Росіянин про украйінску та російску мову.

(Письмо в редакцію "Народа").

Се письмо вдоволило нас i вдоволилоби ще більше, якби всі ті люде, до котрих належить ш. автор, так само думали i твердо постановили, так само поступати що до всіх мов i всіх народностей Pocii. Не маємо нічого й протів того, щоби російска мова відограла таку культурну ролю, як названі в письмі "всесвітні" мови, тілько рішучо противимися тій ролі, яку тепер відграє російска мова в руках російского правительства, себто обрусенiю. По за те, ми переконані, що всякий образований Русин повинен знати російску мову й письменство (Украйінці вже й так йіх знають), та при тім, розумієся, не покидати й мови свого люду, а послугуватися нею в письменстві й житю, бо інакше наша інтелігенція відривалабися від простого народу i він би не поступав. Знанє російскоі мови й письменства серед образованих Русинів мало би гарний вплив на всі наші партіі. Між іншим i москальофіли або стали би поступовійшими людьми, демократами, або стратилиби всяке значінє навіть перед урядовою Росією. На се вже й тепер є деякі ознаки. Хто з Русинів чи Украйінців не годиться тут із нами, того просимо мати перед очима факт, що в Австро-Угорщині є чималий гурт таких "інтелігентних" Русинів, котрі не хочуть іншоі мови тай літератури, крім російскоі. Отже проста річ — дати тим людям щось такого в мові російскій, щоби йіх прихилити до якого небудь люду та поступу, а се i вже й тепер може зробити російска літератуpa, по більшій части поступова, демократична.

Редакція.

В увазі до моєі статі про царюванє Александра III, на ст. 311 Вашого шановноі часописі, Ви питаєте мене: "до якого розряду причисляє він (автор) украйінску мову i чи допускає він для неі рівне право коли не з російскою, то бодай з польскою?" Запит надто важний для того, щоби я се міг оставити без тоі "простоі та ясноі" відповіді, котроі бажає від мене шановна Редакція.

Відповідь моя буде, справді, дуже проста й ясна: южно-руску чи, як Ви єi звете, руско-украйінску мову я причисляю, очивидячки, до розраду мов літературних. Таке причисленє не є діло смаку або переконаня, а основуєся на безперечнім фактi iстнованя южно-рускоі (украйінскоі) літератури. Сей факт може будити запал i надіі одних, ненависть i інсінуаціі других — се все справа переконаня i чувства, та факт остаєся фактом. Украйінска література істнує i навіть розвиваєся, невважаючи на всі стісняючі єі поліцейскі та соціяльні рамки¹⁾.

Після сеі рішучоі відповіді, позвольте міні зробити деякі поясненя, з котрих Ви побачите причини, чому я в своій загальній статі (про доконечні реформи в Pocii) обізвався про украйінску мову тілько найзагальнійше.

Діло в тім, що справі про мову іноді надають надто вбільшене значінє i виходять з того такі рухи, як напр. ваш "народовский". Справа "язикова" важна, що й казати, та як тілько ми єі станемо ставити на перше місце, носитися з нею, як каже Украйінець, як з писаною торбою, то з того нічогосінько не вийде. Навивороть, раз ми поставимо широку політичну, економічну та соціяльну програму, то зі скасованєм усяких поліцейских стіснень i переслідовань, само собою розумієся, пропадуть i всякі стісненя для розвитку якоі-небудь мови і якоі-небудь літератури. Приклад: коли ми будемо добиватися свободи украйінскоі мови на кошт інших свобід (грішок, у котрий впадав навіть Костомаров), то з того вийде тілько брак усякоі свободи. Коли-ж ми прямо скажемо, що треба скасувати цензуру, т. є. будемо боротися протів загальних стіснень, що постигають i обще-руску (російску) літературну мову, i малоруску, i польску, i всяку іншу, тоді ми матимемо певні результати, уже через те, що наших прихильників стане в-десятеро більше²⁾ i що, після скасованя цензури, свобода всякоі, в тім числі й украйінскоі мови, явить ся сама собою.

Ви повідаєте, що найважнійше — правна гарантія, а там уже побачимо, які круги захопить украйінска мова. Пророчити про те, що буде, певнe, трудно, та важно передом сяк-так собі єгo представити. Позволю собі висказаги гіпотезу, основану на безперечних фактах. Для всякого не упередженого чоловіка очивидно, що всі славянскі народности, а особливо украйінска i з єі галузей особливо та, що населяє оба боки Дніпра — далеко щільнійше пристає, що до мови й літератури, до російськоі мови, ніж напр. Датчане i Голяндці до Нiмців і Англичан, та, що-ж ми бачимо? Маючи зовciм незалежні, opiгiнaльні i свобідно розвиваючіся літератури, Датчане (невважаючи на політичну вражду а Німеччиною) i Голяндці раз-у-раз послугуються німецькою (рідше англійскою) мовою. Вони поступають так завше, коли, оставляючи свою національну авдіторію, бажають, щоби йіх слухав увесь цівілізований світ. Та що Датчане і Голяндці? Чи-ж то давно німецка мова грала подібну ролю для деяких Славян, що вже зовсім годі похвалити?

Всякий, хто розуміє дурницю теорій усяких воляпікістів (в тім числі й тих, що пишуть руским воляпіком у "Червоній Pycи"), повинен признати, що є кілька мов, котрим судиться грати, окрім національноі, ще всесвітну ролю, — мов, котрі люде повинні вітати на всім образованім світі. Впору "гуманізму" такими мовами були латинска і грецка; в нашу пору реального знаня, такими мовами є, поки що француска, німецка й англійска. Та є чимало фактів доказуючих, що незабаром подібна-ж роля буде належатися й "російскій" мові — і тілько йiй одній із числа славянских. Не стану перечисляти тих фактів — богато з них загально-звісні, на інші треба надто місця.

Отже, признаючи повну свободу розвою всіх язиків і всіх літератур, я вважаю обовязковим (не в поліцейскім, а в чисто культурнім змислі слова) для всякого Славянина і почастно для всякого Украйінця (Русина) старатися вивчити російску мову.

¹⁾ Соціяльні — напр. помосковленє більшости інтелігенціі на юзі Рoсii. М. Ф.

²⁾ Підчеркуємо се місце для всяких сепаратистів, та чей вони порозуміють, в чім сила всяких спільних, союзних виступів. Ред.

[Народ]