Чомусь саме в період канікул стає особливо помітним інфантилізм суспільства. І проявляється він не романтичними шекспірівськими сонетами, а як у Стівена Кінґа і «дітей кукурудзи».
Фініш тижня
Чергова сесія Верховної Ради пішла в історію. Народні депутати традиційно б'ються п'ятами в груди і хизуються, що ухвалили цілу купу реформаторських законів. Крім того, обранці діляться своїми планами на найближче майбутнє, і з того випливає, що чимало високоповажних громадян відпочиватимуть хіба що в Карпатах, а переважна їх більшість ні про які відпустки не думає, бо працюватиме з виборцями. Так у школі підлітки хваляться, що влітку махнуть десь на сонячні Канари чи екзотичний Таїланд, а потім їдуть в село Чижиків Пустомитівського району чи зацофаний Залізний Порт. Ставимо тінейджерські «вигони» з ніг на голову і отримуємо правдиву інформацію про вакації нардепів.
А часом нічого перевертати на попа не треба. Історія з дроном, який літав під куполом Верховної Ради і виявляв злісних «кнопкодавів», — типова витівка малолітніх асоціальних типів. Щоб показати свою крутизну, треба принести в школу чи бурсу якийсь більш-менш вартісний предмет і бавитися ним під час уроків чи пар. З занять за таке переважно виганяють, але маєш за те реноме пацана на всі сто.
Вибори тижня
На сімох округах відбуваються проміжні вибори до Верховної Ради, бо нардепи, які вийшли з тамтешніх урн, змінили іпостась і пішли працювати до виконавчої влади. Цей процес також гарно ілюструє недорослість, але вже не представників влади, а спільноти загалом. Дітям кажуть «не пхай цвяха в розетку», але вони не слухаються, і якщо виживають після експерименту, то знову пробують перевірити закони фізики. Дорослим кажуть «не продавайте свої голоси за гречку», але вони продають і висновків не роблять. Для дітей винуватою є розетка, для дорослих — «гречка», про власну недолугість вони не здогадуються.
Не дитиніють ті, хто вибори проводить. Політтехнологи знають, що підкуп виборців і виборчих комісій спрацьовує, знають, що дільниці треба «мінувати», а в ЦВК провадити «роз'яснювальну» роботу, і, як досвідчені дорослі люди, вони працюють за роками перевіреними алгоритмами, і мають від того свій зиск.
Арештант тижня
Навіть для тих, хто тісно дружить з деменцією, мало би бути зрозумілим, що не треба робити селфі на вагонах електричок чи товарняках, бо може вдарити струмом або ґравітація зробить йому злого фіґля. Але все одно щомісяця якогось молодого фотолюба збирають по кавалках з рейок і шпал й везуть на цвинтар.
Свого сина Степана колишній мер Києва Леонід Черновецький вивчив не лазити в депо з патиком для самофотографування, але не вклав у його черепну коробку аксіоми про небезпеку, яка криється в цивілізованій Європі для громадян України, котрі мають проблеми з законом. Порівняно молодий Степан Леонідович повівся самовпевнено, як хлопчисько, який в зоопарку хоче залізти в клітку з ґорилою і відбути свою маленьку потребу в її миску.
Черновецький-юніор поїхав в Іспанію, де місцеві поліцаї заарештували його за підозрою у зв'язках з мафією. Не факт, що контакт Стьопи з ґорилою мав би позитивні наслідки, але дуже великий клопіт з іспанцями йому ґарантований. Тата має тішити, що син принаймні лишився живий.
Перейменування тижня
«Давнє українське козацьке поселення не може носити ні імперську, ні радянську назву. Відтепер Кіровоград став Кропивницьким», — сказав спікер Верховної Ради Андрій Парубій і підписав постанову про перейменування міста, славного своїми заводами з виробництва олії.
Назва «Кіровоград» направду різала вухо, і Сергій Миронович Кіров до того населеного пункту не мав жодного стосунку. Більшовицький ідол був у колишньому Єлизаветграді тільки у вигляді дуже кострубатого пам'ятника на центральній площі.
Для тих, хто любить історію, нагадаємо, що років п'ятнадцять тому обласний центр хотіли перейменувати і навіть планували його назвати Кучмин. Ініціатори такого ребрендинґу ні разу не були підлизами й хотіли намалювати на картах новий топонім не на честь Леоніда Даниловича, а тому що в сиву давнину десь тими теренами пролягав Кучми Шлях, яким чумаки возили сіль й інші продукти народного вжитку.
У ситі «нульові» таке, може, і збулося б з рук, але тепер великій кількості місцевих мешканців раптово захотілося бути не кропивничанами, а тільки єлизаветградцями. Тобто коли їх звали кіровоградцями, їм подобалося, а тепер їх перемкнуло. Соціально активні абориґени, трохи помітинґувавши, обіцяють акції протесту не припиняти, а мали б тихо подякувати, бо могли стати кучминцями.