«Бідні», бо недурні

Посеред літа українські партії почали нарешті звітуватися за свої статки, витрати і майно. Місію збирача партійних звітностей і контролера політичних фінансів поклали на новостворену Національну аґенцію з питань запобігання корупції. Перша хвиля декларування, яка охопила I квартал 2016 року, завершилася 27 липня. Опісля захекані партійні бухгалтери мали зовсім короткий перепочинок, а вже 9 серпня мали подати до НАЗК звіти за II квартал.

Відомо, що зі звітами дебютної хвилі впоралися 169 партій — менш як половина із зареєстрованих в Україні. Офіційної інформації про підсумки другої хвилі наразі нема: на сайті НАЗК поки що «світиться» лише шість звітів. Нестачу даних можна списати на те, що сама інтернет-сторінка, як і Антикорупційна аґенція загалом, працюють «на колесах». При тім у НАЗК натякають на те, що не мають вдосталь часу на опрацювання партійних відомостей, бо наразі заклопотані головним «коником» цієї структури — електронним декларуванням чиновників, яке мусить запуститися вже найближчого понеділка.

Потаємні партійні каси є одним з головних джерел політичної корупції в Україні. Громадськість могла в тому пересвідчитися, коли спалахнув скандал з «комірною книгою» Партії реґіонів. Запроваджена законодавцем система декларування покликана викоренити ганебне явище з потаємними спонсорами і необлікованими витратами. Втім попередній аналіз звітів свідчить про те, що «тіньові» схеми існують далі — хай і не в таких брутальних проявах. Ну а самі партії, крім усього іншого, ще й «грішать» дуже поверховим, необов'язковим ставленням до декларацій.

…питається свого роду: ой, чи живі, чи здорові?

Почнімо з того, що перша хвиля декларування нагадує «прицінку» на базарі. Це якби ми собі уявили ринок, на якому відразу після збору врожаю згромаджуються аграрії й, не знаючи ані цін, ані курсу гривні, ані споживчої кон'юнктури, починають наосліп виставляти ціни для власного збіжжя. Очевидно, що хтось поставить вищу ціну на кукурудзу, а нижчу на яблука, натомість хтось інший перецінить сливки, а «депінґуватиме» буряком — аж поки ціни не вирівняються самим ринком.

Щось подібне відбулося і з партійними деклараціями: не знаючи, «як воно має бути», а квестіонарій для бухгалтерів нараховує десятки сторінок і сотні клітинок для заповнення, партії навпомацки декларували свої надходження, членські внески, витрати на оренду чи рекламу, свої авта й офіси. Перекіс у грошовому вимірі сягає кількох порядків: хтось не витрачає на зв'язок «ні копія», а для інших це основна витрата партійної скарбниці. Наприклад, «Опозиційний блок» задекларував у I кварталі 2,2 млн. грн. видатків, натомість «Народний фронт» — лише 10 926 гривень. «Батьківщина» за перший період зібрала 1,8 млн. грн. внесків, а Радикальна партія — лише 1 528 гривень.

Для того, щоб дати оцінку процесові декларування, «Z» проаналізував партійні звіти всіх шести парламентських сил: «Народного фронту», Блоку Петра Порошенка, «Самопомочі», «Опозиційного блоку», Радикальної партії, «Батьківщини». Ми також придивилися до звітів популярних, згідно з червневим опитуванням групи «Рейтинґ», позапарламентських партій: «Свободи», УКРОПу, «Демократичного альянсу» («Демальянс» репрезентує у нас анкетну «партію Саакашвілі», яка, як відомо, ще не має офіційної реєстрації, а відтак і не подає звітів). Список мав нараховувати десять сил — проте популярна серед виборців «Громадянська позиція» не опублікувала на своїй сторінці декларації.

Не йди в парламент — збіднієш

Отож найбагатшою партією — за розміром внесків — в Україні є «Батьківщина», яка задекларувала 1,8 млн. грн. внесків за I квартал. Згідно зі звітом, майже всі пожертви є дарунком від фізичних осіб — 1,78 млн. Що характерно, вливання від партійців «Батьківщини» надходили рівними «квантами»: соратники Юлії Тимошенко перераховували у партійну скарбничку здебільшого по 2 тис. грн., і таких транзакцій протягом дня могло бути кількадесят, а це очевидно свідчить про зорганізованість пожертв. Але ми не вважатимемо це аж таким великим недоліком «Батьківщини», адже багато партій попросту «не мастили собі голови» з декларуванням внесків, а дехто звітував про те, що пожертв від фізичних осіб не було взагалі.

Другою у нашому рейтинґу виступає ніби ще дрібненька позапарламентська партія «Демократичний альянс» — 1,6 млн. грн. внесків (1,25 млн. грн. — від фізосіб). Отака ситуація, коли команди «нижчої ліґи» випереджають важковаговиків, змусила одного з лідерів «Демальянсу», Василя Гацька, жартувати, що його політсила багатша за цілу парламентську коаліцію (справді, у звітах БПП і «Народний фронт» бідні, як миша з каплиці). «Політична корупція і далі лишається звичним явищем в українській політиці, а приховування справжніх видатків та реальних власників вчорашніх партій стає викликом для новоствореного НАЗК та громадянського суспільства», — констатував Гацько.

