Прокуратура Львівської області відкрила кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння майном Львівського автобусного заводу. В такий спосіб уже вкотре цілком офіційно поставлено під сумнів леґітимність приватизації заводу структурами російського бізнесмена Ігоря Чуркіна. Зрештою, різні зацікавлені групи протягом усіх 14 років намагаються довести, що конкурс відбувся з порушеннями, і вимагають скасувати його результати й повернути акції заводу в державну власність. Навіть є рішення судів усіх інстанцій з цього приводу, яке, однак, ніхто так і не спромігся виконати.
«Z» довідувався, наскільки реальною є можливість повернення заводу державі тепер.
Знимка Романа Балука
Історія питання
Питанням про повернення ЛАЗу у власність держави органи місцевого самоврядування Львівщини бомбардували центральну владу протягом останніх кількох років, починаючи від 2009 року. Однак ті звернення ніяк не могли перетворитися на реальні дії.
Маленький просвіток з'явився у середині липня цього року, коли прокурор Львівської області Роман Федик створив групу, яка опрацьовує питання щодо повернення ЛАЗУ у власність держави в судовому порядку. Як повідомили «Z» у прес-службі прокуратури області, за наслідками роботи групи розпочато досудове розслідування за фактом незаконного заволодіння майном ВАТ «ЛАЗ» та придбання права на таке майно через обман та зловживання довірою.
Знимка galinfo.com.ua
Як вказано у повідомленні прокуратури, йдеться про 70,41 % акцій ВАТ «ЛАЗ» вартістю 27,1 млн. грн., які незаконно вибули з державної власності внаслідок протиправних дій акціонерів товариства.
Зокрема, прокуратура області встановила, що згадані акціонери подавали до суду завідомо неправдиві заяви (інформації), на підставі яких за нововиявленими обставинами переглянуто та скасовано судові рішення про визнання недійсними договорів купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «ЛАЗ» у 2001 та 2002 роках. Отож 70,41% акцій товариства, які підлягали поверненню державі за вказаними судовими рішеннями, повернуті не були.
Рішення прокурора стало відповіддю на акції протесту ветеранів підприємства та звернення Львівської обласної і міської рад, які протягом кількох років вимагали від центральної влади скасувати результати конкурсу від 15 жовтня 2001 року, згідно з якими фірма «Сіл-Авто» купила 70,4% акцій ВАТ «ЛАЗ», яке повністю перебувало у державній власності.
Продаж нікому не відомій фірмі флагмана львівського машинобудування одразу ж спричинив неґативну реакцію і звернення до суду фірми «Мега-Моторс», яка оскаржувала рішення ФДМ не допустити її до участі в конкурсі й вимагала скасувати його результати. Парадоксально, але в листопаді того ж таки року Деснянський районний суд Києва визнав протокол робочої комісії ФДМ України конкурсу з продажу пакету акцій ВАТ «ЛАЗ» недійсним.
Знимка galinfo.com.ua
У травні 2003 року Господарський суд Києва своїм рішенням визнав недійсним договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ «ЛАЗ», укладений ФДМ України та українсько-російським спільним науково-виробничим підприємством «Сіл-Авто». Ця справа дійшла до Вищого господарського суду України, який на початку 2004 року залишив постанову Київського апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу ФДМ України без задоволення.
Та як розповів «Z» секретар Ради ветеранів ЛАЗу Роман Пак, усі ці рішення та постанови судів України акціонерам і трудовому колективу були невідомі, їх банально приховували.
«Ми дізналися про ці судові рішення через кілька років — в одному з документів прокуратура Львівської області повідомила, що рішення про приватизацію судом визнано недійсним, а ГПУ відкрила кримінальне провадження за фактом, що викуп акцій відбувся за злочинно набуті кошти», — розповів «Z» Роман Пак. Відтоді лазівські ветерани, більшість з яких є ще й міноритарними акціонерами підприємства, безуспішно домагаються повернення заводу державі.
Зі слів пана Пака, це рішення суду не було втілене в життя, бо наказ на виконання судового рішення про повернення акцій державі чомусь був скерований до фірми-позивача, а не у ФДМ, адже фірма вимагала лише скасувати результати торгів. «У Фонді держмайна на наш запит крутили-крутили і так нічого й не відповіли. А потім виявилося, що суд не скеровував такого наказу, а Чуркін і не збирався виконувати це рішення. Отак у результаті ніхто це рішення суду й не виконав», — пригадував перебіг подій Роман Пак.
Він також наголосив, що на початку 2010 року той-таки Деснянський районний суд Києва за позовом кількох акціонерів скасував рішення того самого суду від 2001 року, яким конкурс про продаж ЛАЗу було визнано недійсним.
Знимка galinfo.com.ua
Ще одним штрихом до ситуації стало повідомлення про те, що восени 2014 року київська міліція відкрила кримінальне провадження за незаконне заволодіння акціями ВАТ «ЛАЗ». Лист про це з Шевченківського райвідділу міліції надіслали громадській Раді ветеранів ЛАЗу в листопаді 2014 року, однак дійшов він до адресата чомусь лише у квітні 2015 року. А незабаром Роман Пак, перебуваючи в Києві, дізнався, що цю справу вже закрили.
