Політичні лідери України мали ідею-фікс — якнайшвидше затвердити склад Кабінету Міністрів. Вони вчасно впоралися із цим завданням, однак зіпсували важливе дійство власним поспіхом. Уряд було сформовано з додаванням неприємних традицій, притаманних політиці попереднього режиму. Декотрі кандидатури не пройшли адекватного обговорення серед народних депутатів і врятувалися тим, що голосування відбувалося загальним «пакетом». За спинами інших міністрів у цій постанові сховалося також Міністерство інформаційної політики, яке очолив близький приятель президента Юрій Стець. Урешті-решт, після тривалих дискусій за склад Уряду проголосувало 288 народних депутатів, і серед них також зафіксовано «кнопкодавів».
На перший погляд, 288 голосів — переконлива більшість і добрий поштовх для Кабінету Міністрів. Однак цей вотум виглядає надщербленим, адже кількадесят народних депутатів відмовилися підтримувати склад Уряду у спосіб, пропонований ініціаторами «бліцкриґу». Порівняймо з голосуванням за кандидатури міністрів закордонних справ та оборони, котрі проходили осібну процедуру затвердження: «за» Павла Клімкіна та Степана Полторака проголосували по 350 народних депутатів. У цьому хорі депутатських кнопок, напевне, сховався десяток-другий президентських підлабузників, які хотіли засвідчити свою лояльність голові держави, — але різниця в голосах дуже відчутна.
«За окремих міністрів я готовий голосувати обома руками, багато викликають довіру, декотрим хочеться вірити. Але я не готовий брати на себе відповідальність за всіх, хто опинився в цьому Кабінеті Міністрів. Чекаю, допомагатиму і підтримуватиму кращі починання уряду», — прокоментував урядові перипетії Мустафа Найєм. Він єдиний з фракції Блоку Петра Порошенка, хто голосував «проти». Його колеґи з фракції Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Ольга Заліщук, Дмитро Добродомов, Олег Мусій та Богдан Матківський вибрали кнопку «утримався». Загалом фракція БПП дала за формування уряду 136 голосів зі 147 можливих.
Прем'єрський «Народний фронт» забезпечив 80 голосів з 83 (серед тих, хто не голосував, — Вікторія Сюмар); «Самопоміч» — 25 із 32 (зокрема, Єгор Соболєв «утримався»); у Радикальній партії утримався єдиний Юрій Шухевич; у «Батьківщині» проголосували 16 з 19 («утримався» Ігор Луценко).
Своїх забракло
Протягом дня головна увага була прикута до урядовців-іноземців, запрошених на роботу в Кабінет Міністрів. Литовець Айварас Абромавічюс очолив Міністерство економічного розвитку і торгівлі, американка Наталія Яресько — Міністерство фінансів, а грузин Олександр Квіташвілі — Міністерство охорони здоров'я. Вранці голова держави надав усім трьом громадянство України. До них застосовано норму закону про скорочену процедуру входження у громадянство, якщо це «становить державний інтерес для України».
На прес-конференції після свого призначення міністри заявили, що вони дотрималися норми законодавства України, яке забороняє подвійне громадянство. Скажімо, у випадку з Литвою та Грузією — прийняття іншого громадянства має наслідком втрату попереднього паспорта. Міністри також розповіли журналістам, що погодилися працювати в уряді на чиновницьку зарплатню, бо заробіток не є визначальним фактором у їхньому виборі. «Я не обговорював винагороду, адже вона, мабуть, дуже маленька, — розповів Айварас Абромавічюс. — Сподіваюся, через кілька років реформ і економічного розвитку для майбутніх міністрів та інших, які робитимуть реформи, існуватиме достатня зарплатня. У мене є досвід успішної інвестиційної діяльності — я не потребую тих речей (грошової винагороди. — Ред.)».
Наталія Яресько в урядовій ложі. Позаду, зі здивованим обличчям, — Айварас Абромавичюс
Абромавічюс — засновник шведської інвестиційної компанії East Capital, яка є одним із найпотужніших гравців у Східній Європі у своїй галузі. Його компанія володіє часткою в російському «Сбєрбанку», влітку сам Абромавічюс виступав на зборах акціонерів цієї установи. Від 2011 року очолює київський офіс компанії, протягом шести років мешкає в Києві; його дружина — українка.
