1986 – рівно 30 років тому – світ пережив страшні трагедії. У січні аварії зазнав космічний апарат «Челенджер» – він розірвався на висоті 15 кілометрів через 73 секунди після старту, всі семеро астронавтів на його борту загинули. У квітні вибухнув Четвертий блок Чорнобильської атомної електростанції, радіоактивна хмара нависла над Європою. У листопаді спалахнула сильна пожежа на хімічному заводі «Сандос» (поблизу Базеля, Швейцарія). В результаті нещасного випадку в прісну воду потрапили тонни хімічних речовин, що спричинили масове вимирання риби в Рейні. Чого нас навчили ці катастрофи?
Команда «Челенджера», 1986. Фото: news.discovery.com
Коли 28 січня сталася аварія з шатлом «Челенджер», НАСА детально проаналізувала причини вибуху. До цього долучився також Нобелівський лауреат з фізики Річард Фейнман (Richard Feynman). Передусім фізик поговорив з інженерами, а потім дійшов висновків, що причиною нещасного випадку стало ущільнювальне кільце. Несподівано холодна ніч перед стартом апарата (на яку ніхто у Флориді не сподівався) позбавила кільце його функціональної придатності.
Проте Фейнман не зупинився на сухому діагнозі. Свій звіт він закінчив, вказавши: НАСА неодмінно хотіли старту «Челенджера» і всіма силами його підганяли. На думку вченого, члени правління Агентства вважали, що природу, як і людину, можна обдурити повідомленнями в пресі. Але природу не обманиш, наголосив Фейнман. Після його слів наступила бентежна тиша.
«Ліквідатори» Чорнобильськоїкатастрофи. Фото: rusrep.ru
Аби описати наслідки Чорнобильської катастрофи, забракне сотень сторінок. Можна сказати лише те, що після катастрофи на АЕС свою актуальність втратило формулювання «людський фактор». У Чорнобилі недооцінили фізичних реакцій реактора на конкретні впливи. Вони покладалися на дієвість лінійних процесів, проте складними й експоненціальними процесами потрібно керувати інакше. Зупинивши роботу реактора, працівники допустилися помилок, адже мусили виконувати завдання, з якими людина впоратися не могла. Потім «людський фактор» не позначав більше помилку безпосередньо задіяних до вирішення проблеми осіб, це поняття описувало також недбалість, з якою робітникам реактора «зверху внизу» делегували визначальні завдання.
Отруєна вода Рейну знищила весь запас вугрів на відстані 400 кілометрів вниз за течією від заводу «Сандос». Фото: Keystone/Gardin.
Ймовірно, найменш відомими є наслідки листопадового вибуху на хімічній фабриці, що розташована на річці Рейн в індустріальному районі поблизу швейцарського Базеля. Після цього розпочався процес аналізу найгірших екологічних подій, що тривав кілька років, і завершився 1992 року створенням фонду «Людина–суспільство–навколишнє середовище» (Mensch-Gesellschaft–Umwelt, MGU). Він долучився до фінансування міждисциплінарної й практично орієнтованої програми вивчення навколишнього середовища та принципів невичерпного використання, що запрацювала в межах Університету Базеля. З 2005 програма стала частиною Департаменту екологічних наук. Студенти можуть тут здобути ступінь магістра в галузі сталого розвитку, а процес навчання орієнтований на студентів-неспеціалістів. Ці ініціативи намагаються закорінити екологічне мислення в наукових колах. Якщо це вдасться, тоді урок катастрофи на Рейні можна буде вважати засвоєним.
Ernst Peter Fischer
Wissenschaft.de, 08/04/2016
Зреферувала Соломія Кривенко
10.04.2016