Технології: руйнуючи юридичну практику

Збільшення розриву між вартістю юридичних послуг і тим, що більшість компаній можуть дозволити собі платити, робить професію готовою до «уберизації».

 

 

Музичні компанії, туристичні аґенції, газети, водії таксі. Багато галузей були розорені Інтернетом, додатками до мобільних і здатністю людей знайти безкоштовну інформацію, за яку вони раніше звикли платити. Доходи впали, й старі галузі промисловості намагаються знайти нові бізнесові моделі.

 

Операції тепер можуть виконувати роботи, або ж їх можна здійснювати дистанційно. Архітектори використовують цифрові інструменти для проектування будівель.

 

Проте одна галузь існує так, наче технології ніколи й не були винайдені. Це юриспруденція. Методи роботи юристів «не дуже змінилися з часів Чарльза Діккенса», — стверджує команда батька і сина, Річарда і Даніеля Сюсскіндів, у своїй книжці «Майбутнє професій».

 

Адвокати й досі надають дорогі індивідуальні консультації. Юридичні партнери, які найбільше заробляють, очолюють фірми-піраміди, загрібаючи величезні гонорари, в той час коли команди молодших юристів роблять всю важку роботу: шукають прецеденти й укладають договори.

 

Чи могло б це найближчим часом змінитися? Багато юристів глузують з ідеї, що їхню роботу колись міг би виконувати веб-сайт чи додаток. Однак багато людей поза професією та деякі всередині неї розробляють інструменти, які, на їхню думку, перевернуть традиційну юридичну практику з ніг на голову.

 

Вони мають вагомий арґумент: мало хто в ці дні може дозволити собі послуги юриста.

 

«Вартість надмірно висока, — каже Розмарі Мартін, генеральний юрисконсульт компанії Vodafone. — Якщо ми, корпорації, вважаємо це дорогим, то я не можу уявити, як малий бізнес і приватні особи дають собі з тим раду».

 

Багато менших компаній ризикують. «Вони ґуґлять юридичні консультації. Від цього волосся у юристів стало б дибки», — каже вона.

 

Багато людей стурбовані зростанням вартості юридичних консультацій. «Наша система правосуддя стає недоступною для більшості», — сказав лорд Томас, головний суддя Англії та Уельсу, у своєму звіті 2015 року для парламенту Об'єднаного Королівства.

 

1 000 фунтів стерлінґів за годину

 

Топові юридичні фірми в Об'єднаному Королівстві та США — на найпередовіших і найконкурентніших юридичних ринках — різко підвищили ціни за свої послуги. В середині 1980-х партнери в провідних лондонських фірмах, згідно з доповіддю дослідницького Центру політичних студій (Centre for Policy Studies), вимагали £150–175 за годину. До 2015 року ціни сягнули £775–850 за годину, цього року очікується, що вони перевищать £1 000.

 

У США в 2014 році 74 фірми мали дохід на партнера більш як мільйон доларів, а Wachtell, Lipton, Rosen & Katz, які заробляють найбільше, отримали 5,5 мільйона доларів доходів на партнера, згідно з даними журналу American Lawyer.

 

В той час, коли багато хто вбачає проблему в неузгодженості між тим, що заробляють провідні юристи, й тим, що більшість може дозволити собі платити, інші бачать у цьому нагоду. Вони вважають, що професія юриста готова до підриву. Таксисти в Лондоні, як і юристи, добре вишколені; оволодіння «Знанням» (The Knowledge [of London]) — розміщенням вулиць міста — займає кілька років. Однак Uber — система замовлення таксі, що базується на додатку для мобільного, — перевернула високоякісний дорогий таксі-сервіс, вивівши на дороги потік дешевих водіїв, які використовують супутникову навіґацію.

 

Критики кажуть, що подібне станеться і з юристами.

 

Ден Янсен — виконавчий директор NextLaw Labs, компанії юридичних технологій, яку підтримує Dentons — ґлобальна юридична фірма. Янсен, який не є юристом, натомість має досвід роботи у сфері менеджмент-консалтинґу й технологічних стартапів, жартує, що Сюсскінди надто поблажливі. На його думку, юридична практика не змінилася «з часів Великої хартії вольностей». Що він бачить, коли дивиться на те, як працюють юристи? «У ґречний спосіб це можна описати як прекрасну можливість для перевинайдення», — каже Янсен.

 

NextLaw підтримує юридичні технологічні стартапи. Її перші інвестиції були вкладені у Ross Intelligence, стартап у Пало-Альто, запущений лиш трохи більше року тому стараннями Джімо Овбіаґел (Jimoh Ovbiagele) та Ендрю Арруди (Andrew Arruda). Ross використовує систему штучного інтелекту «Ватсон» від ІВМ (IBM's Watson artificial intelligence system), щоб робити частину тих досліджень, над якими нині працюють молодші юристи. Партнери вирішили сконцентруватися на законодавстві США про банкрутство, оскільки вважають, що ця ділянка юридичної практики захищена від рецесії. «Банкрутство завжди десь поруч», — каже Арруда.

