І.
По вибуху світової заверухи, коли по російській інвазії до Галичини вся українська інтелїґенція розбрила ся по цїлій Австрії, в найприкрійшім положеню найшло ся учительство українських приватних ґімназій. "Краєвий шкільний Союз" розвязав ся і не було кому долею учительства заняти ся. Так само зі сторони инших товариств чи ґімназіяльних комітетів, що удержували перед війною прив. школи, не підпринято нїякої акції в справі матеріяльного забезпеченя прив. учительства навіть по прогнаню наїздників. Многі з прив. учителїв спинили ся при війску, инші захоплені горячкою масової утечі з краю, опинили ся по ріжних закутках австрійської монархії, а немногі лиш остали дома.
З часом більший гурток учителїв найшов ся на віденськім ґрунтї і тут саме виринула тепер давно прозябаюча думка створити свою станову орґанїзацію, щоби спільними силами бороти ся не о кращу в теперішних часах долю, а тільки енерґічнїйше ставити опір злидням і нуждї, серед яких найшли ся учителї укр. прив. ґімназій.
Приготованя до основаня орґанїзації тягли ся через падолист і грудень 1914 і щойно з кінцем сїчня 1915 (22. сїчня) зібрав ся більший гурток учителїв і довершено давно пляноване дїло, основано "Орґанїзацію учителїв укр. прив. середних шкіл для Галичини і Буковини", покищо з осїдком у Відни.
Першим одиноким поки-що завданєм "орґанїзації" було передовсїм питанє матеріяльного положеня приватного учительства, наслїдком війни позбавленого всяких середників до житя, бо однакова була доля тих, що були при війску як рядовики, і тих, що їх світова хуртовина викинула на віденський чи инший чужий ґрунт, та тих, що лишили ся в краю. Орґанїзація старала ся свою задачу сповняти.
"Укр. Комітет", що його основано у Відни в жовтнї 1914 в цїли несеня помочи чим раз більше напливаючим нашим виселенцям з Галичини і Буковини і у склад якого увійшли наші парляментарні посли і инші наші дїячі, признав учителям укр. прив. ґімназій постійну місячну підмогу і тим, що жили у Відни, виплачувано її з державних, а иншим, які були поза Віднем, з приватних фондів комітету, узисканих дорогою збірок і добровільних жертв в Австрії, а головно Українцїв з Америки. З часом за старанєм орґанїзації, а завдяки печаливій дбайливости про долю прив. учит. віцепрезидента палати послів і голови комітету Вп. п. Юл. Романчука та инших прихильників прив. учительства підвисшено сю підмогу о 50% і в такій висоті виплачувано її по конець марта 1916. Дальшу висилку підмог учителям згл. їх жінкам, що живуть поза Віднем, Укр. зап. Комітет поки що у цвітни здержав і щоби провірити евентуальні зміни у матеріяльних відносинах інтересованих, зарядив, що усї потребуючі бувші учителї укр. прив. ґімназій, згл. їх жінки, мають кождий з окрема вносити до Комітету як слїд умотивовані прошеня, що вже окремо оповіщено в часописях. Сподїємо ся, що Укр. зап. Комітет, який доси дбав про матеріяльне забезпеченє прив. учительства, не забуде на нього й на дальше, а найде спосіб фонди, щоб потребуючих зaoсмотрити як слїд.
В половинї марта 1916 внесено зі сторони орґанїзації через Презідію укр. парл. Репрезентації і Загальної Української Культурної Ради меморіяли до ц. к. мінїстерств просьвіти і скарбу в справі виплати еквівалєнту платнї за р. 1914/15 учителям укр. прив. ґімназій, які в тім роцї не побирали нїякої платнї. Щойно по побореню ріжних перепон, по довгих трудах і переговорах увінчали ся заходи, але лише частинним успіхом, а саме ц. к. мінїстерство просвіти в порозумїню з ц. к. мінїстерством скарбу признало учителям укр. прив. ґімназій вправдї не еквівалент платнї і не у бажаній висотї, а тільки одноразову надзвичайну підмогу в квотї 15.000 К. Щойно з початком 1916 р. мінїстерство просвіти переказало сю квоту ц. к. кр. Радї шкільній у Бялій, а Рада шк. з певними застереженями, одержаними від ц. к. мінїстерства, пepecлали сї гроші рескр. з 16. лютого 1916 ч. 2720/IV. Головній Управі Укр. Пед. Товариства у Львові, щоби після поданих вказівок перевело подїл сеї підмоги. Зі сторони Укр. Пед. Товариства довершено сього подїлу доси лишень в части, але Орґанїзація має надїю, що Укр. Пед. Toвариство найде вскорі спосіб і форму, щоб обдїлити й тих учителїв чи учительок, яких досї з яких то некудь причин поминено при пайованю підмоги.