Голова тимчасової контрольної комісії Львівської обласної ради зі з'ясування фактів доведення до умисного банкрутства промислових підприємств Львівщини та їх повернення до державної власності Львівської обласної ради Йосиф Ситник у розмові з кореспондентом «Z» заявляв, що в судовому процесі було визнано приватизацію недійсною тому, що «не було реального конкурсу, умови були підлаштовані просто під замовлення». Також, на думку депутата Львівської облради, не було проведено переоцінки балансової вартості заводу — її штучно занизили, відтак підприємство з унікальним обладнанням, майном та 60 га майже в центрі Львова пішло тоді за «смішними цінами».
Йосиф Ситник певен, що ЛАЗ купили не для того, щоб розвивати, а щоб прибрати конкурента автобудівним заводам з Росії.
Жорстокі будні
Цього року ЛАЗ кілька разів поставав у центрі новин, більшість з яких були не оптимістичними. Передовсім йшлося про продаж арештованого майна на території заводу за рішенням одного із судів Дніпропетровської області. Ці торги, щоправда, не відбулися, однак знову витягнули нагору тему зруйнованого гіганта. Дався чути власник підприємства Ігор Чуркін. Він обіцяв керівництву Львівщини відновити роботу заводу, оповідаючи про контракти для Єгипту та Болгарії. Однак попри ті запевнення, підприємство не працює.
Як розповіла «Z» керівник профспілки ЛАЗу Олена Муляк, «людей на завод не пускають, вибірково викликають — коли треба продемонструвати, що завод начебто працює, — певних людей, і вони створюють таку собі замальовку, але офіційно завод не працює».
Знимка galinfo.com.ua
З її слів, фахівці, що працювали на підприємстві, знайшли собі нові місця праці, а залишилися хіба пенсіонери, яким потрібен підробіток. Практично усі юридичні особи, зареєстровані на базі колишнього автобусного, каже Олена Муляк, мають борги і перед банківськими установами, і перед постачальниками компонентів, енергетиками та комунальниками. До цього треба додати борги до бюджету та з виплати заробітної платні. Борги із зарплатні тягнуться ще від 2013 року.
Профспілковий лідер ЛАЗу критично налаштована щодо заяв про контракти підприємства у Єгипті.
«Яким чином він (Чуркін. — Ред.) виграв — це окрема пісня. Але, крім того, відправка автобусів до Єгипту зробить ті автобуси "золотими", бо навряд чи відразу будуть відправляти партію з 289 автобусів. Будуть відправляти по 10–20 штук у кращому випадку. Якщо зроблять. Бо з чого їх зроблять — невідомо. І відправка до Єгипту — через два моря чи сім країн — це дуже дорого. Тому це виглядає як якийсь фарс», — каже Олена Муляк.
Примарні перспективи чи реальність?
Олена Муляк вважає, що варто було б говорити про пошук нового інвестора, який був би зацікавлений у відновленні виробництва. На її думку, просто повернення заводу в державну власність нічого не змінить, бо держава цей завод не потягне фінансово.
Також вона має великий сумнів щодо можливості реального повернення ЛАЗу державі. На місці ж бо одного підприємства виросло кілька, їхні взаємозв'язки заплутані. Плюс мільйонні борги перед різними кредиторами, які автоматично залучають до процесу треті сторони зі своїми інетересами.
Знимка galinfo.com.ua
«Як це буде виглядати, важко сказати, бо земля під одними власниками, будинки та майно закладене в банках, у яких їх вирвати буде дуже складно. Я не знаю механізму, як робити це повернення заводу. Там іноземні фірми причетні. Якщо робити це правильно, то процес затягнеться надовго, а тим часом завод поступово розпродадуть, поки триватимуть всі ці суди», — вважає керівник профспілки ЛАЗу.
На її переконання, зараз усіх цікавить не відновлення підприємства, а земля, на якій воно стоїть. Це майже 60 гектарів у дуже зручному місці, з підведеними інженерними комунікаціями та розвинутою інфраструктурою, а отже, суперпридатні для комерційного будівництва площі.
Натомість Роман Пак вважає, що повернути ЛАЗ державі цілком реально. На його думку, дії власника ЛАЗу підпадають під термін «нікчемний правочин».
«Є така стаття — нікчемний правочин. До прикладу, у вас вкрали автомобіль, продали одному, другому, третьому. Але в того автомобіль знайшли, відібрали та повертають власникові, а ви між собою розбирайтеся, як ви крадену машину продавали-купували. Так і з автобусним заводом — Чуркін не мав права відчужувати нічого ще з 2001 року, а він усе продавав. Отже, це все незаконне», — каже Роман Пак.
Статистичні дані свідчать, що 2014 року найбільше падіння серед автовиробників відбулося саме у сеґменті виготовлення автобусів. За минулий рік їх виготовили лише 906 штук, або ж на 63,5% менше, ніж у 2013 році. Найбільшим виробником виявився завод «Черкаський автобус», на потужностях якого виготовили 347 машин.
Знимка galinfo.com.ua
З іншого боку, великі та малі міста України катастрофічно потребують оновлення рухомого складу автопарків. Спроба такого оновлення у містах, що приймали Євро-2012, виявилася невдалою через збіг багатьох причин, серед яких чи не головною було бажання різних її учасників урвати собі більшенький шматочок. Однак ця невдала спроба не означає, що держава навіть у стані неоголошеної війни не має шукати фінансових та економічних стимулів для того, щоб така заміна поступово відбулася повсюдно. І як видно зі статистки, місця на цьому ринку вистачить і для оновленого ЛАЗу. Була би тільки політична воля відновити роботу підприємства, яке за ліпших своїх часів випускало до 15 тисяч машин на рік.
26.08.2015