Олег СИНЮТКА: Найбільшою владою має бути міський голова

Олег Синютка став головою Львівської ОДА наприкінці 2014 року. Якраз 30 грудня минув рік від часу його відрекомендування на посаді. «Z» запитав голову ЛОДА про те, чи вдалося реалізувати плани і що взагалі зробити не вдалося. Також наша розмова точилася довкола децентралізації, року Шептицького, ремонту доріг та реформування самої ОДА.

 

 

- Пане Олеже, минув рік, як Ви перебуваєте на посаді. Ви задоволені тим, що вдалося зробити?

 

- Я переглянув річної давнини виступ 30 грудня під час представлення на посаді Президентом України. У цьому виступі йшлося про три речі: захист держави, боротьбу з корупцією та розвиток інфраструктури. І видається, що по кожному з цих напрямків вдалося щось зробити.

 

Якщо говорити про АТО, Львівщина є однією з тих областей, яка, напевно, винесла найбільший тягар, бо йдеться про більшість добровольців, величезне число мобілізованих, а також фортифікаційні споруди, збудовані згідно із завданнями.

 

Друга річ — боротьба з корупцією. Мені видається, що сьогодні ніхто не зможе звинуватити обласну адміністрацію в будь-яких корупційних скандалах чи преференціях тим чи іншим суб'єктами підприємницької діяльності. Ми крок за кроком стараємося встановити однакові правила для всіх, і особлива увага тут повинна бути до Центрів надання адмінпослуг. Вони працюють не найкраще, але крок за кроком рухаються вперед, і «Галерея послуг» позитивно відрізняє нас від інших реґіонів України.

 

Варто окремо говорити про велику кількість затримань, починаючи від митників і закінчуючи суддями, які відбулися за цей час у Львівській області. Це принципове питання, адже після Революції гідності люди мали б по-іншому ставитися до своєї роботи.

 

Після отримання довіри на місцевих виборах ми пішли на радикальне скорочення апарату — у Львівській ОДА ця цифра склала 30%. Ми оголосили перші в Україні публічні конкурси на посади голів РДА та керівників департаментів, і це принципова позиція у плані відкритості та боротьби з корупцією.

 

Якщо говорити про інфраструктуру, то порівняно з попередніми роками щодо будівництва доріг нам вдалося зробити крок уперед, і тут мова йде не тільки про залатування ям, а й про фундаментальні роботи, які були зроблені по дорогах на Бібрку і Рогатин, на радехівському напрямку, по об'їзних дорогах Золочева та Львова. Найголовніше, вдалося закласти дуже добрий фундамент на 2016 рік, тому що нам дуже допомогла ініціатива президента про відрахування на дороги частини від митних платежів. На Львівщині отримано найкращий результат серед областей, де проводили експеримент — Одеса не зуміла сконцентрувати жодної гривні, а нам вдалося додатково отримати 300 мільйонів гривень.

 

І це також результат боротьби з корупцією (я ж пам'ятаю зустрічі з представниками бізнесу та митниками, що відбувалися раніше). У січні я планую знову зустрітися з підприємцями, і побачимо, чи будуть знову позитивні відгуки, як і раніше. Однак у процесі довелося звільнити двох керівників митних постів, тому цей процес є, з одного боку, залученням коштів на інфраструктуру, а з іншого боку — боротьбою з корупцією. І так можна говорити щодо кожної галузі.

 

Для мене було дуже важливо впровадити службу 112, бо це реальний зворотний зв'язок із людьми. Потребу такої лінії дуже добре демонструє те, що коли в області був буревій і десятки населених пунктів залишилися без світла, то число дзвінків різко зросло. На мою думку, це свідчить про те, що люди нам довіряють і сподіваються на допомогу.

 

- Щодо скорочення апарату. Це доволі непростий та болісний процес…

 

- Так, це болісний процес, але я вважаю, що апарат працював не зовсім ефективно, і той обсяг роботи, який є, можна зробити меншою кількістю людей, даючи людям більшу зарплатню. Так ми і зробимо, плануємо у січні скорочення закінчити.

 

Найскладніше питання — це пошук нових людей. Конкурсна комісія, до якої ми залучили незаанґажованих людей, для декількох департаментів так і не відібрала людей, і нам доведеться оголошувати повторний конкурс. А я принципово не хочу влаштовувати рідних, знайомих, близьких, друзів, я хочу, щоби це були ефективні люди.