Наталія Яресько народилася в Чикаґо в українській родині. Отримала ступінь маґістра у галузі державної політики в Harvard University Kennedy School of Government. Працює в Україні понад 20 років. Один із засновників інвестиційної компанії Horizon Capital. Перш ніж перебратися до України, працювала у структурах Держдепартаменту США, тож російські мас-медіа тепер вважають її «куратором від Вашинґтона» в українському уряді.
Яресько запевнила, що прийшла в Уряд провадити реформи і не має наміру прислухатися до українських олігархів: «Ніхто з нас не має бажання приймати такі рішення [за вказівкою олігархів]. Команда сформована, щоб виконати поставлені завдання, забезпечити прозорість, зменшити або викоренити з часом корупцію. Тут команда, яка готова боротися з викликами, а не піддаватися».
Перед засіданням ВР на прохання декотрих депутатів священик окропив водою сектор, де сиділи комуністи
Олександр Квіташвілі репрезентує грузинський dreamteam, він керував у Сакартвело міністерством охорони здоров'я, праці та соціальних справ. Квіташвілі залучений до роботи в українському уряді ще з літа: він увійшов у дорадчу групу при Міністерстві охорони здоров'я, коли МОЗ очолював Олег Мусій. Українські журналісти поставили міністру слушне питання: чи не боїться повторити долю Мусія, якого виганяли з уряду на його ж таки, Квіташвілі, очах, і чи не стане жертвою «фармацевтичної мафії»? Пан Олександр відповів, що ця проблема надається до вирішення. Він пропонує відкрити і зробити максимально прозорою систему тендерних закупівель. Частину роботи — скажімо, закупівлю вакцин — планує перекласти на UNICEF. Відставки не боїться: «Ми не прийшли сюди робити кар'єру».
Трійка міністрів увійшла в Уряд за квотою Блоку Петра Порошенка. І зрештою виявилося, що не такі вони вже й «іноземні» іноземці, адже вже довший час працюють в Україні. Президентська команда вважає, що залучення чужоземців допоможе використати їхній поважний досвід для здійснення реформ, а незалежність чиновників від політичних середовищ сприятиме незаанґажованій роботі міністерств. Такий підхід дозволив Блоку Порошенка подати в Уряд одну з найбільш якісних команд (якщо не зважати на дьоготь у вигляді міністерства інформполітики).
Надалі українська влада планує продовжити політику залучення леґіонерів до роботи в Уряді. У вівторок у Верховній Раді зареєстровано законопроект, який пропонує на законодавчому рівні леґітимізувати роботу чужоземців у державних органах влади без виходу з попереднього громадянства. Вони зможуть стати навіть повноцінними міністрами, хоча в законі є низка винятків: скажімо, чужоземців не допускатимуть до керівництва Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Казначейською службою та ще кількох органів. Залишається запобіжник, що їх можуть звільнити з посади, якщо протягом року чиновники не набудуть українського громадянства. Тож «варяги», котрим припаде до смаку робота в Україні, зможуть далі виконувати свої обов'язки, а інші муситимуть звільнитися, заанґажувавшись до реформ лише на один рік.
Олександр Квіташвілі знайомиться з депутатами
Після ухвалення закону в українському уряді треба чекати появи Еки Згуладзе — колишньої заступника міністра внутрішніх справ уряду Грузії, однієї з авторів гучної поліційної реформи. Напередодні пані Згуладзе відвідала засідання фракції Блоку Порошенка. Сподіваються, що вона стане заступницею Авакова.
Достеменно відомо, що чужоземець має очолити новостворене Антикорупційне бюро. Цю інформацію підтвердив, зокрема, Петро Порошенко.
В Уряді також залишається вакантною посада віце-прем'єр-міністра з питань європейської інтеґрації. Її теж бережуть для чужоземця.
У дискусіях довкола чужоземців був пікантний момент: голова фракції «Опозиційний блок» Юрій Бойко взявся докоряти коаліції за те, що їй забракло своїх кадрів серед «етнічних українців». Російськомовний політик перехопив риторику «Свободи», вирішивши чомусь обмовитися про етнічне походження міністрів. Бойка відразу розкритикували, натякнувши, що декотрі «етнічні українці» втекли до Ростова з награбованим майном. Хоча не зайве нагадати, що в другому уряді Азарова було четверо міністрів, народжених у Росії, тобто практика залучення «варягів» у роботу міністерств не нова. Це жарт, звичайно.
Квотопадіння
У вівторок під час виступу в парламенті Арсеній Яценюк кілька разів акцентував на тому, що новий Кабінет Міністрів — то уряд професіоналів, уряд без політичних квот. Прем'єр-міністр передав куті меду, адже низка міністрів уряду є чистими політичними фіґурами. У кількох випадках партійні квитки затулили компетенцію урядовців. Цей Кабмін частково можна назвати урядом професіоналів, але стовідсотково — урядом квот.
