Фірташґейт як шанс на катарсис

Справи олігарха Дмитра Фірташа останнім часом вгору не йдуть. Він втратив право оренди українських родовищ титану і цирконію, що належать державі. «Нафтогаз» почав реприватизацію облгазів, частиною акцій яких він володіє. У хімзаводів Фірташа в Рівному і Черкасах проблеми з сировиною. Сіверськодонецький «Азот» опинився в зоні АТО і майже не працює. Горлівський «Концерн Стирол» у Донецькій області зупинений і потрапив під контроль бойовиків.

 

 

Та все ж своє 50-річчя 2 травня Дмитро Фірташ святкував тріумфально, бо зустрів його фактично вільною людиною. Такий подарунок українському багатію зробив суд Відня, відмовивши Сполученим Штатам в його екстрадиції. Фірташу залишилось дочекатися термінів апеляції (щоб переламати вислід процесу, США мали б подати проти нього хіба щось ґрандіозне) і знову вільно пересуватись світом. Натомість Україні ще належить зробити висновки з усього, що відбувалося і про що йшлося в Австрії.

 

ОСНОВНІ АКТИВИ Д.ФІРТАША (за даними Forbes)

• банк «Надра»

• Реґіональна газова компанія

• Черкасигаз

• Кримський титан

• Укргаз-Енерго

• Остхем Україна

 

Своїми активами в Україні Фірташ тепер керує дистанційно — олігарх хоч і не вилазить з екранів українських телевізорів з рекламою Федерації роботодавців, однак фізично вже рік перебуває у Відні.

 

 

А відбулося там ось що. Звинувачений владою США у хабарництві (підкуп за $18,5 млн. індійських чиновників для розробки родовища титанової руди — ільменітів), Дмитро Фірташ та його численні і дорогезні адвокати вибудували єдино можливу лінію захисту. Мовляв, бізнесмена переслідують не за злочин, а через політичні мотиви, до того ж ті самі кляті американці, які пхають свого довгого носа у різні справи по всьому світу (нічию риторику не нагадує?).

 

Щоб довести політичну вагу Фірташа, а головне — що його політичні протеже не подобаються всюдисущим янкі, у віденському суді відбулося шоу, якому ще довго буде заздрити Савік Шустер. Та й склад свідків і групи підтримки обвинувачуваного сильно нагадував кулуари парламенту з вкрапленням топ-менеджерів.

 

Для пересічних українців деякі заяви стали одкровенням. Експерти й політологи отримали підтвердження деяких своїх «теорій змов». Очільники держави традиційно вдали, що це (як і багато іншого) до них не стосується. Однак громадськість цього разу, як виглядає, налаштована рішуче і збирається дочекатись пояснень від ясновельможних.

 

Насправді справа Фірташа має як український вимір, так і геополітичний. Почнемо з другого.

 

Російські «вуха»

 

Склалося враження, що, намагаючись показати не надто втаємниченому в український політикум віденському судді обвинуваченого з потрібного боку, його команда скористалася російськими ідеологічними шаблонами.

Бо США пхаються не у свою справу і хочуть вчинити розправу з тим, хто посмів підтримати українських політиків з неамериканського табору.

Україні ж, на думку Фірташа, належало і для євроінтеґрації працювати, і з Росією дружити.

 

Обвинувачуваний практично особисто доклався до створення мирної угоди між керівниками опозиції та екс-президентом Януковичем, але підтримані американцями люди Тимошенко підштовхнули ситуацію до більш кривавої розв'язки.

 

Одне слово, увесь неґатив уособлюють США. Ще й пробують диктувати європейцям, як має поводитись їх правосуддя.

 

До цього варто додати невеличкий парадокс: окрім австрійського екс-міністра юстиції, Фірташа захищали… вашинґтонська адвокатська контора Lanny J.Davis&Associates та PR-фахівці зі США та Британії.

 

Український вимір

 

Втаємничених в перипетії української політики важко було здивувати підтвердженням минулорічних віденських зустрічей Фірташа з Віталієм Кличком та Петром Порошенком. Однак, по-перше, громадськість справедливо згадала торішнє «з'їжджання з теми» цих зустрічей у виконанні Петра Олексійовича.

