Україна найближчим часом не має жодного шансу втратити імідж чи не найпарадоксальнішої держави світу. Особливо це стосується до економіки. А ще більше — до власності, держмайна і приватизації.
Щойно в країні починаються проблеми з грошима та бюджетом, як влада згадує про державну власність — її ж можна продати й вирішити купу поточних проблем! І заходиться укотре переглядати списки держпідприємств, зокрема тих, які заборонені до приватизації. Щоправда, черг з покупців, зокрема чужоземних, навіть після зміни влади так і не вишикувалося. Аж дивно, бо країна вже рік «живе по-новому»…
Попередній спалах активності на фронті роздержавлення відбувся ще наприкінці минулого року. Тоді до продажу пришвидшено готували пакети (по 10–25%) трьох енергонеруючих компаній — Дніпроенерго, Донбасенерго, Центренерго — та «пробних» 5% Одеського припортового заводу. Щоправда, в останній момент до когось із чиновників дійшло, що такий «різдвяний розпродаж» 24–25 грудня навряд чи дасть добрі результати, тож торги скасували.
Весняне загострення
Кілька останніх тижнів чиновники знову активно говорять про розпродаж держмайна — звісно, найбільш прозорий і чесний за останні багато років.
Запустив цю кампанію президент Порошенко, який на початку березня закликав парламент попрацювати над списком об'єктів для продажу. «Потрібно продемонструвати всьому світові: ми інакші. Ми по-іншому будемо забезпечувати прозору і ефективну приватизацію», — заявив голова держави на засіданні Національної ради реформ.
Варто нагадати, що це той самий Порошенко, який вже рік не може розпродати власні активи — кондитерську корпорацію Roshen, а також низку підприємств машинобудування, агропереробки тощо. Таке враження, що ринкова кон'юнктура несприятлива лише для його підприємств, а державні хапатимуть, як гарячі пиріжки.
Отже, на початок квітня Кабінет Міністрів затвердив приватизаційний перелік підприємств на цей рік із 342 об'єктів. Зокрема, до нього увійшли 13 портів, Дунайське пароплавство, корпорація «Укрбуд» та низка інших об'єктів, які досі перебували в переліку заборонених до приватизації. Є навіть такі ласі шматки, як київський «Президент Готель», «Атомпрофоздоровниця» й «Укрнафтопродукт».
Щоправда, перелік має ще затвердити парламент, а там не все так просто. Спроба протягнути ще в січні законопроект про приватизацію розширеного переліку зі 120 держоб'єктів провалилась — тоді його відіслали на доопрацювання.
Сказати, що відтоді між нардепами панує більше порозуміння, навряд чи можна. Натомість додався цілий букет нових подразників, подолати які буде вкрай непросто.
Нові кадри — нові підходи
З боку українських очільників усе виглядає легко і просто. Міністр фінансів пані Яресько заявила, що більшість із 3 300 держпідприємств збиткові й держава не отримує від них ані податків, ані дивідендів, а лише витрачає кошти бюджету на їх підтримку. На її думку, успішний продаж ліцензії на 3G мобільним операторам засвідчив, що приватизацію в Україні сьогодні можна здійснювати. І взагалі, як вона вважає, продавати треба буквально усе, що продається.
Міністр економіки Айварас Абромавічус, якому чомусь доручили приватизацію, пообіцяв найближчим часом оприлюднити перелік об'єктів, які збираються виставити на продаж. І наголосив, що російських інвесторів до цього процесу не допускатимуть (хоча дієвого механізму виявлення, до прикладу, кінцевих власників офшорів практично не існує).
А президент Петро Порошенко після відвідин Парижа заявив, що якесь французьке бюро виконає експертизу українських держпідприємств, які будуть приватизовувати. Отак — без жодного конкурсу. Виглядає на те, що наші очільники не полишають старої звички видавати бажане за дійсне.
У бюджеті-2015 передбачені надходження від приватизації на рівні 17 млрд. грн. І, на думку нинішнього в.о. голови Фонду держмайна Дмитра Парфененка, цей плановий показник можна було б забезпечити продажем лише двох об'єктів — «Центренерго» та Одеського припортового заводу. Решту ж підприємств краще продати згодом, вважає він.
Але, мабуть, вирішувати ці питання доведеться вже не Парфененку, а його наступнику. Префікс в.о. за очільником ФДМ тягнеться з минулого літа, на затвердження в Раду його кандидатуру так і не подали. Невдовзі ситуація може змінитись: сьогодні щораз частіше цю посаду пророкують екс-голові Державної фіскальної служби Ігореві Білоусу.
Анонсований масовий розпродаж держактивів і таке вірогідне призначення (лідер фракції БПП Юрій Луценко підтвердив, що коаліція кандидатуру Білоуса загалом погодила) наштовхують на припущення, що ця комбінація вигідна ініціаторам процесу.
Своя гра Коломойського
Тим часом Ігор Коломойський фактично розпочав кампанію, яка може збудити хвилю реприватизації. Через свого колишнього заступника в Дніпропетровській ОДА, а нині голову парламентської комісії з питань приватизації Бориса Філатова він ініціював розслідування приватизації «Укррудпрому», яка відбулася 2004 року (тоді компанію фактично розділили між собою олігархи — Ахметов, Пінчук, Коломойський і Новинський).
Крім того, Генпрокуратура взялася за приватизацію «Дніпроенерго», «Донбасенерго» і «Закарпаттяобленерго», про які також раніше згадував дніпропетровський тепер уже екс-намісник.
Усе це може зрушити процеси, які потім буде дуже складно зупинити. Як сказав в одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю екс-голова ФДМУ Олександр Бондар, якщо суди щодо згаданих об'єктів будуть виграні, то за логікою і прецедентом можна буде оскаржити всі угоди купівлі-продажу держпідприємств. І тоді почнеться незворотний процес, за якого про приватизацію взагалі не може йтися.
У власному світі
Таке враження, що наші можновладці незалежно від епохи живуть у власному світі, який дуже мало дотичний до реальності.
У нас президент-олігарх, який не поспішає продати власну кондитерську корпорацію, бо боїться продешевити, підганяє масовий розпродаж залишків державної власності.
Урядовці педалюють цей процес, бо їм треба чимось затуляти дірки в бюджеті (зокрема, в разі зростання ризику відмов низки кредиторів). І ніхто не зважає, що країна воює, реформ не видно й корупція абсолютно не подолана. А слово «інвестклімат» скоро відійде до розряду анахронізмів.
Натомість ситуацію тверезо оцінюють хіба інвестбанкіри — з-посеред тих, які ще не пішли у владу. На думку одного такого експерта, будь-яка угода з українським активом сьогодні стартуватиме з дисконту 20–30% (на думку іншого — з 50%). «Поки Україна фіґурує в екстрених випусках СNN у контексті російських танків, щось продавати немає сенсу», — переконані фахівці з інвестування.
Прогноз Олександра Бондаря ще більше поміркований. Він вважає, що у 2015 році навряд чи буде продано бодай один об'єкт. І насамперед — саме через залучення західних радників, яких треба добрати, привезти в Україну, дати їм можливість виконати тут фінансовий аудит держоб'єктів.
Тож леґальна і справді прозора приватизація українських підприємств сьогодні виглядає нереальною. Чого не можна сказати про перерозподіл власності, для якого будь-які засоби в підсумку будуть виправдовувати мету.
28.04.2015