Зокрема, однією з найбільше заполітизованих є квота самого «Народного фронту», до якої належать міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та міністр юстиції Павло Петренко. Аваков з Петренком належать до не численної когорти міністрів, які далі працюватимуть у другому уряді Яценюка. На посаду віце-прем'єр-міністра, а за сумісництвом міністра культури, призначено «фронтовика» В'ячеслава Кириленка. Виходець з Народного Руху добре себе зарекомендував на роботі віце-прем'єр-міністром в уряді Юрія Єханурова, але не має прямого стосунку до культури.
А ви чиєї квоти будете?
«Квотною» постаттю є Ігор Жданов, народний депутат від «Батьківщини», на чолі Міністерства молоді та спорту.
Нічим іншим, як квотою, не є поява Валерія Вощевського в іпостасі віце-прем'єра з питань інфраструктури, транспорту, надр та екології. Він делеґований до Уряду Радикальною партією Олега Ляшка, за списком якої був обраний до Верховної Ради. У Вощевського темна біографія: у 2003–2005 роках був першим заступником міністра економіки Валерія Хорошковського, у 2010-му очолював Укравтодор за прем'єрства Миколи Азарова. Тепер своє звільнення мотивує ледве що не політичними репресіями. «Я був головою Укравтодору, працював там один тиждень. Мене з Адміністрації Президента Януковича попередили: піди з посади, інакше в тюрму посадимо. Я був призначений за квотою Литвина свого часу, і я розраховував, що маємо справу з порядними людьми і не може бути того, що не може бути», — виправдовувався перед депутатами Вощевський.
У сесійній залі «радикал» став фіґурантом скандалу: в його біографії, розданій депутатам, згадувалося, що Вощевський поцупив гроші в держави й перебував під кримінальною справою. Кандидат на посаду віце-прем'єра назвав це «провокацією»; потім з'ясувалося, що апарат видрукував біографію Вощевського, скориставшись статтею з «Вікіпедії».
«Весела» біографія Вощевського
Та навіть без цих курйозів Вощевський виглядав відверто слабкою кандидатурою; свій виступ присвятив переважно рідному Укравтодору та станові автомобільних доріг. Відрекомендувавши віце-прем'єра, Арсеній Яценюк наголосив, що слабких міністрів звільнятимуть. «Хто справився — піде далі, хто не справився — на його місце прийдуть інші», — погроза адресувалася насамперед Вощевському.
«Володя, Володя, що ти робиш?!»
Вівторкове засідання Верховної Ради також засвідчило неспроможність Володимира Гройсмана виконувати спікерські функції. Колишній віце-прем'єр не відчував настроїв сесійної зали, не був здатен запропонувати депутатському корпусу найбільш прийнятного рішення, не міг повести за собою нардепів. Кілька разів засідання перетворювалося на балаган. «Володя, Володя, що ти робиш?!», — почулося якось із сесійної зали. Свої підказки спікеру давали екс-голова ВР Олександр Турчинов, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, ба навіть президент Петро Порошенко.
Найбільш провальним епізодом Гройсмана було голосування за проект постанови про склад Уряду. Голова парламенту намагався бути твердим і рішучим, тож запропонував народним депутатам негайно проголосувати за постанову, припинивши гучні дискусії. На табло висвітлилося кволих 229 «за». Це означало, що в Україні з'явився Уряд, однак з мінімальною кількістю голосів. Народні депутати, котрі вимагали детального розгляду кожної кандидатури, сиділи в залі ошелешені такою раптовою зміною фабули. Урядова ложа завмерла в тривожному очікуванні. Своїм перстом Володимир Гройсман дав «фальстарт» — і за якусь мить інформаційні аґентства вже дали новину-«блискавку» про те, що в Україні з’явився Уряд…
Гройсман трохи «напартачив»
Досвідчені колеґи мусили виправляти ситуацію постфактум. «Давайте приберемо емоції, будемо вважати, що це перше голосування, за основу, — виручив Олександр Турчинов. — І зараз, коли будемо голосувати в цілому, то мусимо показати, що в нас є коаліція, і коаліція готова брати на себе відповідальність». Позицію Турчинова відразу ж підхопив Арсеній Яценюк.
