З хвилею вибуху теперішньої війни повторило ся явище, яке приносить з собою марево війни, а іменно масова втеча мирного населеня перед ворогом з околиць обнятих воєнними операціями. Можна сказати — з хвилею виповідженя війни Росії почала ся українська воєнна еміґрація на захід. Хто не пригадує собі тих довгих рядів хлопських возів, на яких сидїла цїла родина з домашним дробом, з невеличкими статками, за якими йшла корова з телятєм, привязана до воза — а все те лиш тимчасово, "доки не прийде наше війско і не прожене Москалїв"? Український селянин ратував що дало ся і з непохитною вірою в кінцеву побіду нашої армії тїкав перед дикими полчищами Moскви так, як колись його предки перед Монголами, і в надїї, що прийдеть ся за кілька день вертати, звичайно брав лише найпотрібнїйші річи. Тимчасом показало ся, що треба довше ждати як кілька днїв, заки наші наженуть Москалїв. Струя еміґрантів все більшала, з малого потічка зросла в могучу ріку і потворила на заходї монархії великі збірники наших примусових еміґрантів: Ґмінд, Вольфсберґ, Прага і ин.
Кілько прийшло ся перетерпіти нашому народови за той час воєнної мандрівки, кілько пропало народньої енерґії безслїдно — сї питаня вимагають довшого часу і більшого накладу працї на відповідь. Страти в народній культурі нам на разї годї зреєструвати ізза їх величини, а що до направленя лиха, то на се вже треба цїлих десяток лїт.
Але все таки не вся народня енерґія пропала підчас сеї еміґрації: вона проявила ся в певних формах, вона доказала світови, що український нарід має надто богато живучої сили, щоб можна його одним почерком пера усунути з карти народів. Український нарід витворив на еміґрації богато вартостий, яких оцїнкою займеть ся колись історик, а яких ми разї не в силї оцїнити вже хочби з тої причини, що ми надто близько до них. Пригадати-б хоч український віддїл на виставі мінїстерства внутрішних справ 1915/16 р. у Відни, який викликав не лиш одушевленє, але прямо здивованє в нїмецьких кругах що до ориґінальности і богатства народньої української культури, сильний розвій нашої публїцистики і полїтичної лїтератури на чужинї, якраз в хвилях найбільшого народнього горя і сумнївів, дальше народне і середне українське шкільництво на чужинї, орґанїзації для несеня моральної і матеріяльної помочи українським воєнним еміґрантам — все те дає богато матеріялу будучому історикови українського народу і його культури підчас сеї війни.
Коли приглянути ся близше українській еміґрації, то можна побачити, як і о скілько змінила ся психіка нашого народу у всїх його верствах, які хиби має ся еміґрація, можна переконати ся, чи дїйсно українським патріотом показав ся лиш той, хто "відважно перебув московську інвазію", чи може була бодай одробинка патріотизму у тих, які "осїли над синїм Дунаєм і числили запомоги".
Щоби дати відповідь на ті всї питаня, треба конечно мати перед очима образ цїлої еміґрації, треба розглянути її причини, треба приглянути ся доробкови тої еміґрації, треба, так скажу, взяти всї прояви еміґраційного житя в конкретну форму. Тому задачею тих органїзацій з еміґрації, які давали їй провід, є заняти ся сею справою. Вони повинні зібрати скропулятно все, що відносить ся до української еміґрації, почавши від урядових дат, звітів і обєктів, які ми оглядали на віденській виставі, а скінчивши на невеселих листах, в яких наші еміґранти просили поодинокі редакції "прислати пару книжок, бо не маємо тут анї ґазети, анї книжок, і не чуємо нашого слова". Дальшою задачею є упорядкувати той матеріял і видати його в книжковій формі, щоб в той спосіб забезпечити той матеріял від затрати. До сього надають ся в першій мірі дві еміґраційні орґанїзації: "Завально українська Культурна Рада", яка-б дала моральний провід такій працї і "Український Запомоговий Комітет", який може дати матеріяльну поміч. Я розумію, така праця тяжка, але нинї вона ще легка супроти того, якою буде вона по війнї. Тепер еміґрація властиво ще не скінчила ся, вона вже осягнувши свою кульмінаційну точку йде до кінця, який однак ще не зараз прийде. І саме тому тепер буде ще розмірно легко зібрати матеріял, евентуально направити нашу дотеперішню байдужність і лїнивство. Певно, така праця займе богато часу, можна числити піврік, рік, воно получене з коштами, але до виконаня вона при добрій воли можлива. Згадаю от, що Поляки видали подібну працю п. т. "Album pamiątkowe" і то лиш заходом одної редакції "Wied. Kurjer-a Polsk-ого". Сей альбом обнимає три части: І. "Lwów" і II. "Kraków" і ІІІ. "Prowincya". Кромі великого адресового віддїлу воєнних еміґрантів — що в укр. альманаху можна опустити — альбом має богатий лїтературний віддїл і прикрашений великим числом артистичних ілюстрацій, звязаний з еміґрацією і портрети визначних людий, яких імя звязане з еміґрацією. В сїм альбомі можна найти й українського матеріялу.