Третім за пожертвами є «Опозиційний блок» — 1,2 млн. грн. Усі до копієчки гроші — це внески від юридичних осіб, а конкретно — від двох фірм. Обидві зареєстровані за тією самою адресою й належать особам із прізвищем Нетьосов.

Четверта за внесками партія — ВО «Свобода»: 1,1 млн. грн. (709 млн. — від фізичних осіб).

Найбіднішим колективом виявився «Народний фронт» — нуль внесків. Напевне, на партійну калитку впливають мізерні рейтинґи «фронтовиків» і вилучення Арсенія Яценюка з владних коридорів. Але наразі НФ ще тримається: у I кварталі мав на партійному рахунку 5,4 млн. грн., більше за всіх інших. Походження грошей — невідоме.

Радикальна партія Олега Ляшка задекларувала лише 1 528 грн. внесків, від якоїсь фірми. «Вилоносці» вигадали якусь хитрість, бо в них разюче випинає розмір спонсорських подачок: у першому кварталі «радикалам» зафондували 1,1 млн. грн., і основним спонсором виступив якраз Олег Ляшко (безоплатне надання офісу).

Скнари зібралися й у Блоці Петра Порошенка: 193 тис. грн. внесків — сущий «мізер» як для партії, яка підхопила собі на хвіст плеяду кон'юнктурників і скоробагатьків. Усі пожертви — від юридичних осіб. При тім «Солідарність» практикує цікавий спосіб поповнення партійної скарбнички, бо тими юридичними особами є місцеві осередки БПП.

Треба сказати, що на другу хвилю декларування декотрі партії почувалися вже більш розкуто. Якщо у I кварталі УКРОП звітував про 267 тис. грн. внесків, то в II кварталі «засвітив» уже 4,9 млн. грн. Половина тих коштів припала на поповнення виборчого фонду УКРОПу. Нагадаємо, що партія Ігоря Коломойського брала активну участь у липневих виборах на «мажоритарці» й провела до парламенту двох депутатів.

На цьому слові зупинимося, бо мусимо кинути не пучок кропу, але помідор у бік Блоку Петра Порошенка: в своєму другому звіті «Солідарність» за виборчий фонд не звітувалася взагалі.

«Радикали» — на зв'язку, «свободівці» — у пропаґанді

А тепер спробуймо подивитися на партійні витрати найпопулярніших українських політичних сил.

Найбільше тринькав у I кварталі «Опозиційний блок» — 2,2 млн. грн.

Але й тут на другій позиції позапарламентська партія: «Демальянс» відзвітував про 2,1 млн. грн. витрат, чим знову присоромив важковаговиків.

Більш-менш адекватні видатки і в «Батьківщини» — 1,8 млн. грн. Мусимо визнати, що звіт БЮТу є найскрупульознішим з-поміж усіх звітів парламентських партій і, напевне, одним з найбільш якісних взагалі: на противагу іншим, БЮТ рясно звітувався і про транспорт, і про розмір партійного апарату, і зарплати, і офіси.

Далі знову йдуть позапарламентські партії з докором фаворитам — 879 тис. грн. витрат у «Свободи» і 856 тис. грн. в УКРОПу.

«Самопоміч» задекларувала 413 тис. грн. видатків, БПП «Солідарність» — 265 тис. грн., Радикальна партія — 101 тис. грн.

«Народний фронт» виглядав на початку року на заморожену партію — лише 11 тис. грн. витрат. «Фронтовики» трохи скоригували витрати у своїй другій звітності — та ще й як! — показавши трату 1,3 млн. грн. Майже всі ці гроші у II кварталі пішли на оренду приміщень. Пікантним моментом є те, що НФ розраховувався за винайм нерухомості з пані Дар'єю Яценко; портал депутатських помічників підказує нам, що вона протягом двох скликань працювала на одіозного парламентаря Антона Яценка, засновника популярних донедавна тендерних схем.

Що ж до улюблених статей видатків, то українські партії дуже часто користають з графи «матеріальні витрати і оплата послуг»: БПП у двох кварталах виділив на це половину своїх «купівельних» бюджетів; «Народний фронт» — усі свої нещасні 11 тис. грн., а Радикальна партія (у II кварталі) — дві третини видатків.

Зате для Радикальної партії в I кварталі основним пунктом марнування грошей були «послуги зв'язку» — всі 101 тис. грн.

Багато грошей (але чомусь не у всіх партій) пожирає оренда: «Опоблок» виклався на початку року на винайм на 1,8 млн. грн., а «Батьківщина» — на 1,4 млн. грн.

А для двох партій, котрі, як заведено вважати, мають львівське походження, найбільше фінансів пішло на «пропаґандистську діяльність»: рекламні матеріали, поліграфію тощо. «Свобода» витратила на пропаґанду 535 тис. грн. (більше половини квартального бюджету), а «Самопоміч» — 167 тис. (третина видатків).

