Ів. Дон.

В 1935 році, коли молодий шахматист Герстенфельд виявив бажання взяти участь в чемпіонаті Польщі, він натрапив на ряд перешкод. Для проїзду не було грошей. Дістати їх було тяжко, а батько допомогти не міг.

 

Та крім цього були ще й інші серйозніші перешкоди. Деякі шляхетні молодчики, які вважали себе шахматистами, відверто заявляли:

 

— Євреїв нам непотрібно.

 

Проте, на турнір Герстенфельд поїхав. Зневажливо і звисока дивилися шляхтичі на хлопця, що приїхав змагатися з ними. На нього сипались образи і глузування. Не встиг Герстеифельд зіграти першу партію, як бульварні газети відкрито шельмували учасників чемпіонату — євреїв. Буржуазні писаки вигадували з цього приводу десятки історій.

 

Глибоко затаївши образу, Герстенфельд більше не намагався потрапити на турніри. Двері для нього туди були наглухо зачинені. Але працювати над теорією гри в шахмати не кидав.

 

В Лодзі, працюючи робітником на текстильній фабриці, Герстенфельд ще раз попробував здобути славу. На міському турнірі він вдало обіграв ряд майстрів, здобувши перше місце. Потім довелося гірко розкаюватись в перемозі.

 

Щоб не дати йому можливості брати участь в турнірах і виснажити сили, його перевели на тяжку роботу. Знущання не припинялись.

 

Найбільша радість охоплює людину тоді, коли вона звільняється від страшного полону, де довгі роки життя було безцільним і приниженим. Так само відчув себе і Герстенфельд в умовах радянського ладу. Для нього відкрилися широкі можливості. Він наполегливо став працювати над собою. В березні цього року талановитий шахматист вперше зустрівся з радянськими майстрами на шахматному чемпіонаті Львова. Спроба дала хороші наслідки. Він став чемпіоном Львівської області.

 

Друга зустріч була несподіваною і далеко цікавішою, ніж перша. На початку травня його запросили на розгриш шахматного півфінального турніру на першість СРСР.

 

З великим захопленням і любов'ю розповідає Герстенфельд про свою поїздку до столиці радянської України.

 

— Для мене, — заявляє він, — випало справді щастя. Я мав можливість зустрітись з видатними майстрами Радянського Союзу і грати з цими, як рівний з рівними.

 

В шахматному півфінальному турнірі, що відбувався в Києві, взяло участь 17 кращих шахматистів країни. Кожний з них уперто відстоював своє право взяти участь у фінальній зустрічі на завоювання звання чемпіона СРСР. За умовою турніру з 17 учасників 11 повинні були поступитись місцями першим шістьом переможцям.

 

— Хто ж дістане право на участь у фіналі? Таке питання хвилювало шахматистів і глядачів. Розгорнулася жвава гра, цікава і багата несподіванками.

 

Успіх шахматиста залежить від хорошої підготовки і від того, як він розпочне гру. Герстенфельд, зустрівшись з шахматистом Дубініним, завдав йому першу поразку. Пізніше той визнав, що недооцінив львівського чемпіона.

 

Та перемога над Дубініним не давала права захоплюватись успіхом. Треба було грати з відомими на всю країну майстрами Алаторцевим, Чеховером, Константинопольським та іншими.

 

Спочатку лідером був Алаторцев. Однак на 5 турі лідерство йому довелося здати Герстенфельду, який довгий час тримався на першому місці. Чемпіон Львова з великою майстерністю провів гру. Вже в 11 турі він мав 8 очок з 16 можливих і цим набрав норму на звання майстра Радянського Союзу по шахматах.

 

Поділивши перше і друге місце з майстром Стольбергом, Герстенфельд готується до фінального турніру, який почнеться 2 вересня в Москві. Там він зустрінеться з гросмейстрами СРСР Ботвінніком, Левінфішом і Котовим. Він відстоюватиме право на звання чемпіона СРСР.

 

[Вільна Україна]

30.06.1940