Епоха великих відкриттів

Нам варто засвоїти уроки першої епохи ґлобалізації — Ренесансу.

Автори Ґолдін та Кутарна стверджують, що нашу епоху треба назвати другим Ренесансом.

 

 

П'ять століть тому домініканець Джіроламо Савонарола переконав групу своїх прихильників злагодити у центрі Флоренції велике багаття з книжок часів Ренесансу, творів мистецтва та музичних інструментів — щоб спалити їх на знак протесту проти модерного ґлобального порядку.

 

Про його «багаття марнославства» майже не знають західні виборці та політики. А шкода, адже ця розповідь є корисною, якщо хотіти зрозуміти, що відбувається з політикою США чи з Брекзіт.

 

Як пояснюють Ієн Ґолдін, професор та директор дослідної інституції Oxford Martin School, та його колеґа-дослідник Кріс Кутарна в захопливій книжці «Епоха великих відкриттів», це не вперше, коли ґлобалізація поділила суспільства, і не вперше, коли технологічні зміни дали волю нерівності доходів, соціальній напрузі, ксенофобії та ідеологічному екстремізмові.

 

З іншого боку, якщо ви озирнетесь на європейський Ренесанс, то побачите численні паралелі з сучасною епохою; аж стільки, що, як стверджують Ґолдін та Кутарна, нам треба називати нашу епоху «другим ренесансом», тому що вона позначена такою самою сумішшю диких інтелектуальних інновацій, торгівлі, міґрації та соціального поділу, як і п'ять століть тому. «Останній Ренесанс був часом величезних соціальних потрясінь, що довели суспільство до переломної точки, а часто навіть далі, — пишуть вони. — Тепер ми ризикуємо знову наступити на ці граблі».

 

Щоб накреслити такі паралелі, вони подають жвавий опис і Ренесансу, і модерної історії — за темами: політичні протести, інтелектуальні відкриття, імміґрація та міжкордонні ризики.

 

Так, ми дізнаємося, що до XV століття політичні та економічні зміни в Європі відбувалися хоч і постійно, але не яскраво. Однак незадовго перед тим, як такі люди, як Савонарола народились, торгівля сухопутними та морськими шляхами зросла такою мірою, що змінила середньовічні суспільства так само драматично, як і нинішня ґлобалізація змінює наші. Важливість таких міст, як Венеція чи Флоренція, зросла; створився багатий купецький клас; хвилі міґрантів переселилися, а патронат дав можливість розквітнути мистецтву та інтелектуальним відкриттям. Це, як-не-як, була епоха, яка дала таких людей, як Леонардо да Вінчі та Миколай Коперник.

 

Економічне зростання і запаморочливі інновації мали також і свій темний бік. Переплітаючись, різні країни та реґіони постали перед новими загрозами, як-от епідемії та перебої в ланцюжках постачання (судноплавних маршрутах). Тоді, як і тепер, чорнороби страшенно страждали: нова конкуренція, всередині та між реґіонами, й міґрація спричинилися до «падіння реальної заробітної плати до мінімальних заробітків», що призвело до різкого зростання нерівності. Автори зазначають, що «між 1480 та 1562 роками платня няньки не зростала; а її щоденні витрати за той самий період зросли на 150 відсотків».

 

Не дивно, що це розпалило протести, ідеологічний екстремізм та бунти. Точно так само й нині: коли Дональд Трамп, номінант на посаду президента США від республіканської партії, виголошує антиґлобалізаційну промову, він наслідує популістський гнів, що його висловлював Савонарола.

 

Це вказує на важливі уроки. Перше: не варто дивуватися, що ґлобалізація призводить до зростання популізму; бо так вже було. Друге: не варто припускати, що це триватиме вічно; той факт, що так мало людей знає про Савонаролу, показує, що революція не є вічною. Врешті-решт суспільства адаптуються.

 

Але третій урок, на якому наголошують Ґолдін та Кутарна, — у тому, що індивіди та суспільства мають бути розумними й добре організованими, щоб стати «переможцями» у новому ренесансі. Людям варто ризикувати. Їм варто залишатися відкритими до нових ідей. Їм варто підтримувати мистецтво, прийняти імміґрацію і групуватися в динамічні міста. Їм варто також створити мережу соціальної безпеки для незабезпечених. Але насамперед усі переможці мають бути відкритими, а не цофатися в апатію чи фантазії про минуле. «В епоху, коли мусимо діяти, ми навпаки — вагаємося», — попереджає книжка.

 

Джина ґлобалізації не можна загнати назад у пляшку. Питання зараз в тому, як швидко суспільства адаптуються або ж будуть розірвані протестами. Можливо, хтось мав би надіслати цю книжку містеру Трампу; це може породити здатні провокувати думку твітти.

 

 

Огляд книжки:

Age of Discovery: Navigating the Risks and Rewards of Our

New Renaissance by Ian Goldin and Chris Kutarna, Bloomsbury.

 


Gillian Tett
‘Age of Discovery’, by Ian Goldin and Chris Kutarna

The Financial Times, 10.07.2016
Зреферувала Христина Семанюк

 

21.07.2016