[Дїло, 07.05.1916]
ІІ.
З хвилею реактивованя прив. укр. ґімназій в краю настало велике запотребованє учительских сил, тому орґанїзація посередничила в акції реклямованя учителїз з війска, подаючи в тій цїли відповідні оповістки до часописий, щоби зібрати від інтересованих потрібні до реклямованя дати, і виготовляла на їх основі відповідні списи і друки, пересилала їх ц. к. кр. Радї шк. і Укр. Пед. Товариству до дальшого ужитку. В сїй акції могла орґанїзація спевнять лишень ролю посередника між членами, а компетентними властями. Так само посередничила орґанїзація в справі обсади посад у реактивованих прив. ґімназіях і для прискореня сього реактивованя була в контактї з компетентними чинниками, ішла їм на руку, а маючи в евіденції учителїв, що перед війною служили в прив. ґімназіях і кандидатів учительського званя, які заявили охоту служити в наших прив. шкодах, подавала їм потрібні інформації, предкладала викази кандидатів то що.
З кінцем цвітня 1915 порішено до всїх учителїв, яких адреси вспіла орґанїзація відпитати, розіслати і вислано обіжник, щоби вступали в члени орґанїзації з обовязком плаченя місячної вкладки по 1 К почавши від 1. мая 1915. Членів, що менше більше правильно платили вклад нів, що менше більше правильно платили вкладки, було 52. Сею дорогою за час від 1. мая 1915 до 5. цвітня 1916 призбирано квоту 479 К. Дня 5. цвітня 1916 перевела контрольна комісія, до якої упрошено Вп. пп. Олександра Сероічковського, директора філїї австр. угор. Банку, i Осипа Сойку, ц. к. проф. учит. сем. зі Сокаля, шконтр каси і касових книг. Одиноким жерелом доходу орґанїзації були лишень членські вкладки. Доходу було (1. мая 1915 до 5. червня 1916) 479 К. адмін. видатків за цїлий час до 5. червня 1916 43 К 23 с. остала в касї готівка 435 К. 77 с.
Через реактивованє ґімназій в краю і покликанє учителїв до служби з початком р. 1916 зменшило ся число членів орґанїзації, що доси проживали у Віднї, а в останнїх тижнях дійшло до сього, що й у видїлї декого бракло, а скомплєтованє його показало ся неможливим. Тому оставші члени видїлу порішили справу дальшого осїдку орґанїзації і взагалї дальшої її судьбу віддати під розвагу загалови членів. В тій цїли віднесено ся письменно до усїх чотирьох учит. зборів реактивованих вже ґімназій і до прочих поодиноких членів з відносним запитанєм, що дальше дїяти. Переведена рогою дорогою проба так сказати би письменного голосованя над сим питанєм дала вислїд, щоби осїдком орґанїзації й на дальше остав Відень. Се одначе показало ся в практицї неможливим до виконаня. Брак членів на місци у Відни не позволив вже сим разом видїлу доповнити дорогою кооптованя, яке доси з конечности практиковано, а здекомплєтований видїл не міг дальше вести справ орґанїзації, тим більше, що загал членів є в чинній службі в краю. Тому порішено осїдок орґанїзації перенести до Галичини. Про новий осїдок її довідають ся члени вскорі з часописий.
Воєнні обставини не сприяли тому, щоби орґанїзація за час свого побуту у Віднї поза висше згаданою становчо могла розвинути дїяльність також ще й в инших напрямах. Мoже лїпші условини до сього мати-ме орґанїція на питомім теренї у ріднім краю.
[Дїло, 09.05.1916]
09.05.1916