У Львові, дня 29 жовтня (10 падолиста) 1890.
Вже на сегорічних зборах "Просвіти" в Коломиї дали Русини з краю наглядний доказ, як щиро лежать им на серци плеканє і розвій музики. На громаднім концертї, данім по зборах коломийских, виступило кілька хорів мужеских та мішаних враз из орхестрою з різних сторін краю. Интеліґенція, міщане і селяне видирали собі взаїмно першеньство в продукціях музичних. А наколи можна parva componere magnis, то сегорічні збори "Просвіти" були олімпійскими игрищами Руси галицкої в мініятурі.
Се річ певна, що обовязком всякого народу супротив людскости взагалї єсть то, щоби кождий нарід сили і спосібности свої розвивав по можности в користь світової культури чи то духової, чи матеріяльної. Коломийскі збори "Просвіти" показали, що нарід рускій доси не відтягав ся від довершеня сего обовязку. Das alte Kulturvolk, як виразив ся пок. архикнязь Рудольф о Русинах, хоче брати чинну участь в культурній роботї людскости. А що у него суть завдатки широкі до такого труду, о тім не буде сумнїватись той, кому звістні суть подвиги Руси чи то на поли устної словесности, найбогатшої в родинї народів славяньских; чи промислу домашного, голосного нинї в Европі; чи на поли штуки малярскої, як она представилась два роки тому назад на виставі Институту Ставропигійского. Впрочім се річ загально звістна, що Русь в исторії житя свого політичного завсїгди представлялась елементом високо і всесторонно культурним і потрафила не лиш для себе, але і для сусїдних народів трудитись, даючи им людей славних з науки, політики та дипльоматії.
На тих даних опираємо нинї надїю, що як би кожду снагу душевну та кожду спосібність духову народу руского розвивати систематично і з певним з гори уложеним пляном, то за кілька десяток лїт, а може і в коротшім часї, розвій наш культурний виказав би успіхи, яких другі народи могли би нам позавидувати.
На даних, які представились нам на сегорічних зборах "Просвіти" в Коломиї, опираємо відтак надїю, що і музика наша народна, з котрої Русини доси були славні, змогла би розвинутись у нас в ширших, нїж доси, розмірах, наколи би плеканє єї управильнити, а заходи коло сего підложити під точно означені форми. Спорадичний труд похвальний сам собою і на спорадичних трудах на поли музики ми доси не мали недостатку. Спорадичні ті труди вінчались навіть доси значними успіхами. Але коли сей труд нинї зорґанізуємо і истнуючі завязки піддержимо а відтак сполучимо в одну цїлість, — то річ певна, що плоди такої роботи будуть небавом і богатші, і красші, і загальнїйші.
Тих кілька слів мабуть і вистане, щоби тепер поговорити о орґанізації хорів і орхестр в краю нашім. Почин до орґанізації такої вийде зі Львова. Тут на днях зібралась интеліґенція руска, мужчини і патріотичні женщини, і тут уложено статут руского товариства музичного під именем "Боян львівскій". Цїлію нового товариства буде не лиш плеканє музики вокальної і инструментальної в самім Львові, але товариство поставило собі задачею — всїми можливими средствами будити охоту до засновуваня хорів в краю на основі статутів, і ті хори зі Львова, яко осередка руху музичного, по силам піддержувати морально і матеріяльно. Скрізь по краю мусять повстати "Бояни" о тій самій цїли і з тою самою задачею. Чи они займуть ся лиш музикою вокальною, чи инструментальною, — все одно; тим лучше, наколи обєм труду буде ширшій. "Боян львівскій" буде давати провід у всему, буде накладати всякі видавництва музичні, ширити их по краю, посередничити межи "Боянами" і скликувати их в різних місцях Галичини на громадні виступи.
Читателї "Дѣла" зрозуміють уже з того короткого начерку, що при такім устроєню труду над музикою нашою, успіх роботи мусить випасти певнїйшій і ширшій. Яке значінє культурне має музика взагалї і о скілько она у нас причинить ся з часом до скріпленя духа народного і сконсолідованя роздроблених сил, — о тім не потребуємо широко толкувати. Як отверезїнє народу, просвіта, читальнї, крамницї, шпихлїрі і др. бували у нас окликом дня, так най одушевить нас і засновуванє "Боянів" та плеканє музики посеред "співолюбної Руси". Музика та придасть ся нам не лише в житю товарискім, не лиш буде підоймою етичної у нас сторони, — она двигне і нашу церков з єї обрядом, двигне наші читальнї, а при тих користях зможе і богато людям — именно музика инструментальна — подати поміч в придбаню насущного хлїба. Тут сполучене utile cum dulci, а заходи коло всего не будуть вимагати анї великого посвященя, анї великих накладів грошевих.
Небавом подамо і ширшій зміст статута "Бояна львівского", — котрий — дай Боже — щоби став ся вскорі розсадником одного з найкрасших дарів природи, яким она супротив Русинів не поскупилась.
[Дѣло]
10.11.1890