Зі мною Черемош говорить
про днів минулих давній світ,
І перегукуються гори
луною тужною трембіт.
Стою один в огні аврори,
що серце сповнює моє
І образ Довбуша суворий
над полонинами встає.
Свого життя квітучі роки
віддав для бідних він людей,
і кров тече струмком широким
з його прострелених грудей.
Спокійно Спи, герою милий,
У переможному бою,
Ми ворогів твоїх розбили,
здійснили мрію ми твою.
Ти йшов на бій, разом із нам,
і от: у райдузі огнів
народ твій гордим крилами
над Прикарпаттям зашумів.
Все вище й вище, в дзвоні рала
чужий оспіваній журбі,
і тінь од крил його yпала
туди, за гори голубі...
Я не один, в огні аврори,
нас міліони, цілий світ!
І перегукуються гори
громами радісних трембіт.
м. Львів.
[Вільна Україна]
12.12.1939