Кандидат географічних наук, еколог і громадський діяч Мирон Колодко працює коло проблеми закриття Грибовицького сміттєзвалища багато років і знає її ледь не досконало, адже свого часу очолював депутатську комісію з питань екології у Львівській міській раді, вивчав український та закордонний досвід вирішення питань такого масштабу. Сьогодні Z запитав його про причини, які могли призвести до трагедії на звалищі та про шляхи безпечного вирішення проблеми з утилізацією львівського сміття.
- Питання про причини трагедії на Грибовицькому звалищі зараз обговорюють дуже активно і висувають різні версії. Ви побували на місці, багато працювали для того, щоб вирішити проблему закриття звалища, зокрема як голова депутатської комісії ЛМР з питань екології. На Вашу думку, що могло спричинити зсув сміття? Чи це міг бути підпал — версія, на якій наполягає міський голова Львова Андрій Садовий?
- Це міг бути й підпал, але справа в трохи іншому. Якби сміття складували згідно з технологічними вимогами, то воно ніколи не загорілося би. Як правильно складувати сміття? Тільки площинно — склали, утрамбували, закрили землею. А вони скидали сміття навіть у відвали, тобто на схили звалища — це грубе порушення технології. Раніше сміття горіло й на інших схилах, я це маю навіть зафіксовано на знимках.
Коли скидають сміття на схили, воно може легко загорітися, бо, з одного боку, там є багато легкозаймистих матеріалів, а з іншого — воно не утрамбоване і насичене повітрям. Це така пориста і добре вентильована система. А те, що сказав Садовий про підпал, це вже наслідок.
- А що ж тоді спричинило зсув? Той-таки Садовий каже, що на місці пожежі вилили надто багато води і воно призвело до руху сміття. Це можливо?
- Отут із Садовим можна погодитися. Але знову ж таки, сміття горіло дуже довго, перш ніж його почали реально гасити. Я розпитував місцевих, і вони кажуть, що горіти почало в суботу (29 травня), а реальне гасіння почалося лише в неділю. На осередок горіння пожежники почали лити дуже багато води. Якби вони це зробили на початку пожежі, то обійшлося би значно меншою кількістю води. Коли пожежа розрослася і пішла всередину, то воно стало як торфовище — на поверхні вода, а в товщі сміття все одно горить. А коли багато води, то те, що не горить, насичується водою і перетворюється на динамічну, рухому масу. Це щось на зразок селю. Коли у нас бувають зсуви ґрунту? Після сильних дощів.
Але там був ще один момент, додатковий чинник, який також до цього спричинився. Пожежа почалася з низу відвалу, і там все вигоріло, утворивши порожнечу. А зверху нависав багатометровий карниз сміття. І коли додали води, порушилася стійкість усієї маси, яка почала рухатися вниз під власною вагою. Це було як сходження лавини.
Повертаючись назад, хочу ще раз підкреслити: питання не в тому, що лили воду, а в тому, що постійно порушували технологію складування сміття. А хто винен — очільники міста чи хтось інший — це має встановити слідство. Хоча в таких ситуаціях в нашій країні шукають стрілочника.
- Ще 2010 року головний санітарний лікар анулював «Збиранці» дозвіл на роботу з відходами. Як вони тоді шість років приймали сміття? Хто дозволив це робити?
- В цій ситуації що з одного боку «мудрі», що з другого. От взяв Павлів (багаторічний головний лікар обласної санепідемслужби Львівщини. — Z) і вмить анулював дозвіл, без вирішення питання — а куди ж все-таки подіти львівське сміття. А ми ж бо знаємо, що він й не такі складні питання легко вирішував. Це ж він давав дозвіл на ввезення кислих гудронів у Львівську область, у зв'язку з чим Львівщина має тепер колосальну екологічну проблему. Та справа не тільки в тому, бо від того, що анулювали дозвіл, нічого не зміниться — проблему треба було вирішувати у відповідний спосіб. Бо якщо зараз місто не буде мати можливості вивозити сміття, то серйозної екологічної і навіть епідеміологічної катастрофи у Львові не минути. На початку 2000-х, коли я був депутатом ЛМР, була укладена чотиристороння угода, яка мала би, з одного боку, вирішити побутові проблеми жителів навколишніх сіл, а з іншого — розв'язати екологічну проблему сміттєзвалища. Я тоді, як голова депутатської екологічної комісії, відповідав за екологічну складову цієї угоди. Питання зрушилось з мертвої точки, і була надія, що проблема Грибовицького сміттєзвалища буде вирішена повністю. Але з часом влада кинула цю справу на півдорозі, і вона залишилася не вирішена.