 

Як працює їхня система? «Скажімо, у вас є маленька компанія, — пояснює Арруда, — і один з ваших клієнтів збанкрутував. Ви підозрюєте, що є одна чи дві юридичні справи, які допоможуть вам повернути те, що вам заборгували. В той час, коли юрист мав би прокручувати на комп'ютері прецеденти, можливо, використовуючи комп'ютеризований пошук за ключовими словами, система Ross порпатиметься у тисячах документів, щоб знайти те, що потрібно компанії».

 

Система Ross перебуває — як і більшість подібних продуктів — на початковому етапі розвитку, але її прихильники сподіваються трансформувати правничий бізнес.

 

«Ще досить рано, щоб бути у грі», — вважає Марк Гарріс, виконавчий директор розміщеної у Сан-Франциско компанії Axiom, яка стверджує, що вона є провідним світовим провайдером базованих на комп'ютерних технологіях юридичних послуг, а серед її клієнтів половина компаній входять і до FTSE 100, і до Fortune 100.

 

Як більшість його колеґ з Axiom, Гарріс є юристом. У 1990-х він працював на Polk & Wardwell, американську фірму топ-рівня. Він зрозумів, що щось не так, коли партнер попросив його приготувати рахунок для клієнта. Коли Гарріс додав години, які пропрацював, то усвідомив, що клієнта просять заплатити всю його річну зарплатню за місяць роботи. «Я почав постійно думати: куди йдуть ці гроші? І зрозумів, що, крім прибутку партнерів, вони йдуть на твори мистецтва, що висять на стінах фірми».

 

Проте він каже, що не лише клієнти залишаються невдоволеними такою ситуацією, а й багато молодших юристів: «Вони почуваються перевтомленими, низькооплачуваними та недооціненими». У 2000 році він зі своїм другом започаткував Axiom, щоб  запропонувати компаніям дешевші юридичні послуги, знижуючи вартість за рахунок того, що юристи працюють у приміщенні клієнта, вдома чи у власних, подібних на пакгавзи, офісах. За ці роки Axiom збільшував використання технологій для обслуговування своїх клієнтів.

 

Розширюючи масштаб

 

Дехто використовує Uber, щоб пояснити, як юриспруденція руйнуватиметься, однак Гарріс надає перевагу розмові про те, як виготовляють літаки. Орвілл і Вілбур Райти були кустарними конструкторами літальних апаратів. Сьогодні літальні апарати будують не ремісники, а індустріальні виробники на чолі з Airbus'ом і Boeing'ом.

 

Він вважає, що юриспруденція й досі залишається на стадії кустарного виробництва. Юристи «виготовляють» індивідуальні консультації для клієнтів. Єдиний спосіб знизити вартість — це індустріалізувати більшість процесу. Серед послуг Axiom — управління договорами клієнта. «Ми беремо усі їхні чинні документи і надаємо структуру всій цій інформації. Ядром цієї технології є модель даних, яка поєднує інформацію всередині та поміж угодами, — каже Гарріс. — Так ми можемо стежити за пролонґацією дат і можливостями перехресних продажів».

 

Деякі продукти призначені для того, щоб допомогти юридичним відділам всередині компаній ефективніше давати раду з роботою. Riverview Law, компанія, що розміщена на північному заході Англії, запускає так званих «віртуальних помічників». Штатні юристи корпорацій зможуть використовувати ці системи для того, щоб визначити на цифровій «панелі інструментів» елементи, у яких виникли проблеми, профіль ризику будь-якої справи, хто над нею працює і як довго.

 

Карл Чармен — виконавчий директор Riverview, випускник юридичного факультету, який, однак, ніколи не був юристом-практиком. Покликаючись на свій досвід роботи у сфері людських ресурсів і рекрутинґу, каже, що його вражає те, як мало інформації в юристів та юридичних відділів всередині компаній про їхню власну роботу — починаючи від того, скільки це коштує і як довго це триває. «Брак даних на цьому ринку став справжнім сюрпризом. Роздрібні торгівці та інші підприємства мають реальні дані, відповідно до яких можна ухвалювати рішення», — стверджує він.

 

Більшість технологій виглядають примітивно порівняно з тим, що відбувається в інших галузях промисловості. Однак ті, хто вірить в них, впевнені, що технології зможуть піти набагато далі, ніж оцифровувати щоденні рутинні процеси, — аж до виконання комплексної роботи, яку, як вважають юристи, лише вони здатні робити.

 

Тож чи наближається юриспруденція до свого Uber-моменту? Декому смішно з цієї ідеї. «Люди говорять про це, відколи я став юристом, — каже один нью-йоркський адвокат. — Я повірю в це лише тоді, коли побачу».