 

- Протягом року багато разів виникала тема соціальної адаптації демобілізованих вояків та реалізації їхніх прав на пільги та земельні ділянки чи житло. Доходило до пікетів. Як можна охарактеризувати ситуацію сьогодні?

 

- Сьогодні Львівщина — єдина область, де проведено зустрічі з демобілізованими бійцями АТО у кожному районі, а вже потім — на обласному рівні. Це була відверта розмова на чотири з половиною години, притому дуже виважені, хоча гострі питання, звичайно, були. Піднімалися бійці і питали, чому сільський голова відмовляє ветерану в якихось елементарних речах. Хоча були й бійці, які дякували, і це вище за всяку похвалу.

 

Я не можу сказати, що всі питання розв'язані, але можу сказати, що будь-яке питання, яке поставить демобілізований вояк чи родина загиблого, буде в епіцентрі нашої уваги.

 

Щодо центру координації АТО, то дуже важливо звести всіх докупи і розуміти в процесі, що серед них обов'язково з'являться люди, які спеціально захочуть «розігріти» ситуацію, бо як же так, що у нас в тилу все спокійно. І те, що сьогодні цей центр запрацював, то це передовсім велика перемога тих людей, які воювали на сході. Тому що бажаючих на цьому поспекулювати більш, ніж достатньо. Але виявляється, що компроміс та розуміння знайти можна заради самої справи.

 

Головне — це було розуміння того, що цей центр не буде нічого ділити чи надавати якісь преференції, а його працівники не отримуватимуть платню. Він є для комунікації, координації та донесення інформації до всіх зацікавлених. Йдеться про 5 800 демобілізованих. При бажанні кожен з них все одно не достукається до мене, хоча є такі випадки, в які одразу має втручатися голова ОДА.

 

- А що саме не вдалося зробити з того, що треба було зробити нагально?

 

- Якщо говорити про дуже конкретну річ, то це відновлення роботи Жидачівського целюлозно-паперового комбінату. Після перших розмов з власниками мені здавалося, що ми відновимо виробництво і матимемо на Львівщині єдине підприємство з виготовлення паперу. На превеликий жаль, не вдалося зробити так, як хотіли, але ніхто від цього не відступає, ми будемо продовжувати. Це така конкретна справа, яку зробити не вдалося. Я вів розмови з представниками компаній, які перебувають у зоні впливу групи «Приват».

 

- А в чому проблеми? Власники не хочуть відновлювати виробництво?

 

- Так, вони не хочуть відновлювати виробництво, тому ми сьогодні пішли в суд, який повинен затвердити процедуру відновлення платоспроможності, і ми вийдемо з цієї ситуації. Важливо, що ми не дали порізати обладнання, і я переконаний, що це підприємство може бути передане іншому власнику. Сьогодні вже є звернення від комбінату з Рубіжного про придбання та відновлення виробництва.

 

А якщо говорити ґлобально, то я хотів би, щоби Львівська область позиціонувала себе за двома чинниками. Перше — як локомотив України до Європи. І дуже приємно, що посол ЄС в Україні та Київ визнають, що ми можемо стати модельною областю, адже маємо в активі дуже багато речей, які зробили першими в країні, і хотіли, щоби цей експеримент потім поширювався на всю Україну. Ще одна амбітна мета — щоби Львівщина стала територією довіри в ґлобальному розумінні цього слова. Не в якійсь конкретній справі, не до якоїсь конкретної людини, а йдеться про взірець поведінки. Якщо ми втілимо ці два пункти, то можна буде сказати, що вдалося те, чого ми прагнули.

 

- Протягом останніх місяців було кілька повідомлень про великі інвестиційні проекти в області, зокрема про японську компанію «Фуджікура». На якому етапі зараз ці проекти?

 

- «Фуджікура» вже встановила обладнання, їхні працівники повернулися з Румунії, де проходили навчання. Я був там недавно і бачив уже налагодження самого виробництва на 3,5 тисячах квадратних метрів, ще така сама площа має бути готова навесні. А загалом компанія орендувала 11,5 тисяч м.кв, на яких працюватиме декілька тисяч людей.

