Світ захоплюється науковими успіхами Китаю. Піднебесна має більше вчених, ніж будь-яка країна, а за кількістю публікацій вона наздоганяє США. Однак залишається чимало актуальних питань – як всередині Китаю, так і поза ним, – які стосуються якості та інноваційності досліджень.
Лідер КНР Сі Цзінпін обіціяє більше свободи вченим.
Сьогодні, мабуть, увага до китайської науки досягла апогею. Місяць тому лідер країни Сі Цзінпін на конференції передових китайських академій та наукових інститутів окреслив пріоритети на майбутнє. У своєму виступі Сі Цзінпін прямо заявив: «основи науки і технологій Китаю є слабкими».
Для такої заяви є підстави. Більшість відкриттів, які дали поштовх передовим дослідницьким галузям Піднебесної, наприклад технологія редагування генів CRISPR–Cas9, були зроблені за кордоном. Сі Цзінпін про це висловився так: «ситуація, за якої нашу країну у ключових сферах досліджень контролюють інші, фундаментально не змінилася».
Китай досі виглядає як широкомасштабний полігон для впровадження нових відкриттів. Візьміть якусь нову ідею, особливу таку, яка потребує масштабу, і Китай одразу тут як тут, щоб її підхопити. Така стратегія має свої плюси. Наприклад, саме в Китаї діє найбільша в світі лабораторія секвенування геному – Пекінський інститут генетичних досліджень (BGI), що чітко вказує, наскільки продуктивним і вигідним може бути масштаб. Однак застосування – це не прорив, якого прагне Сі Цзінпін і політична верхівка.
Ось чому перший китайський науковий Нобель, присуджений хіміку-фармацевту Ту Юю за її роль в розробці ліків проти малярії, викликав чимало гордості, але й підняв багато незручних питань. Адже Ту Юю отримала нагороду за повторне відкриття того, що було відоме в стародавню епоху, а не за результат сучасних розробок (корисні властивості однорічного полину в лікуванні лихоманок різного походження, зокрема малярії, використовували ще в традиційній китайській медицині, яку вивчала науковець). Багато науковців задаються питанням: чи великі відкриття взагалі можливі в науковій системі сучасного Китаю?
Заклики до реформування китайської науки вже тривалий час надходять знизу. Тепер з аналогічною заявою виступив найвпливовіший політик країни. Під час зустрічі з вченими Сі Цзінпін заявив, що «науковцям потрібно дозволити вільно проводити дослідження і тестувати найсміливіші гіпотези, які вони висувають». Він задекларував підримку політики, в якій порядок денний для науки формуватимуть самі вчені, а не урядовці, та натякнув експертам, що вони «більше не повинні дотримуватися вказівок своїх старших».
Якщо хтось і може переламати засилля бюрократії в китайській науці, то це хіба Сі Цзінпін, який зарекомендував себе як найсильніший лідер протягом кількох останніх десятиліть. В міру виконання Китаєм останнього п'ятирічного плану та перегляду основних статей витрат, є підстави для суттєвих змін в науковій політиці.
Основна вимога політичного керівництва до вчених – у пошуку результатів, які можна впроваджувати в економіку. За словами керівника країни, науковці повинні вирішувати основні індустріальні та економічні проблеми країни. Утім, потрібно постійно дотримуватися балансу між практичністю та свободою наукової діяльності. Адже якщо на вчених тиснутимуть, вимагаючи досліджувати лише ті сфери, в яких можна отримати корисні для економіки результати, то це порушуватиме свободу, яка, за словами Сі Цзінпіна, якраз і є пріоритетом.
Попри постійне наголошування на свободі наукової діяльності, відкритим є питання, чи Китай може запропонувати вченим цю можливість. Адже для цього потрібно буде відкрити доступ до заборонених в Країні платформ, таких як Google Scholar.
За словами Сі Цзінпіна, «саме сьогодні нашій країні потрібна більша підтримка науки і техніки, ніж коли-небудь в минулому». Адже справжня конкурентноздатна наука може бути створена лише зусиллями знизу, а не директивами згори. Те, наскільки Піднебесна дотримуватиметься цього принципу, обумовлює чимало з того, що чекатиме китайську науку в майбутньому.
The future of Chinese research
Nature, 22/06/2016
Зреферував Євген Ланюк
26.06.2016