Так виглядає пресоване і «зневоднене» сміття перед захороненням на полігоні
А вирішити проблему Грибовицького сміттєзвалища можна за допомогою заводу термічної переробки сміття. Або, як часто кажуть, сміттєспалювального заводу, а не створенням нових полігонів. Я можу про це сперечатися з ким завгодно і скільки завгодно. Так, можна зробити інший полігон, є сучасні технології. Одним з таких методів є так зване компостування твердих муніципальних відходів (ТМВ). До слова сказати, всюди вживається термін «тверді побутові відходи», що некоректно. Адже в твердих міських відходах, крім побутових (те, що ми виносимо зі своїх домівок), є ще й нетоксичні будівельні і промислові відходи. Технологія компостування, як і при всіх інших методах, передбачає спочатку відбір вторсировини, а з того, що залишається, під великим тиском вичавлюється рідина. Далі таким чином підготовлене сміття загортають у спеціальну плівку та захоронюють на полігонах ТМВ. Та якою б довговічною не була б плівка, яким би досконалим не був би полігон, через певний час все одно може виникнути загроза забруднення довкілля.
Тобто якщо йти шляхом захоронення ТМВ на полігонах, то ми, по суті, подвоюємо проблему ліквідації ТМВ. Бо, з одного боку, все ж залишиться проблема Грибовицького сміттєзвалища — воно дуже тривалий час так і залишиться не ґарантовано стабільним екологічним об'єктом, за яким буде потрібен постійний нагляд і, відповідно, трата коштів. А з іншого боку, матимемо ще один об'єкт, який вимагатиме теж нагляду і коштів. Враховуючи реалії нашого часу і методи діяльності нашої влади, зі значною долею ймовірності можу допустити, що після припинення експлуатації Грибовицького звалища і проведення сякої-такої рекультивації, його просто можуть кинути напризволяще. І в цьому випадку наслідки можуть бути непередбачувані, а місцеві жителі залишаться наодинці з цією проблемою.
Тож, на моє глибоке переконання, в даному випадку найкращий вихід з ситуації, що склалась з Грибовицьким сміттєзвалищем, — це будівництво заводу термічної переробки ТМВ. Правда, в цьому підході ліквідації ТМВ є противники. І в першу чергу підприємства, які вивозять сміття з міста. Тому що найбільша складова у вартості вивезення сміття — це відстань його перевезення. І що далі полігон від міста, то більше вони на цьому заробляють. А ми будемо втрачати, бо будемо платити за вилучення відходів набагато більше. А якщо спорудити завод термічної переробки, то видатки міщан не зміняться. До того ж, жителі довколишніх сіл отримують можливість працювати на високотехнологічному підприємстві і отримувати достойну зарплатню.
- На чому ж буде заробляти завод?
- Подібний завод працює, наприклад, у Чехії в передмісті Праги. Все, що залишилося після попереднього сортування ТМВ, везуть на завод і спалюють. Тут особливо дбають про те, щоби не було шкідливих викидів. Десь до 30% від вартості цього заводу складає система очистки димних газів від шкідливих домішок.
Завод виробляє тепло- та електоенергію і продає їх. Після спалення залишається попіл, який використовують для виробництва цементу, залишки металу і конґломерат, який також використовують в будівництві. А також не більше 50 кг токсичних відходів з 1 тони сміття, які уловлюються системою очистки димних газів. Ці відходи утилізуються спеціальним методом і захоронюються на відповідному полігоні, який потребує набагато менших площ і коштів.
Славнозвісний сміттєспалювальний завод у Відні, збудований за проектом Гундертвассера
Свого часу я їздив у Чехію, і тамтешні бізнесмени запевнили, що готові працювати на умові львівських тарифів, без жодних підвищень. Це були дві чеські фірми — ЧКД і «Гранекс». Перша мала би займатись спорудженням заводу, а друга — фінансуванням проекту. Це було у 2004 році.
Я свого часу був противником будівництва такого заводу. Але, побувавши у Празі, зрозумів, що це цілком прийнятний варіант вирішення проблеми. Аби контроль за викидами підприємства був жорсткий, як в Чехії, де один монітор з даними про викиди стоїть на прохідній заводу, а ще один — в центрі Праги. Подібне підприємство чехи збудували й для Відня.
Якби цей завод збудували, проблема ТМВ вже давно вирішилася б. У наших владців завжди присутній елемент «Що я з цього буду мати?». І «пасуться» довкола цієї проблеми найчастіше люди, які не мають відповідної освіти і не тямлять, що справді треба робити. На жаль, в депутатському корпусі і у виконавчій владі міста, наскільки мені відомо, завжди бракує професійних екологів. Не є винятком і теперішня каденція міських депутатів.
- Усі вже знають про сорок трьох інвесторів, які пропонували свої послуги у вирішенні проблеми. Але є сумніви, що всі ці пропозиції були реальними. Пригадуєте історію з двома шведськими таксистами, які за урядування Куйбіди хотіли збудувати у Львові сміттєспалювальний завод?..