 

Ще один проект — компанія «Нексанс», яка заявила про спорудження виробничих потужностей у Бродах, де також працюватиме кілька тисяч людей. Це завод для виготовлення кабелів для автомобільної промисловості.

 

Третій проект — компанія «Електроконтакт» у Перемишлянах затвердила план збільшення виробничих площ. Зараз там працюють 300 осіб, і штат планують збільшити ще на 800 працівників. На мою думку, з точки зору залучення інвесторів, це найліпший результат за 2015 рік.

 

- Як іде процес децентралізації? Якою зараз є ситуація у цій царині? Адже після виборів у нових громадах склалася ситуація, коли нова влада існує поряд зі старою.

 

- Я вважаю, що найбільшою владою має бути міський голова, сільський голова, тобто ті, кого безпосередньо обрали люди. Другий момент, дуже важливий для розуміння процесів децентралізації: на виборах була боротьба двох ідеологій. Ми, як БПП, виступали за те, щоби делеґувати повноваження на місця по децентралізації, та підтримуємо зміни до Конституції, а «Свобода» категорично виступала проти ухвалення навіть рішення сесією облради. Вони так за це й не голосували, а «Самопоміч» виступала і виступає проти змін до Конституції. І люди вирішили голосуванням — вони підтримали БПП і чітко показали, що підтримують децентралізацію. Скажу більше, у Львові підтримали «Самопоміч» тому, що Львів отримав величезні можливості завдяки децентралізації. Тому я вважаю, що у Львові підтримали не стільки «Самопоміч», як децентралізацію.

 

Інший момент — із 156 громад, які прийняли рішення про вибори, 15 є на Львівщині. Це 10%, не найгірший показник. А третій момент — це зустрічі із сільськими головами, які апріорі відображають думку людей. Коли ми зустрічалися вперше, десь у середині минулого року, то це був суцільний ґвалт, перед виборами це були радше питання-відповіді. Коли ми збирали голів вже у грудні, то це була розмова про те, як зробити краще.

 

- А як же буде із числом громад? Облрада затвердила майже 160, а уряд потім скоротив це число ледь не удвічі?

 

- Було затверджено 160 нових громад, Кабмін прийняв 88, а я думаю, що правда десь посередині. Під час останньої зустрічі із сільськими головами ми говорили про те, що цей процес треба ще раз обговорити, уже не зважаючи на передвиборчі моменти, а з огляду на спокійну ситуацію і з меншими емоціями.

 

- На Вашу думку, коли цей процес закінчиться і область перейде в новий формат адміністративного буття?

 

- Я думаю, що це треба закінчити за два роки і провести у 2017 році чергові вибори вже для об'єднаних громад і дати старт повномасштабній реформі.

 

- Після призначення Ви пропонували низку осіб на посади керівників районів. Наскільки цей вибір виявився вдалим?

 

- Не повністю. Не всі голови районів виправдали надані можливості та реалізували повноваження, і після нового року доведеться пропонувати президентові їх звільнити. А відтак будемо далі оголошувати конкурси на посади голів РДА.

 

Зараз конкурси пройшли по чотирьох районах, і лише в Сокальському районі це сталося через звільнення голови РДА. Із решти — один із голів перейшов на роботу головою бюджетного комітету облради, а в двох випадках голови РДА перейшли на роботу в районні ради.

 

- Якими є Ваші стосунки з новим керівництвом обласної ради?

 

- Мені здається, не гірші, аніж із попереднім. А з огляду на те, що ми є представниками однієї політичної сили, то це велика спільна відповідальність.

 

- Бо у пресі та соцмережах багато говорять про те, що головою облради став ставленик депутатів Дубневичів, які, мовляв, окупували всю область. Як Ви реагуєте на такі заяви?

 

- Дуже спокійно, бо коли ніхто ні про кого не говорить, отже, щось відбувається не так. На Львівщині є такий стереотип, що всі з усіма повинні воювати, і цей стереотип накладає відбиток на очікування, а з іншого боку, він дуже сильно шкодив. Тож коли в одному залі збирається голова ОДА, голова облради, народні депутати і міський голова Львова і всі вони займають одну позицію, то це викликає здивування, а відтак породжує різні чутки.