«Ми проголосували постанову за основу — я правильно розумію?» — зітхнув сам Володимир Гройсман. На сайті Верховної Ради голосування теж скоригували: якщо спочатку система ідентифікувала 229 голосів як волевиявлення за склад Уряду, то пізніше виправила, що йшлося про перше читання.
Попри палкі дебати, Володимир Гройсман не поставив на голосування ідею голосування за кожного міністра окремо. Очевидно, що такий підхід розбив би коаліційні домовленості, завершившись крахом Міністерства інформаційної політики та провалом певних кандидатур, насамперед вже згаданого Вощевського. «Квотний принцип» зіграв головну роль, зіпсувавши враження від кількох дуже добрих кандидатур в Уряді. Той самий принцип примусив коаліцію вдаватися до непривабливих кроків, аби отримати на виході позитивне голосування. Тож Кабінет Міністрів від першого дня починає свою роботу з плямами на одежі. Так само і нова Верховна Рада, яка заповідалася амбіцією відродження сильного парламентаризму.
Цікаво, що перший уряд Яценюка став одним з найменш тривалих кабінетів в історії Незалежності: дебютна прем'єрська каденція Арсенія Петровича налічувала 273 дні. Менше протримався хіба що уряд Юлії Тимошенко в 2005 році. Яценюк наразі ще пасе задніх у рейтинґу найтриваліших прем'єрських каденцій — хоча незабаром випередить Віталія Масола. Скільки протриває другий уряд?
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УРАЇНИ
ГЕННАДІЙ ЗУБКО
віце-прем'єр-міністр
міністр реґіонального розвитку, будівництва та ЖКГ
Біографічна довідка: Народився 1967 року в Миколаєві. Кар'єру починав на Житомирщині. Бізнесмен. У 2010–2012 роках очолював фракцію «Фронт змін» у Житомирській облраді. У 2012-му став народним депутатом за списком «Батьківщини». Донедавна — перший заступник Голови Адміністрації Президента.
Квота: БПП
***
В'ЯЧЕСЛАВ КИРИЛЕНКО
віце-прем'єр-міністр
міністр культури
Біографічна довідка: Народився 1968 року під Києвом. Має освіту філософа. Був одним з лідерів «Революції на граніті». Починаючи від 2002 року — народний депутат. Належав до партій НРУ, УНП, «НУ», «За Україну!». У 2005-му — міністр соціальної політики в уряді Тимошенко, у 2006 — «гуманітарний» віце-прем'єр в уряді Єханурова.
Квота: «Народний фронт»
***
ВАЛЕРІЙ ВОЩЕВСЬКИЙ
віце-прем'єр-міністр
Біографічна довідка: Народився 12 червня 1956 року на Ніжинщині. У 2002–2003 рр. — заступник керівника управління в Адміністрації Президента. Пізніше — замміністра економіки Валерія Хорошковського. На парламентських виборах 2002 року балотувався у «Команді озимого покоління». Пізніше налагодив співпрацю з Володимиром Литвином та його партією. Екс-голова Укравтодору. №8 у списку Радикальної партії.
Квота: Радикальна партія
***
ГАННА ОНИЩЕНКО
міністр Кабінету Міністрів
Біографічна довідка: Народилася 1984 року в Києві. Юрист. Від березня 2014 року — заступник міністра юстиції, від травня — голова Державної реєстраційної служби України.
Квота: «Народний фронт»
***
НАТАЛІЯ ЯРЕСЬКО
міністр фінансів
Біографічна довідка: Народилася 1965 року в Чикаґо. У 1989 році отримала ступінь маґістра в галузі державної політики в Гарвардському інституті державного управління імені Джона Кеннеді. Дипломна робота була присвячена СРСР і його можливому членству у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі, попереднику Світової організації торгівлі. На базі цього документу отримала роботу в Держдепартаменті США у новоствореному економічному відділі радянських справ. У 1992 році отримала пропозицію очолити економічний відділ новоствореного посольства США в Україні. Після закінчення дипломатичної роботи вирішила залишитися в Києві. Співзасновниця Horizon Capital.
Квота: БПП
***
АЙВАРАС АБРОМАВИЧЮС
міністр економічного розвитку і торгівлі
Біографічна довідка: Народився 1976 року у Вільнюсі. Чемпіон СРСР з баскетболу у складі дитячої збірної Литви. Навчався в Естонії в університеті «Конкордія» — першій приватній бізнес-школі в Союзі. Продовжив навчання у Вісконсині, США. У 2002 році почав працювати керівником в East Capital. У 2005 році перебрався до Москви, у 2008-му — до України. Перед призначенням — керівник київського офісу East Capital.
