ймовірно, люди над першим питальником думали про нові медикаменти й були скептичнішими, натомість іншому варіантові на думку спадали смартфони й інші ґаджети, тому вони й були більш задоволеними.
Цей приклад повинен застерегти: людська психологія – складний об’єкт дослідження. Як політики, що часто ламають собі голову над тим, який обов’язок на них поклав виборець, так і вчені нерідко задумуються, що ж піддослідний хотів сказати своїми відповідями.
Деякі доходять висновку, що психологічні дослідження зовсім не годяться, та це несправедливо. Вони – це радше мистецтво проінтерпретувати результати опитування так, щоб отримати стійкі до критики свідчення.
Психологи продумали численні методи, аби зробити свої дослідження інформативними. З огляду на те, що мовні нюанси в питальнику можуть змінювати зміст відповідей, науковці взяли на себе обов’язок постійно послуговуватися однаковими формулюваннями. Тоді можна порівняти результати й, наприклад, при регулярному повторенні опитування побачити певну тенденцію.
Але ці методи вносять у дослідження щось негнучке, щось неприродне. Хоча й можна простежити, якщо відповіді з часом змінюються, та залишається невідомим, що піддослідні хотіли сказати своєю відповіддю.
В актуальній статті автор Крістіан Вольф (Christian Wolf) пояснює, чому чимало психологічних експериментів в лабораторії справляють враження віддалених від реальності. «Несправжнє життя» («Nicht das wirkliche Leben») – так називається його доповідь. Це також заклик до читачів наукових новин бути обачними, адже результати психологічних досліджень у новинах часто оцінюють надто однозначно. Якщо в новині не вказано, як вдалося дійти до певних висновків, небезпека неправильної інтерпретації є дуже високою.
Та попри те, дослідження не є марними. До людського психології та її граней можна підібратися лише дуже повільно. Але якщо прояснити явища, які свого часу дивували неспеціалістів, вдається знову й знову, тоді має місце справжня перемога пізнання.
Так, наприклад, доведено, що спогадами можна маніпулювати за допомогою простих засобів. Такі знання повинні спонукати суспільство звернути більшу увагу на надійність свідчень очевидців. Аби зробити припущення прийнятним, необхідно чимало експериментувати. У психології, як у фізиці: лише після багатьох повторів і варіацій можна з певністю пізнати певний феномен. А поодинокі дослідження – не більше, ніж підказка.
Alexander Mäder
Der Nutzen psychologischer Studien
Wissenschaft.de, 26/08/2016
Зреферувала Соломія Кривенко
27.08.2016