Німецькі психологи сформулювали нову гіпотезу про свободу волі. Вони стверджують: воля людини і дотепер найважливіший експеримент на цю тему (експеримент Лібета) не суперечать одне одному, якщо результати інтерпретувати по-іншому. Згідно з висновками Лібета, отриманими ще в 80-их роках ХХ ст., наш мозок визначає поведінку людини ще до прийняття нею свідомого рішення. Проте зараз учені наголошують: типові мозкові сигнали, які вимірюють уже упродовж тривалого часу і Лібет сприйняв як однозначну вказівку на те, що певне рішення буде прийняте, не є причиною людських дії та поведінки. Вони лише полегшують вибір.
Наскільки ми вільні у прийнятті рішень? Чи нами лише віддалено управляє мозок? Запитання це цікавило нейрологів, психологів і філософів з 80-их рр. ХХ ст. Тоді знаменитий експеримент Бенджаміна Лібета (Benjamin Libet) засвідчив: ще до прийняття свідомого рішення наші дії визначає мозок. Тобто, ми усвідомлюємо, яким буде наш вибір, тільки після того, як мозок активує специфічні схеми для одного з двох можливих варіантів поведінки.
Цей процес називається потенціалом готовності (Bereitschaftspotential) – феномен, описаний та відкритий у 60-их рр. ХХ ст. науковцем з Фрайбурзького університету Гансом Гельмутом Корнубером (Hans Helmut Kornhuber). Bereitschaftspotential підлягає вимірюванню і виникає незадовго до мимовільної дії у корі головного мозку. Свого часу Лібет і багато інших учених вважали потенціал готовності однозначним доказом підготовки до дії, а суб’єктивні відчуття на ранньому етапі прийняття вольового рішення – ілюзією.
Відтоді науковці не раз знаходили все нові докази того, що людська свобода волі не є настільки обмеженою, як можна припустити на підставі висновків Лібета. Наприклад, прийняте напередодні рішення ми можемо свідомо змінити, коли прийде час діяти.
Психологи на чолі зі Стефаном Шмідтом (Stefan Schmidt) з Університетської клініки Фрайбурга певні: воля людини є більш вільною, ніж припускали раніше. Нещодавно вони сформулювали альтернативне пояснення для висновків Лібета, і з цією метою вивчили наявні дослідження та здійснили власні експерименти.
Науковці зосередилися на вивченні раннього потенціалу готовності. Зі слів учених, вона виникає в результаті накладення у мозку дуже повільних фонових коливань, що зростають від 400 до 500 мілісекунд перед дією. Зазвичай це відбувається у негативному діапазоні.
Та чи насправді цей потенціал провокує прийняття певного рішення? Здійснивши експеримент Лібета, Шмідт з колегами змогли довести, що так відбувається не завжди. На відміну від Лібета, дослідники оцінили кожен експеримент окремо, а не 40 відразу. Виявилося: у третині випадків мозковий сигнал був позитивний або нейтральний, а не як очікували, негативний.
«Це суперечить поширеному припущенню, що посилення активності є безпосереднім приготуванням до дії», – пояснює Шмідт. Згідно з його гіпотезою потенціал готовності не є стимулом прийняти рішення, а радше – супровідним феноменом, що все ж упливає на наші дії.
«Завдяки експериментам ми знаємо, що негативний потенціал полегшує прийняття рішення, проте не визначає його. Це лише один з багатьох чинників», – каже Шмідт. Очевидно, негативний ріст потенціалу люди відчувають внутрішнім імпульсом чи потребою повестися у певний спосіб. З огляду на це багато рішень приймають тоді, коли повільні коливання відбуваються власне в негативному діапазоні.
Науковці здійснили багаторазовий експеримент з піддослідними, що мали досвід медитації. В результаті навиків у стабілізації уваги їм краще, ніж іншим, вдавалося спостерігати та інформувати про внутрішні процеси. Майстри медитації надійно ідентифікували внутрішній імпульс до дії – негативні коливання.
Якщо слідувати імпульсові, то потенціал готовності посилювався, як й очікували. Якщо ж піддослідний протистояв спонуці, вона слабла. Тобто, зволікаючи з прийняттям рішення, відкладаєш й дії імпульсу. «Нами не лише не керує потенціал готовності, ми навіть можемо його свідомо змінити», – констатують науковці.
Warum unser Wille freier ist als gedacht
Scinexx.de, 18.07.2016
Зреферували Соломія Кривенко
25.07.2016