«Всі жінки слабкі. Вони дурні порівняно з чоловіками.
Їм краще не грати в шахи. Вони всі — як початківці, і
програють кожну партію проти чоловіків.
Не існує в світі жінки, якій я б не міг дати фору в коня і все одно її обіграти».
Роберт Джеймс Фішер,
11-й чемпіон світу з шахів, один з найсильніших шахістів ХХ ст.
Що може бути краще, ніж почати перший день весни з інтелектуальних розваг? Першого березня у Львові стартував матч за звання чемпіонки світу — у 10 іграх змагатимуться стриянка Марія Музичук, яка захищатиме свій чинний титул лідерки, та Хоу Іфань з Китаю. За останні роки Україна не вперше звертає на себе увагу світової шахової співдружності: два роки тому Анна Ушеніна стала першою українкою-чемпіонкою світу, а старша сестра Марії Музичук, Анна, у 2010 році завоювала титул чемпіонки світу серед юніорів, 2014-го стала чемпіонкою світу з бліцу. Та й загалом жіночі шахи набирають космічних обертів. Щораз більше спортсменок заявляють про себе на міжнародній шаховій арені, встановлюючи небачені рекорди — так, Хоу Іфань у свої 17 років вже була дворазовою чемпіонкою світу. А все ж, коли розмова торкається «статевого протистояння», навіть найсильніші шахістки невдоволено морщать носа.
Марія Музичук vs Хоу Іфань
Чому шахи розділено на чоловічі й жіночі? Чи справедливо це? Чому звання чемпіона світу вартує більше, ніж звання чемпіонки? Гадаю, у стародавній Індії, звідки шахи прийшли до нас, немало б почудувались на таке формулюваня — які ще жінки?.. Шахи були прерогативою винятково чоловічою. Однак за часів Київської Русі в шахи грали усі, хто захотів, — у тому жінки, і навіть діти. Шахи були привілейованою грою, яка робила честь тому, хто оволодів нею, майстерність гри в «таврелі» (шахи часто комбінували з грою в кості) прирівнювалась до військової звитяги, і часто-густо, захопившись розрахунками ходів, знать програвала цілі маєтки. Існує навіть стара приказка: «Дожилися до мату: ані хліба в голод, ані дров у хату». А що шахи чимраз то більше нагадували азартну гру, в яку жінкам грати не пристало, чоловічий фактор поволі почав витісняти жіночий. Згодом кості з гри вибули, шахи стали грою суто інтелектуальною, та жінок серед гравців суттєво поменшало на цілі століття. І якщо доступ їм було заказано, скажімо, в парламент, то як могла жінка прийти в паризьку шахову Мекку «Кафе де ля Режанс», щоб випити кави і зіграти партію на сон грядущий?..
Боротьбу жінок за шахову рівність часто вважають наслідком феміністичного руху ХХ століття. Жінки прийшли в політику, мистецтво, спорт, до того ж жіночий спорт блискавично наздоганяє чоловічий — щораз більше жінок грають у футбол, волейбол, стають навіть культуристками. Утім навряд чи комусь спадає на гадку влаштовувати змішані чемпіонати, наприклад з боксу, і ні в кого через це не виникає ані сумнівів, ані подиву. Звісно, Ольга Давидко, перша в історії України чемпіонка світу з боротьби сумо у важкій категорії, завиграшки задавила б авторитетом якогось менш вагомого сумоїста-чоловіка, але ніхто не поспішає доводити це на практиці. То чим же завинили шахи? І чи мав рацію Боббі Фішер, звинувачуючи жінок у неспроможності конкурувати з чоловіками?
Юдіт Полґар з успіхом вийшла з резервації жіночих шахів
За сучасними правилами жінки мають право на участь в загальних (сиріч «чоловічих») турнірах. А чоловіків до жіночих змагань не допускають. Ця поправка мала б продемонструвати, що позитивне зрушення на користь жіночих шахів як спорту існує. Однак вона викликає більше обурення, ніж схвалення. Це, мовляв, дискримінація, і коли вже жінка дожилася до того, щоб грати в цю інтелектуальну гру далекої давнини відкрито і гонорово, як же можна докотитися до ґендерного поділу?
«На десять хлопчиків в шахи йде лише одна дівчинка, — каже Володимир Крамнік, 14-й чемпіон світу з шахів. — Математику можна трактувати по-різному, але результат 10:1 обійти складно. Шахи — дуже енерговитратний вид діяльності. Те, що ми сидимо і мовчки пересуваємо фіґури, не означає, що всередині не йде велика робота — це фізично дуже складно. Думаю, що жінки втомлюються до кінця партії, втома накопичується. А ще — ми трішки по-різному мислимо. Підозрюю, що в чоловіків більше є схильність до голої математики, тому їм легше. Але в деяких областях жінки перевершують чоловіків — там, де потрібна інтуїція, узагальнення. В результаті можливі дуже цікаві, справді видовищні змішані чоловічо-жіночі партії».
У спортивних школах хлопчики й дівчатка грають на рівних
Угорська шахістка Юдіт Полґар входить у топ-100 найсильніших шахістів світу. У чоловічій «ваговій категорії». Вона не лише примудрилася обіграти Гарі Каспарова і Вишванатана Ананда — вона практично ніколи не брала участі в жіночих турнірах, оскільки рівних їй просто не було. Але виняток, як кажуть, лише підтверджує правило, і за останніх майже сто років Полґар — «убивцю, яка відчуває мат за двадцять ходів», як висловився ґросмейстер Олексій Широв, — з представниць прекрасної половини людства не наздогнав ніхто.
Естонських шахіст, майстер композиції Пауль Керес якось сказав: «Жінки грають в шахи гірше тому, що жінку неможливо змусити мовчати протягом п'яти годин». Історія жіночих шахів доводить, що фемінізація шахів як спорту, як це не прикро, вже не має під собою підґрунтя. Жіноча гра нудна, у ній немає мистецтва — така думка побутує серед професійних гравців, і часто з нею згоджуються самі жінки. Серед тренерів з шахів високого рівня сьогодні немає жодної жінки, і попри те, що жіноча гра більш емоційна та непередбачувана, вона однозначно слабша за чоловічу. Існує анекдот, що ферзя почали називати королевою не на честь могутності іспанської володарки XV ст. Ізабелли Кастильської, а на честь перемоги першої жінки-чемпіона світу Віри Менчик у 1927-му. Професійно вона була на голову вищою за своїх суперниць, не раз перемагала й у чоловічих турнірах, вигравала навіть у міжнародного ґросмейстера Макса Ейве та шахового теоретика Едґара Колле — показних фіґур того часу, — проте у загальному рейтинґу її місце завше залишалося посереднім.
Віра Менчик
Та все ж засмучуватися не варто. Розподіл шахів за ґендерною ознакою не означає гіршість жінок як спортсменок — це просто означає їхню інакшість. Тим паче, жіночі шахи, на відміну від чоловічих, — спорт порівняно юний і має куди рости. Зрештою, якби матінка-природа захотіла створити нас однаковими, ми б розмножувались брунькуванням, і могли б грати собі в змішані шахи і вдень і вночі, однак не думаю, що це вдала ідея. Тож побажаймо успіху Марії Музичук у її цікавій і непростій справі й дозвольмо собі на час львівського турніру оголосити мат шаховій сеґреґації. А Фішера слухати можна, та все ж не варто. Бо чого можна чекати від людини, яка через власні примхи відмовлялася грати в шахи по суботах і обзивала комуністами міжнародних шахових суддів?
01.03.2016