І. Стрільцї в початках.
(На ноту: "Ой, зацвіла черемшина"...)
1. Збирають ся добровольцї
В славнім містї у Стрию,
Гей-гей! В славнім містї у Стрию.
2. Чекає їх доріженька
У далеку сторону — Гей-гей... і т. д.
3. Посїдали добровольцї
До некритих вaґонiв — Гей-гей...
4. Де все їде худобонька,
Біла, товста, без рогів — Гей-гей...
5. Машерують добровольцї
Через Мезитеребеш* — Гей-гей...
6. Чи то військо, чи то банда,
Бігме не розбереш — Гей-гей...
7. Один світить грішним тілом,
А другий колїном — Гей-гей...
8. А пан четарь командує:
"Товариство передом!" — Гей-гей...
9. Кpicи мали, як тички,
А на плечах тлумачки — Гей-гей...
10. Нї думають, нї гадають,
Бо в животах нич не мають — Гей-гей...
2. Марш.
Попереду сотник іде,
Раз, два, три...
Він до пекла з нами піде
Раз, два, три,
Бо він хлопець як сметана,
Має ранґу капітана,
Раз, два, раз, два, раз, два, три...
Гей, ви Стрільці Січовії,
Раз, два, три —
Ваших дївчат серце млїє,
Раз, два, три —
Та ви на се не зважайте,
Лиш все вперед поступайте —
Раз, два, раз, два, раз, два, три...
(Сї дві піснї співали Стрільцї головно в початках).
3. А хто хоче у запічок...
А хто хоче у запічок,
А ми хочем в поле
Заглядати смерти в очі
І жити на волї — Гей-гей — 2 рази
А хто має ту відвагу
В наші ряди стати,
Той у світї, що захоче,
Буде здобувати.
А наш сотник малий ростом,
Великий розумом,
Троха сварить, троха глядить,
Бо нас передумав.
А наш четарь працьовитий,
Не гордий на ковнїр,
Лише дбає, щоб з нас кождий
Зістав добрий жовнїр.
Ой, як крикнув пан отаман,
А ми всї прибули,
Не жури ся, Україно,
Сини не забули.
Україно, Україно,
Ми вже за горами,
Утікає ворог лютий
Перед бунчуками.
Слава тобі, отамане,
Слава Українї,
В тебе слово, у нас полух
І ми самостійні.
Веди, батьку-отамане,
На ворога в поле,
Заглянути смерти в очі
І жити на волї...
4. Заповіт дївчинї.
По дорозї гомін йде,
Наша сотня в поле йде,
Вперед сотник нас веде,
А четарі по боках,
Стрілець з крісом у руках:
Кождий бистро в даль глядить,
В cepцї пімсти жар горить...
Ти, дївчино молода,
Не забувай за стрільця,
Бо він вірний вітчинї,
Буде вірний і тобі.
Як лиш з війни поверне,
Тебе щиро пригорне;
А як Пан Біг призначив,
Щоб в могилї він спочив,
Полюби товариша,
Cїчoвого стрільця.
Він поправдї кохав,
Бо з любови вмирає...
(Cпівали новобранцї У. С. С., як відходили 12 жовтня 1915 р. в поле).
* Мезитеребеш — по укр. Страбичів, село на угорській Українї, де стояв перший раз Сїчовий Кіш. Кільканадцять день ходили Стрільцї в своїх одїннях і за той час подерли їх на вправах тому "світили тїлом".
[Вістник Союза визволення України]
07.05.1916