Як конкретна форма такої української працї був би — після мойого проєкту (впрочїм вже предложеного обом згаданим орґанїзаціям) — альманах, з якою хочете назвою, щось подібного як "Пропамятна книга" тов. "Просвіта" з нагоди просвітного конґресу. Зміст такого альманаху представляю собі ось так:
А. Літературна часть: а) Поезії на тему еміґрації, б) Новелї, нариси, ескізи і т. д., в) Спомини, записки, листи і т. д.
Б. Наукова: І. Полїтична часть: а) загальний огляд від хвилї занятя Львова, б) Національна Рада, опісля ЗУР., в) Боєва Управа, г) Нац.-демократична партія, г) Радикальна партія, д) Соц.-дем. партія, е) Инші напрями (опозиція і т. д.), є) становище еміґрантів супроти полїтичних подїй у звязи з укр. полїтикою.
II. Економічно-статистична часть:
а) Флюктуація укр. еміґрації від вибуху війни, б) Транспорт і тимчасове приміщенє, в) Стале приміщенє: Ґмінд, Вольфсберґ, Прага, Відень і т. д. г) Опіка над еміґрантами, ґ) Система розміщеня і опіки еміґр., д) Санїтарні, релїґійні, соц.-полїтичні і культурні відносини саред укр. еміґрантів, е) Поворот укр. еміґрантів, е) Українська і польська еміґрація (порівнанє).
III. Культурна часть: а) Заг. Укр. Культурна Рада, б) Укр. шкільництво на чужинї, в) Академічна молодїж, г) Укр. товариства на чужинї, г) Концерти, академії, вистави і т. д., д) Церковні справи, е) Преса, виклади, курси, є) Неперіодичні видані, публїкації, ж) Справа біблїотек, музеїв, вистава.
ad III. 1) Психольоґія укр. еміґрації: а) простолюдя, б) інтелїґенції. 2) Вплив еміґрації на культурний стан укр. народу. 3) Вплив еміґр. на полїтичну і національну свідомість. 4) Евентуальні спостереженя.
В. Артистична. 1) Малярство: а) Артистична окласка, б) Артистичні вінєти у серединї альманаху, в) Евентуальні образи з еміґрації. 2) Фотоґрафія: а) Фотоґрафії наших дїячів з еміґрації, б) Фот. укр. корпорацій, отсе: ЗУС, УБУ, ЗУКР, ЗУК. і т. д. в) Товариства, капітали, г) Школи, церкви, захоронки, шпиталї, ґ) Редакції, експедиції і т. д., д) Те саме з Ґмінду, Вольфсберґу і т. д., е) Евентуалїя, які вяжуть cя з укр. еміґрацією.
ad БВ: а) Вступне слово, б) Сильветки з портретами, в) Посмертні спомини з портретами, г) Відозви, комунїкати і инші документи, видані на еміґрації.
Очевидно, тут подані заголовки не обовязуючі, кождий співробітник, вибравши собі тему, може дати заголовок після своєї волї.
Впрочім початок такої працї властиво вже є: заходом п. президента Ю. Романчука і п. Сїнґалевича повстала статистична комісія у Віднї, яка як раз має на цїли збирати матеріял з еміґрації, в першій мірі статистичні дати. Не знаю близше, які ще задачі поставила собі комісія, але думаю, що з матеріялів, які вона досї зібрала, а які — після всякої правдоподібности — ще не упорядковані — можна б богато дуже цїнного найти і для проєктованого альманаху еміґрантів.
Такий альманах був би не лиш гарною памяткою для наших еміґрантів, але був би також доказом нашої дїяльности на еміґрації, був би арґументом проти закидів, що, мовляв, еміґрація — се наша пропаща енерґія, а дальше був би також жерелом для історії нашої культури підчас еміґрації. І се останнє важне. Матеріяли пропадають з кождим днем, з кождою хвилею, коли полїтична власть видасть еміґрантам дозвіл повороту до Галичини. Прошу собі уявити, як колись, кажім за 10 лїт, будуть люди розбивати ся за матеріялами з нашої еміґрації, і як будуть негодувати на нас, учасників у нїй, за те, що ми були на стільки байдужні, що не хотїли їх зібрати. Тут треба лише охоти і доброї волї, бо зассби на всякий случай повинні найти ся.
[Дїло]
20.05.1916