 

- Теорія змови живе і процвітає?

 

- Стовідсотково. Кожен має право думати так, як хоче. Але ми сьогодні здатні займатися лобізмом Львівської області, і навіть президент це відзначив. Бо якби не народні депутати, в тому числі й Дубневичі, ми ніколи не мали б коштів від митних платежів, бо це просто би не проголосували. Якби не було спільної позиції голови ЛОДА і обласної ради, то не були б ухвалені певні рішення в обласній раді. Тому я переконаний, що сьогодні на Львівщині дуже добра ситуація, а комусь від цього заздрісно.

 

- Але, наприклад екс-міністр Пивоварський публічно оповідав про те, що Дубневичі вимагали від нього певних преференцій у справі призначення керівництва львівського аеропорту…

 

- Я хочу сказати, що голова комітету з питань транспорту Ярослав Дубневич жодного разу не нав'язував мені тієї чи іншої кандидатури на керівника львівського аеропорту, а навпаки, запитував, що я думаю. І ми зійшлися на тому, що треба вибрати людину, яка була би двигуном в цьому напрямку. За цей рік змінилися два керівники та один виконувач обов'язків, а ті можливості, які ми дали аеропорту рішенням про «відкрите небо», так і залишилися нереалізовані. І тут питання не в тому, щоби когось лобіювати, справа в тому, щоби знайти людину, яка хотіла би це тягнути і яка перетворить ці можливості в реальність. На жаль, попередні пропозиції, від кого вони не надходили б, не були успішними.

 

- Після відставки Пивоварського знову пішла хвиля про те, що Ви станете його наступником.  Були вам пропозиції перейти на роботу в столицю?

 

- Я не піду на роботу в Кабмін, бо вважаю, що поки що не зробив все те, що доручив президент зробити на Львівщині. Це навіть не дискусійна, а категорична позиція.

 

- І в Києві про це знають?

 

- Так, усі про це знають.

 

- Одним з наріжних каменів культурного життя області був рік митрополита Шептицького. Як Ви оцінюєте його проведення?

 

- Коли ми створили оргкомітет, то одним із амбітних завдань було вивести постать Шептицького за межі УГКЦ і за межі Галичини, і, здається, нам це вдалося. Сьогодні Шептицький — загальнонаціональна постать, і це дуже важливо. Якщо говорити словами президента, українство збереглося там, де збереглася УГКЦ. В період між двома світовими війнами саме митрополит Андрей був тим, хто зберіг українську традицію, який зберіг українство на землях Галичини, і не тільки.

 

- У процесі підготовки виникла, скажемо так,  дискусія про дерева і про пам'ятник…

 

- Це не була дискусія про дерева чи пам'ятники, це була дискусія про спроможність українців — нам хотіли у Львові показати нашу неспроможність вшановувати своїх геніїв і своїх провідників. Йшлося про те, щоби показати українцям у тому місці, яке вони вважають своїм серцем, їхню неспроможність. Це було дуже принципове питання.

 

- З іншого боку, не зникає питання, чому саме пам'ятник. Адже так само можна було би створити бібліотеку Шептицького чи облаштувати сучасний меморіальний центр, за допомогою яких можна було б донести до людей набагато більше інформації про Митрополита?

 

- Світ гармонійний у розмаїтості. І якщо ми не врахуємо бодай однієї складової, то образ Шептицького чи його пізнання буде неповним. Тому мають бути і медіатека, і музей, і наукові дискусії, і пам'ятник. Тому що цей пам'ятник не потрібен Митрополитові, він більше потрібен нам, бо ми люди пострадянської епохи, живемо певними символами і нам це потрібно.

 

- А як щодо ремонту будівлі Національного музею на Драгоманова, яку подарував владика Андрей?

 

- Треба завершувати цей ремонт. Якби ми в дискусії — ремонтувати дорогу на Радехів чи ремонтувати один з корпусів музею Шептицького — схилили шальки терезів на користь музею, то, думаю, ми цим би не додали добра Митрополиту. Ми повинні робити реальністю те, що проповідував Митрополит, — зростання матеріальне та духовне української нації. А те, що ми повинні крок за кроком закінчити ремонт і в музеї, не підлягає сумніву.

 

Розмовляв Тарас БАЗЮК

 

31.12.2015