Поширювати плітки чи неправдиві новини через соцмережі — дуже просто й ефективно. Як і чому, нещодавно пояснили італійські науковці. Виявилося, що друзі нашого профілю об'єднані в камери відлуння пліток. На противагу серйозним повідомленням, саме з чуток виростають теорії змови, що в соціальних мережах повільно перетворюються на інформаційні лавини, розповідають учені в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Соціальні мережі змінили спосіб сприйняття і поширення інформації в Інтернеті. Ще кілька місяців тому американські науковці виявили, що Facebook і Ко провокують щось таке, як фільтрові бульбашки: коло наших друзів визначає, що ми бачимо в повідомленнях, і це пасує до нашої картини світу. Тут і настрої поширюються дуже швидко.
Та не лише це. Плітки й теорії змови в соцмережах народжуються з надзвичайною легкістю, пояснює Мішела дель Вікаріо (Michela Del Vicario) з лабораторії комп'ютерної соціології в Лююці (Італія). Так, під час епідемії Еболи циркулювала фальшива інформація, що бентежила медичний персонал по всьому світові. А в серпні–вересні 2015 року маневри американських збройних сил з назвою «Jade Helm 15» в мережі трактували як підготування до громадянської війни в США.
«Ця масштабна цифрова дезінформація є настільки всюдисущою, що Всесвітний Економічний Форум (World Economic Forum) вбачає у цьому головну загрозу для суспільства», — розповідають науковці.
Вони проаналізували, які фактори сприяють швидкому поширенню в Інтернеті пліток і теорій змови. Протягом п'яти років дослідники відстежували 67 сторінок у Facebook, аналізували, хто і які новини поширював. На 32 сторінках йшлося про теорії змови, решта ж містили наукові повідомлення.
Виявилося, що в обох випадках новинки поширювали однодумці з-поміж друзів — але щоразу інші. Вони ніяк не перетиналися, утворюючи так би мовити окремі фейсбукові всесвіти.
«Наші оцінювання доводять, що в мережі існують дві окремі спільноти, одна — навколо теорій змови, інша — покликається на наукові доробки», — розповіли дель Вікаріо з колеґами. Вони назвали ці два практично замкнені кола «камерами відлуння»: те, що до них потрапляє, багато разів поширюють, а зміст посилює вже сформоване ставлення. Це пояснює також і те, чому так складно позбавити колективну пам'ять жорстокої хибної інформації.
Хоч обидві камери сприймають інформацію у подібний спосіб, усе ж динаміка поширення великою мірою відрізняється. Майже четвертину змісту наукових новин поширюють уже в перші дві години. Вона досягає піку популярності дуже швидко, інтерес до неї зникає також порівняно швидко — незалежно від того, наскільки цікавим є повідомлення.
Щодо пліток і теорій змови все відбувається інакше. Спочатку ними діляться набагато повільніше, ніж науковими повідомленнями. Проте потім їхня публіка та градус поширення зростають — і що довше повідомлення перебуває в обігу, то більше. З часом певна теорія змови може розростися до справжньої лавини.
Що ж допомагає протистояти несерйозним і неправдивим пліткам і теоріям? Google вже працює над індексом надійності, що визначає та демонструє градус достовірності змісту певного повідомлення. «Такі заходи працюватимуть на алгоритмах, а це породжує побоювання, що вони обмежать вільне поширення інформації в Інтернеті», — пояснює дель Вікаріо. Мовляв, у такому разі відбуватиметься щось на кшталт цензури.
Facebook, натомість, розмірковує над іншим способом, орієнтованим на користувача: у стрічці новин читач зможе позначити повідомлення, яке він вважатиме несерйозним чи фейковим. Дієвість таких позначок, на думку дослідників, залишається під питанням: якщо хибні новини поширюватимуть переважно поміж користувачами, схильними вірити різним пліткам і в змови, не обдумуючи інформацію критично, неправдивими їх не вважатимуть.
Facebook: Wie Gerüchte zur Lawine werden
Scinexx.de, 05.01.2016
Зреферувала Соломія Кривенко
08.01.2016