- Я з власного досвіду можу стверджувати, що з тих понад сорок фірм може бути реальними інвесторами не більше 20%. Більшість з них пропонують прожекти, які не мають реального втілення. Були спроби вирішення певних проблем звалища. Зокрема, вирішення чи не найбільшої на даний час проблеми — утилізації фільтратів.
На звалищі почали реалізовувати проект очистки фільтратів, розроблений фірмою з Рівного. Але з незрозумілих причин будівництво цієї станції, коли мером міста став Садовий, призупинили. Хоча на той час в цей проект було вкладено близько 600 тисяч гривень.
Коли нещодавно мене питали телевізійники, що робити з тими фільтратами, я чесно відповів, що не знаю. Там їх великі об'єми. В принципі, їх невеликими порціями можна би було скидати в міські очисні споруди при умові, якщо б вони добре працювали. Та, нажаль, і самі очисні споруди скоріше не працюють, ніж працюють, скидаючи практично неочищені стоки прямо в Полтву, хоча Водним кодексом заборонено неочищені стоки скидати в природний водотік. Це також кримінал. А міський голова бавиться — концерти влаштовує, фестивалі і всяке інше. Справжнє обличчя Львова якраз не в цьому, а в тому, щоб ми комфортно жили і не відчували екологічної загрози. Саме вирішенням таких проблем у першу чергу мав би опікуватись пан Садовий.
- Тобто це проблема лише міської влади?
- Передовсім так. Хоча і міщани теж причетні до її вирішення. У першу чергу відповідальність лежить на Садовому і на депутатах. І чому ці проблеми не вирішувались — питання риторичне. Там панував і, гадаю, панує й надалі суцільний «договорняк». Приходять інвестори, очевидно, що частина з них має цілком реальні пропозиції, але хіба ми то бачили? Громадськість взагалі не допускають до цього питання, хоча у нас є багато фахівців у цій проблемі.
- Гаразд. Грибовицьке звалище тепер сміття не приймає. Є якісь тимчасові рішення. Що робити далі?
- Відомо, що складування сміття на цьому звалищі призупинено. Чи навіть зупинено назавжди. Так само відомо, що є тимчасові дозволи вивозити ТМВ Львова на звалища інших міст області. Але я більш ніж переконаний, що тамтешні мешканці швидко будуть протестувати проти цього. Бо з такими великими об'ємами ТМВ, які продукує Львів, не справляться навіть звалища усіх інших міст області разом взяті. Робиться це для порятунку Львова. Та задля того, щоби врятувати Львів, ми не можемо паскудити іншим людям…
- Добре, а який вихід з ситуації?
- Вже тепер, коли зайшли в глухий кут, такий далекий, що я навіть не знаю... Наприклад, хтось може переконати людей, що завтра буде розпочата реалізація проекту і сміттєспалювальний завод постане за три роки. Але не за каденції Садового — це однозначно.
- Завод можна збудувати на території ЛКП «Збиранка»?
- А тільки там, біля підніжжя звалища й треба споруджувати. Це, на мою думку, найоптимальніший варіант виходу з ситуації, що склалась.
- Всі вважають, що на звалищі є справжній клондайк і з того хтось робить грубі гроші. Садовий каже про якихось циган, які там «пасуться», і це наче як одна з перешкод для будівництва заводу. Можна якось в грошах оцінити «вартість» звалища?
- Цей бізнес є справді надприбутковий. В деяких країнах його осідлала мафія. Місцеві жителі збирають вторсировину, яку скуповують у них невідомі люди і структури. А мало би це бути прозоро і відкрито, щоб цей бізнес приносив зиск не тільки для окремих осіб, але й для громади.
За моїми даними, будівництво сміттєспалювального заводу обійдеться в 76 мільйонів євро. До того ж чехи казали, що частину коштів ЄС готовий був надати як ґрант.
А тут нам говорять про 273 мільйони гривень на рекультивацію Грибовицького звалища. І Садовий навіть оголосив про суму у 600 мільйонів. На мою думку та думку моїх колеґ-екологів, ці суми на рекультивацію звалища дуже завищені. Бо робота з рекультивації в першу чергу і в основному складається з перекриття поверхні тіла звалища шаром глини і ґрунту. Все це місцевий матеріал. Більше того, його можна завозити з будівельних майданчиків, де риють котловани під будинки, практично безкоштовно. Після рекультивації необхідно провести фітомеліорацію — тобто засадити поверхню ґрунту рослинами. І де тут на 33 га звалища витрати на сотні мільйонів гривень? Не можу збагнути.
- Ваш прогноз, чим усе закінчиться? Знайдуть стрілочника?
- Поки що влада у Львові — це ланка загальної системи, яка руйнує державу, а не будує її... Скоріш за все, що офіційно буде відповідати керівництво ЛКП «Збиранка». А вище хвиля розслідування навряд чи підніметься.
Розмовляв Тарас БАЗЮК
03.06.2016