 

А по-друге, як слушно зауважив журналіст Сергій Руденко, «що у результаті закулісних домовленостей отримали Порошенко і Кличко, знають усі. А от що — Фірташ? Відповідь на це питання, схоже, цілком може призвести до позачергових президентських виборів. Бо вже сам факт таких "конфіденційних зобов'язань" ставить багато запитань. І дає багато відповідей. Наприклад, щодо того, чому соратники Фірташа — Бойко, Льовочкін і Ко — не сидять нині у буцегарні».

 

Але у президента, здається, вирішили традиційно повестись так, як поводились і раніше, коли не хотіли нікому нічого пояснювати, — зіграти на паузі. Дуже доречно нагодилися свята, городи, а також халепа з рятувальною експедицією журналістів під проводом головного МНСника Шкіряка — увага потроху перемкнулась. І хоч найзатятіші ще гнівно нагадують, що хотіли б почути від Порошенка пояснення, зараз цю історію все ж можуть спустити на гальмах. А насправді це міг бути один з найкращих шансів справді почати «жити по-новому»…

 

Чи варто робити висновки

 

Всі українські олігархи залишаються вихідцями з особливого, радянського минулого — з відповідними світоглядом і поведінкою. Походження їхніх капіталів вкрите мороком, а з-під пошитої іноземними піарниками атласної сорочки пристойності, леґіону запрошених топ-менеджерів західного зразка та структурованого і частково леґалізованого бізнесу раз у раз прозирає темне минуле 90-х.

 

Кожен з них намагався по-своєму відбілитись: хтось — через сучасне мистецтво, хтось — через стратегічні та доброчинні проекти своїх численних фондів, ще інші — через масштабне меценатство. Проте їх суть залишилась незмінною.

 

Але тепер у Фірташа буде «фора» перед його колеґами, адже австрійський суд фактично узаконив його в статусі «впливового бізнесмена», відкинувши звинувачення американців.

 

Хоча в ході слухань склад інкримінованого злочину — багатомільйонний хабар — якось відійшов на задній план, поступившись політичним пристрастям. А старенька Європа скористалась нагодою вказати Штатам на їхнє місце. Що врешті не могло не сподобатись іншим охочим «притиснути хвоста піндосам» з берегів Волги.

 

Зрештою, як слушно зауважує Віталій Портніков, залишилося найголовніше питання: що Києву робити з Фірташем. «Якби його видали США, це питання вирішилося б само собою. Але якщо апеляція американців не спрацює і Фірташ повернеться в Україну — ким він тут буде? Олігархом, що не приховує своїх амбіцій і можливостей, самовдоволеним ляльководом і імітатором політичних процесів? Пенсіонером, що живе в рідній країні тільки заради того, щоб не потрапити в руки американського правосуддя? Або фіґурантом судових розслідувань — уже українських?»

 

До джерел?

 

Популярний блоґер Карл Волох вбачає у віденському процесі відвертий російський слід:

«Насилу уявляю собі, які ресурси були задіяні ФСБ для того, щоб австрійський суд став доброзичливо вислуховувати відверто лабуду, яку йому виготовили австрійські адвокати Фірташа».

 

Ще декілька журналістів висловили припущення, що український олігарх останніми роками працював в Україні в інтересах росіян, використовуючи, зокрема, і російські гроші.

 

За підтвердження цих версій правлять давні зв'язки Фірташа з Москвою, діяльність компанії «РосУкрЕнерго» та низки інших, причетних до постачання газу в Україну.

 

Варто зазначити, що саме в газовій сфері справи росіян кепські: ціни на «блакитне паливо» впали слідом за нафтою, імпорт російських енергоносіїв усі країни намагаються максимально скоротити. А на українському газовому фронті у «Газпрому» останнім часом теж справи йдуть не надто успішно, і переговори провадити (чи бодай впливати на них) зі старих перевірених кадрів нема кому.

 

Цілком можливо, що саме тому росіяни також доклали певних зусиль (не враховуючи казкового розміру застави у $125 млн.), аби повернути Фірташа у газовий процес. Або просто «трусонути» його на предмет старих боржків чи потрібних активів. Усе те стане зрозумілим вже найближчими місяцями.

 

 

06.05.2015