Два види реакції на терор: можна захищати свої цінності, а можна клясти чужі
Паризькі теракти виявили два типи реакції. Поруч природного прагнення вжити всіх можливих заходів безпеки (на кшталт запровадження комендантської години і закриття кордонів) були солідарність та опір страхові: стихійно народилася в соцмережах акція «відкриті двері», покликана дати нічліг парижанам, які не могли дістатися свого дому в перекритому місті, відмова таксистів від оплати, спів «Марсельєзи» вболівальниками під час евакуації зі стадіону «Стад де Франс».
Найяскравішим вираженням цієї позиції стали слова, що їх скала в суботу канцлер Німеччини Анґела Меркель: «Ця атака на свободу — напад не тільки на Париж, це напад на всіх нас <...> Ми живі людяністю, любов'ю до ближнього, радістю бути разом. Ми віримо в право кожної людини шукати своє щастя, в право жити з повагою до іншого, в толерантність. Ми знаємо, що наше вільне життя сильніше за будь-який терор». Так, заходи безпеки мають бути і будуть посилені, але не змусять поступитися головним — свободою; вони потрібні не самі по собі, а заради захисту цих цінностей.
Інший тип реакції — пошук причин теракту в «неправильних цінностях»: у толерантності в суспільстві, в хибній міґраційній політиці і навіть в політиці НАТО. Дивовижно, наскільки активно долучилися до такого пошуку пояснень терактів і діставання з того науки російські ЗМІ та політики. «Треба забути про толерантність, про спокій», — каже протоієрей Всєволод Чаплін. Захід змушений буде схаменутися і скорегувати свою надмірну відкритість, повторюють численні коментатори в російських ЗМІ. У цій системі безпека, порядок важливі самі по собі.
Головне завдання терору — пробуджувати страхи, які вже дрімають всередині суспільства, випускати їх назовні й експлуатувати. Теракт вдалий тоді, коли суспільство ефективно залякане і починає ухвалювати рішення, виходячи із страху, — чи про початок наземної операції в Сирії, чи про закриття кордонів, чи про згортання громадянських свобод. Політики можуть бути не від того, щоб осідлати цей страх у своїх інтересах.
Російська політика в останні два роки багато в чому будується якраз на оперуванні загрозами — від майдану, втрати моральних орієнтирів, ядерної війни і тощо. Важливою характеристикою такої політики виявляється нездатність запропонувати власні цінності, крім порядку заради порядку, — саме звідси зацикленість на спекуляціях про те, наскільки слабкі та негожі «чужі» цінності.
Николай Эппле
От редакции: Работа со страхом
Ведомости 16.11.2015
Зреферував О.Д.