«Brexit ослаблює європейський науковий простір»

 

Мартін Штратманн (Martin Stratmann), президент Товариства імені Макса Планка, про голосування британців.


Велика Британія значною мірою користалася з необмеженого обміну з континентальною Європою. Фото: © dpa
 

 

Європі та Європейському дослідницькому просторові належить особлива роль в наукових та економічних змаганнях з Азією та Америкою. У науці Європа продемонструвала, що стає можливим завдяки спільним зусиллям. Європейські організації ЄКА (Європейське космічне агентство), ЕSO (Європейська південна обсерваторія) та CERN (Європейська організація з ядерних досліджень) створили потужні наукові комплекси практично в усіх країнах Європи, що великою мірою докладися до об’єднання європейської науки та наділили її міжнародною значимістю.

 

CERN функціонує – чому це не вдається Європі? Складні проблеми можна розв’язати успішно лише залученням науковців з різних дисциплін, інститутів і країн (і це стосується не лише науки). Тривалий час ми говоримо про «четверту епоху» науки, коли міжнародна співпраця та необмежена мобільність учених є важливими як ніколи раніше чинниками успіху продуктивної науки.

 

Велика Британія значною мірою користалася з необмеженого обміну з континентальною Європою: більшість представників британських науково-дослідних інститутів, занесених до списку Nature Index (рейтинг установ за кількістю публікацій їхніх працівників у провідних природничих наукових журналах) найчастіше пишуть статті у співавторстві зі вченими, окрім зі США, з Німеччини та Франції.

 

Кілька тижнів тому у виданні Times 150 визнаних британських дослідників попереджали про наукову ізоляцію Сполученого Королівства у зв’язку з Brexit. На жаль, їхні застереження залишилися непочутими. З огляду на глобальні виклики, першочергово кризу біженців, національні держави втрачають мужність, і, як не прикро, довіру як до суб’єкта загальної компетенції.

 

Попри те, розвідки демонструють, чого можна досягнути спільно: наприклад CERN (заснований 1954-го, за три роки до створення ЄС) задекларувала себе як винятково успішну організацію. Відкриття частинок Гіґґса (Нобелівська премія з фізики 2013-го) є лише піком низки амбітних, однак успішних проектів, до яких належить і створення Всесвітньої павутини (World Wide Web, скорочено: WWW). До діяльності CERN залучена 21 країна, спочатку їх було 12 (зокрема й Сполучене Королівство). Європейський Союз почався з шести країн, а сьогодні нараховує 28.

 

На шляху до Європейського наукового простору вдалося багато зробити в минулі роки. Йдеться про відкриття можливостей для загальноєвропейського кар'єрного росту та подолання будь-яких обмежень мобільності для молодих і провідних учених, відбулося й об’єднання науково-дослідних установ та зміцнення перспективних наукових регіонів Європи, також заслуговує уваги стимулювання наукової професійності передусім завдяки діяльності Європейської дослідницької ради (ЄДР, European Research Council).

 

У зв’язку з таким розвитком Велика Британія отримувала значну вигоду. Більшість грантів ЄДР віддавала вченим зі Сполученого Королівства (приблизно вдвічі більше, ніж французам). Також Велика Британія є магнітом для найкращих умів світу, Кембридж та Оксфорд – знані назви. З-поміж 100 університетів у рейтингу Шанхая – 24 європейських, серед яких 9 з Британії. У топ-50 рейтингу найкращих університетів світу (QS World University Rankings) потрапило 18 американських вишів, 15 – з азійського простору і 14 – європейського (в тому числі 10 з Великої Британії та два зі Швейцарії). Так, вихід Сполученого Королівства послабить Європейський дослідницький простір і призведе до зменшення його потенціалу.

 

Загроза нависла і над Швейцарією, ще однією тяжкою артилерією науки. Для неї через заплановані міграційні квоти зберігається часткова асоціація до європейської рамкової програми «Горизонт 2020». Якщо до кінця 2016-го не вдасться дійти згоди, Швейцарія може знову повернутися до статусу третіх країн у цій програмі. Швейцарські вчені вважають це вкрай проблематичним, адже керівні посади в наукових установах Швейцарії тісно пов’язані з міжнародною діяльністю та інтеграцією до Європейського наукового простору.

 

Європа не може непомітно замінити свій найпотужніший науковий двигун. Адже в Східній Європі, як і раніше, немає ефективних структур та відповідно оснащених лабораторій. ЄДР без Сполученого Королівства важко собі уявити. Договори, підписані тепер з Британією, повинні передбачати її участь у дослідженнях. Нові правила потрібно придумати і для мобільності науковців, особливо молодих. Хотілося б, щоб це й надалі було безпроблемним.

 

Незважаючи на всі труднощі, Товариство імені Макса Планка активно виступає на захист Європейського наукового простору. Для цього вона створює стратегічні альянси в Європі. Так існує вже Центр імені Макса Планка Університетського коледжу Лондона, Інституту політичних досліджень в Парижі, Федеральної політехнічної школи Лозанни та Федеральної вищої технічної школа Цюріха. Ми шукаємо співпраці та діалогу з науково сильними європейськими інститутами, аби поглибити співробітництво в нових дослідницьких регіонах.

 

Посилення Європейського дослідницького простору може принести лише вигоду всім нам. Це основна передумова для збереження конкурентоспроможності та її посилення. Brexit – крок назад у всіх наших намаганнях!

 

 

"Der Brexit schwächt den europäischen Forschungsraum." 

Mpg.de, 28/06/2016

Зреферувала Соломія Кривенко 

 

 

03.07.2016