Заявленє.

В незрозумілій для мене цїли і в спосіб, о скілько знаю, нїгде між освіченими людьми не практикований діткнуло "Дѣло" в своїй критицї Споминів М. Драгоманова, а в слїд за ним і о. Андрій Качала в своїм письмі до ред. "Дѣла" (ч. 115) моєї особи яко накладця тих Споминів з  причини их змісту. Вважаю потрібним заявити, що даючи наклад на Спомини М. Драгоманова, я солідаризував ся тілько з загальними, проґрамовими их поглядами, але одвічальність за фактичні подробицї мушу лишити М. Драгоманову, котрий запевно не залишить подати докази на свої твердженя. Мішанє моєї особи в тій точцї з д. Драгомановим і звалюванє на мене прилюдної одвічальности за єго твердженя через ред. "Дѣла" і о. А. Качалу вважаю доказом браку елементарних понять приличности товарискої і літературної.

Отсе Заявленє надіслав вчера п. Иван Франко нашій редакції а рівночасно — "з приличности товарискої і литературної" — помістив єго також в Kurjer-і Lwowsk-ім, хоч анї редакція "Дѣла" анї о. А. Качала в тій ґазетї нїчого анї про п. Драгоманова анї про п. Франка не подавали.

Коли б подібне Заявленє вийшло від кого иншого, не від п. Ив. Франка, ми би звернули авторови, щоби в своїм власнім интересї написав єго "в спосіб між освіченими людьми практикований" т. є. після "елементарних понять приличности товарискої і літературної", але від п. Франка ми єго приняли і містимо так як оно єсть, щоби колись хтось в своїх Споминах не сказав, що в роцї 1890-ім "старші" народовцї були супротив "молодших" неприличні...

Се що до формального боку Заявленя.

Що-до самого змісту Заявленя, то ми рішучо не годимо ся з поглядом п. Ив. Франка, мов би то видавець абсолютно не відповідав за зміст того, що видав. От ми самі відповідаємо і перед законами і перед опінією публичною за зміст того, що печатають другі люде в нашім дневнику, а ми не даємо від себе нїяких застережень.

Правда, буває і так, що видавець не відповідає перед опінією публичною за зміст видавництва, але се тогдї, коли тим видавцем єсть книгар або взагалї чоловік, котрого зміст книжки чи брошури обходить лиш о стілько, щоби з одної сторони не увійти в колізію з законами карними, а з другої, щоби на видавництві зробив грошевий интерес. Але-ж навіть не кождий і того рода видавець заризикує видати все, що єму подадуть, а часом оглядатись буде і на опінію публичну. Отже тим більше відповідає перед опінією публичною за зміст книжки чи брошури видавець не-книгар, не-спекулянт, a писатель, репрезентант якогось напряму літературного чи політичного, так, здаєсь нам, всюди "практикує ся між освіченими людьми" і тоту практику ми і о. А. Качала примінила в сїм случаю до п. Ив. Франка, яко видавця "Літературно-наукової бібліотеки", в котрій (книжка 8, 6 і 9) помістив він "Австро-руські спомини" М. Драгоманова.

П. Ив. Франко уважає се "браком елементарних понять приличности товарискої і літературної". Єсли се неприличність, коли хто робить одвічальним видавця за паскільні уступи в брошурі з циклю єго "Літературно-наукової Бібліотеки", то чим же буде само виданє такої брошури? Ну, розуміє ся, найприличнїйшою приличностію...

Наконець ще одно. П. Франко каже що солідаризував ся тілько з загальними, проґрамовими поглядами в брошурі, а одвічальність за факти лишає п. Драгоманову. Спаси Біг за взгляди! Та й лїпше пізно, як нїколи, бо в Kurjer-і Lwowsk-ім з 24. мая в статьї Wspomnienia Dragomanowa рекомондовано брошуру трохи инакше: говорено, що брошура подає mnóstwo faktów znanych dotychczas chyba w ciasnych kółkach "wtajemniczonych" (Русинів)... a autor ze zwykłą swą prawdomownością charakteryzuje ludzi i stosunki...

[Дѣло]