Російська господарка в повітї. — Арештованє Українцїв. — Прихильність до Поляків. — Аґітація за православєм. Читальнї Качковского і "Голос Народа". — Утеча москвофілів. — Вилюдненє повіту — Теперішний стан. — Сїльська адмінїстрація в польських руках. — Наша інтелїґенція. — Початок відновленя нашої орґанїзації. — Потреба більшої працї. — Поширенє "Свободи" в москвофільських селах.
З вибухом війни почали ся в Жовківщинї арештованя виднїйших москвофілів. Арештовано о. Теодора Крушинського з Боянця, о. Петра Дуркота з Добрусина, о. Евгена Хиляка з Мервич, о. Романа Кокотайла з Туринки, о. Савина Кмицикевича зі Сулимова та ще декого і цїлий ряд селян.
Прийшли Росіяни і наші москвофіли, особливо інтелїґенти, вдали ся з ними в нагінку проти Українцїв. Тому, що в жовківськїм повітї остало дуже богато москвофілів, які сейчас дали Росіянам списи Українців і жадали їх увязненя, розпочала ся страшна нагінка на Українцїв найбільша, яка взагалї була в Галичинї. Начальник жовківського уїзду Зубов і його оба помічники, Кониський і Мураневич, розпочали арештованя Українцїв. Арештовано о. Володимира Ґоцького з Колоденця (його довший час держали в жовківськім арештї, а опісля вивезли в Сибір), о. Алексевича з Батятич, о. Костантина Грушкевича з Куликова, учителя Боянця, академика Струницького з Желдця, міщанина Степана Породька з Куликова, селян Босака і Родя з Мервич і богато виднїйших селян Українцїв з Бутин і инших громад, котрі брали участь в українських орґанїзаціях. Арештованями кермував москвофільський академік Лозинський, родом з Куликова, котрий в часї наїзду був товмачем при уїзднім начальстві в Жовкві, а опісля втїк з Росіянами. Жовківські арешти були все переповнені Українцями, так що бували дни, коли арештанти не мали де сїсти.
Инакше Росіяни поступали з Поляками, а навіть з Жидами. Серед Поляків не переводили ревізій анї арештовань, ішли їм всюди під лад, оголошеня давали по польськи і по московськи, а навіть війшли в близші полїтичні зносини з ними. Поляки дуже скоро погодили ся з наїздом, польські священики брали участь в парадних принятях архиепископа Евлогія і своєю присутністю підчас православних церковних парад підносили в очах народу значінє аґітації за православєм. Про полїтичне поведенє Поляків підчас наїзду знають дещо навіть наші власти і тепер цїлий ряд Поляків жовківського повіту потягнено до карної відвідальности за ріжні полїтичні злочини.
З приходом російських адмінїстраційних властий розпочала ся аґітація за переходом на православє, котра в жовківськім повітї мала найбільші успіхи з усїх повітів в Галичинї, бо тут були селяни, які здавна забігали до москвофільських провідників у Львові і до львівської православної церкви, та ходили на відпусти (за пашпортами!) до недалекого Почаєва. На аґітацію з'їхав в повіт сам головний аґітатор за православєм волинський архіепископ Евлогій в товаристві висших війскових і урядників. В падолистї 1914 р. був він на місії в Жовтанцях, а опісля в Куликові, витаний всюди процесіями, польським духовенством і нашими москвофільським священиками. Місії закінчили ся "присоєдиненієм" москвофільських сїл до православя (Жовтанцї, Боянець, Туринка, Гребінцї, Сулимів, Куликів, Звертів, Колоденце, — а по части і кілька инших). В повіті осїло кількох російських попів, котрі на місци переняли дальшу аґітацію за православєм. Українським священикам здебільша заборонено відправляти богослуженя.
В звязи з православною аґітацією ішла аґітація за відновленєм читалень Качковского, примкнених ц. к. властями з початком серпня 1914 р. Отворено з великою парадою читальні Качковского в Жовтанцях, Сулимові, Куликові і кількох инших громадах, на котрі з’їзджали москвофільські аґітатори зі Львова, православні батюшки і москвофільські священики з повіту. Рівночасно розкидувано між селян при помочи начальства москвофільський "Голос Народа", котрий з початком грудня 1914 р. почав на ново виходити у Львові і за головну цїль поставив собі підриванє унії, аґітацію за православєм і поборюванє українства. До сїл вeрнуло значне число австрійських полонених москвофілів, котрих російські війскові власти пустили домів на жаданє москвофільського Народного Савєту у Львові, і вони піддержували дальше москвофільську аґітацію по селах. Управа громад опинила ся здебільша в руках ряних москвофілів, котрі нашим людям робили всякі пакости, як приміром війт з Куликова Дзьобало зі своїм секретарем Дмитром Лозинським, так що наші люди московське панованє згадують з найбільшим острахом. Селянам дали ся в знаки російські реквізиції, головно худоби, за котру платили дуже мало, звичайно 30 до 40 рублїв за штуку, котра нинї варта тисяч корон.
(Конець буде).
[Дїло, 30.01.1916]
30.01.1916