Як бачимо, партійна звітність про видатки різниться не лише «нуликами», а й статтями витрат. Хоча ми чудово розуміємо, що якби мали ідеальну ситуацію з ідеально прозорими партійними скарбничками, то пропорції в транзакціях мусили би бути більш-менш вивіреними. А разючі розбіжності свідчать про те, що партії щось приховують і вже на старті навчилися приховувати свої бюджети.

Приховав витрату? На страту!

Незважаючи на прискіпливість у випитуванні партійних видатків, нинішня система не пропонує механізму адекватного покарання для партій, які попросту іґнорують звіти або вдаються до побрехеньок. Для першого разу на несумлінні партії чекає штраф. Він є геть мізерним — трохи більше 6 тисяч гривень. НАЗК вже оголосила, що порушників «першої хвилі» не каратиме, бо то все ж дебют. Аґенція обіцяє надалі штрафувати порушників і нагадує, що парламентські партії за помилки в деклараціях не зможуть отримувати державне фінансування.

Але ще один момент, який перешкоджає скарати несумлінні партії, — це неймовірне навантаження на новостворену НАЗК. Минулого тижня, коли Львів відвідував член аґенції Руслан Радецький, «Z» поцікавився в нього оцінкою процесу подання звітів. Пан Радецький, який в аґенції опікується чиновницьким електронним декларуванням, почав виправдовуватися: «Основна мета і філософія створення НАЗК — це контроль за державними службовцями, це перевірка декларацій. Але в процесі еволюціонування законодавства було покладено на НАЗК і фінансовий контроль політичних партій, за політичною корупцією в партіях. У нас обрано чотири члени НАЗК, і один із них відповідає за функціонування політичних партій… Такий напружений графік у road-show (Радецький має на увазі свої постійні поїздки реґіонами з презентацією системи електронних декларування. — «Z») — просто не можу вам чітко прокоментувати», — зазначив член НАЗК. Наостанок Радецький пожартував, що стежити за e-деклараціями буде набагато цікавіше, ніж за декларуванням партійним.

Виконавчий директор українського офісу Transparency International Ярослав Юрчишин фактично підтвердив у коментарі «Z», що ретельно проаналізувати звіти партій поки що неможливо. «Для розуміння, наразі йдеться про кімнату, вщент завалену паперами: платіжки, інвентарні книги… Процес вивчення звітів полегшила б електронна форма звітності. Вона дозволена законом, але не була запроваджена, бо на неї не вистачило коштів. А з іншого боку — не вистачило й часу», — коментує Юрчишин. Зі слів представника Transparency, коаліція громадських організацій теж заповзялася здійснити ретельний моніторинґ звітів, проте чекала з тим до завершення другої хвилі декларування й оприлюднення усіх документів.

Що ж до самих звітів, то Юрчишин вважає, що 157 декларацій, отриманих НАЗК, — це доволі великий показник (примітка «Z»: за перший квартал прийшло 169 пакетів бухгалтерії, однак 12 — з порушенням належних часових графіків). «Фактично відзвітувалася кожна друга партія. Якщо чесно, то ми чекали, що буде менше — 70–80 партій. Звісно ж, були переконані, що звіти подадуть парламентські партії, тому що жадність — це найкращий стимул: ніхто не відмовиться від коштів, передбачених для державного фінансування партій. Ми чекали, що звітуватимуть партії, котрі мають певну підтримку і фіґурують у соціологічних опитуваннях. Також чекали, що декларації подасть частина "технічних" партій, котрі потрібні великим партіям для того, щоб отримувати членство у виборчих комісіях. 157 звітів — це високий показник», — пояснює Ярослав.

Юрчишин звертає увагу на те, що наразі не існує механізму покарання «мертвих» партій за неподання звітів, хоча він вважає появу такого інструментарію виправданою: міністерство юстиції могло би припиняти реєстрацію тих партій, котрі іґнорують звітування, а також не сплачують державі накладених за порушення фінансової дисципліни штрафів. «Наразі основне завдання для нас — привчити партії звітувати про свої фінанси. Важливо, щоб партії — а особливо парламентські партії — відчули, що це вже незворотний процес, що їм треба очищуватися», — підкреслює Юрчишин.

Представник Transparency International визнає, що механізм декларування недосконалий і партії надалі користають з «лазівок» для ошукування закону. Щоправда, марудність процедури таки може «вишколити» українські партії. «Є два механізми боротьби з корупцією, — каже Юрчишин. — Перший: зробити покарання настільки високим, щоб люди боялися займатися корупцією. Інший — зробити корупцію настільки незручною, щоб люди просто не хотіли за це братися просто через втрату часу й зусиль».

«Цей закон — не панацея. Але він є величезним кроком вперед для того, щоб партійну чорну бухгалтерію вивести назовні, принаймні частково. Для руху вперед цього достатньо, хоча для перемоги ще потрібно дуже багато», — резюмує Юрчишин.