 

Провідні з-поміж найуспішніших юридичних фірм мають мало стимулів для змін. Система служить їм добре. «Більшість цих людей працювали двадцять років, щоб дістатися на верхівку цього бізнесу, і тепер вони пожинають плоди», — зауважує Гарріс з Axiom. Як партнери, вони розподіляють прибутки між собою і майже не мають мотивації інвестувати у нові технології. З їхнього погляду, як каже голова маркетинґового відділення однієї з юридичних фірм США, «немає жодної проривної платформи».

 

Існують й інші сили, які працюють на користь традиційної юриспруденції. Від фінансової кризи 2007 року рівень реґулювання зріс. Тож компанії бояться зробити щось неправильно, тому й далі витрачають гроші на юридичні послуги. Це особливо справджується, коли вони виходять на нові ринки.

 

«Існує фактор страху, — каже Джо Ендрю, голова компанії Dentons. — Люди завжди готові витрачати гроші на невідоме. Ти виходиш на новий ринок, і там є нові ризики. [Там існує небезпека] завдати збитків бренду. Виконавчих директорів звільняють за такі речі».

 

Клієнт знає краще

 

Однак корпоративні клієнти вимагають змін. Чапмен стверджує, що збільшення витрат у юриспруденції робить чинну систему непридатною. «Клієти починають протестувати», — каже він.

 

Він також зазначає, що багато штатних юридичних відділів вже скоротили витрати. Мартін розповіла про переговори з Vodafone про фіксовані оплати праці їхніх юристів замість погодження погодинних рахунків. Провайдери телекомунікацій також зменшили кількість юридичних фірм, послугами яких вони користуються, — з 70 до 10.  Мартін дуже сподівається, що технології можуть допомогти таким відділам, як її, скоротити витрати ще більше. «Я справді в це вірю», — каже вона.

 

У своїй книжці Сюсскінди цитують Гарольда Ласкі, політичного теоретика й активіста Лейбористської партії Об'єднаного Королівства першої половини ХХ століття, який сказав, що експерти користуються статусом, «що не надто відрізняється від того, який був у жерця в примітивних суспільствах», здійснюючи «містерію, в яку непосвячений не може входити».

 

Юристи протягом довшого часу виконували цю роль, і багато з них робитимуть це й далі. Мабуть, завжди буде потреба у відомих консультантах, насамперед для компаній. Але тим, хто не може собі дозволити юридичні консультації, технології дають певну надію. Їм ще треба пройти довгий шлях, утім, як переконує Мартін, якщо нововведення зможуть привести до успіху, то це принесе сектору велику винагороду.

 

Ширше використання технологій не лише здешевить юриспруденцію, а й забере частину містерії з неї. Мартін вважає, що треба ставити на те, щоб «компанії та приватні особи могли самі робити більше юридичної роботи. [Тоді] це не виглядатиме чимось надзвичайним».

 

Прогностичне значення моделювання даних почне стрімко зростати

 

Одне з найважливіших питань перед судом будь-якого клієнта до свого адвоката — це «Як найімовірніше ця справа піде?». Зіткнувшись з прогнозованим програшем, клієнти більше схильні заспокоїтися. Бувши впевненішими у своїй перемозі, вони з більшою ймовірністю йдуть далі. Ставки і витрати — високі. Багато що залежить від досвіду й інстинкту адвоката. Чи міг би підхід, базований на даних, працювати краще?

 

Понад десятиліття тому група американських науковців розпочала змагання людей проти машин. Кожна зі сторін мала пробувати передбачити рішення Верховного суду США за 2002 рік. Група експертів використовувала свої знання закону й поведінки суддів, щоб передбачити результати. А дослідники внесли дані 628 справ у свої комп'ютерні моделі. Результати були приголомшливими. Експерти правильно передбачили 59,1% рішень суду, а модель визначила правильно 75%.

 

У 2014 році Даніель Катц і Майкл Боммаріто з Мічиґанського державного університету, а також Джош Блекмен з Південнотехаського юридичного коледжу взялися за дещо ще амбітніше: перевірити, чи зможуть вони сконструювати керовану даними модель, яка б правильно передбачила вердикти Верховного суду за період від 1953 до 2013 року, використовуючи лише інформацію, доступну перед датою ухвалення рішень. Ця модель мала враховувати смерть суддів, їх вихід на пенсію та нові призначення на посаду. І, знову ж таки, результати були вражаючими. Модель правильно передбачила 69,7% рішень суду.

 

Чи можуть керовані даними моделі допомогти поліпшити юридичні рішення?

 

«Якщо відповідати коротко, то так, —  написав професор Катц у своїй статті у 2013 році. — Кількісне юридичне прогнозування вже відіграє значну роль у деяких сферах практики, і ця роль, ймовірно, зросте, коли ширший доступ до відповідних юридичних даних стане реальним».

 


Michael Skapinker
Technology: Breaking the law
Financial Times, 11.04.16
Зреферувала Леся Стахнів

 

 

 

 

11.05.2016