Квота: БПП
***
ПАВЛО ПЕТРЕНКО
міністр юстиції
Біографічна довідка: Народився 1979 року у Чернівцях. Навчався в університеті на одному курсі з Арсенієм Яценюком. Кар'єру розвинув як правник. Учасник Яценюкового «Фронту змін» від заснування партії. Перейшов із ним у «Батьківщину». Від 2012-го — народний депутат. В лютому 2014 року призначений міністром юстиції.
Квота: «Народний фронт»
***
АРСЕН АВАКОВ
міністр внутрішніх справ
Біографічна довідка: народився 1964 року в Баку. Один з перших підприємців в Україні: у 1990 році очолив АТ «Інвестор». Прийшов у політику в 2005 році, з призначенням головою Харківської ОДА. Після приходу Януковича до влади був змушений виїхати за кордон. Повернувся після обрання народним депутатом у 2012 році. Від лютого 2014 року — міністр внутрішніх справ.
Квота: «Народний фронт»
***
ВОЛОДИМИР ДЕМЧИШИН
міністр енергетики та вугільної промисловості
Біографічна довідка: Народився 1973 року в Тернополі. Має три вищі освіти: ЛНУ ім. Франка, Європейський університет «Віадріна» у Франкфурті-на-Одері, школа бізнесу Канзаського університету в США. Працював у банку ING, компанії Ernst&Young. Перед приходом на державну службу керував відділом у групі ICU, якру очолювала нинішня голова Нацбанку Валерія Гонтарєва. Від серпня 2014-го — керівник НКРЕ.
Квота: БПП
***
СЕРГІЙ КВІТ
міністр освіти і науки
Біографічна довідка: Народився 1965 року в Ужгороді. Має журналістську освіту, диплом PhD Українського вільного університету в Мюнхені. Від 2011 року — директор Могилянської школи журналістики, від 2007-го — президент НаУКМа. У лютому 2014 року призначений міністром освіти та науки.
Квота: БПП
***
АНДРІЙ ПИВОВАРСЬКИЙ
міністр інфраструктури
Біографічна довідка: Народився 1978 року в Києві. Має західну освіту — ступінь маґістра з міжнародного бізнесу та фінансів Fletcher School, Tufts University (США). Гендиректор групи компаній «Континіум», до складу якої входять, зокрема, заправки WOG (група Ігоря Єремеєва).
Квота: БПП
***
ОЛЕКСІЙ ПАВЛЕНКО
міністр аграрної політики та продовольства
Біографічна довідка: Народився 1977 року в Умані. Випускник Києво-Могилянської академії. Навчався у школі бізнесу університету Нінроде, Нідерланди. Від 2003року — генеральний директор компанії «Райз», відповідав за загальне управління та інвестиції в Україні, Росії, Білорусі та Молдові. У 2006–2009 роках — виконавчий директор групи компаній «Фокстрот». Від 2011 року — член наглядової ради «Агропрогрес Холдинг».
Квота: «Самопоміч»
***
ІГОР ШЕВЧЕНКО
міністр екології та природних ресурсів
Біографічна довідка: Народився 1971 року в Олександрії. Починав навчатися в Київському інституті фізичної культури, але перевівся на історичний, а згодом — на юридичний факультет КНУ. ім. Шевченка. Адвокат. Входив до громадських рад при низці міністерств. У 2012 році виступив засновником Мерітократичної партії України.
Квота: «Батьківщина»
***
ЮРІЙ СТЕЦЬ
міністр інформаційної політики
Біографічна довідка: Народився 1975 року в Чорткові. Починав журналістську роботу у Чернівцях. У 1997 році влаштувався на телерадіокомпанію «НБМ», яка згодом стала «5 каналом». Від 2005 року — генпродюсер телеканалу. У 2007 році — вперше обраний народним депутатом. Донедавна — керівник інформаційної безпеки Національної ґвардії України.
Квота: БПП
***
ІГОР ЖДАНОВ
міністр молоді та спорту
Біографічна довідка: Народився 1967 року у Вінниці. Випускник істфаку КНУ. ім. Шевченка. У 1994–1995 роках працював у юридичному управлінні Адміністрації Президента, пізніше — співробітник РНБО. Від 1999 року — директор політико-правових програм Центру Разумкова. У 2004 році працював у виборчому штабі Віктора Ющенка. Політтехнолог БЮТ. У 2014 році обраний народним депутатом від «Батьківщини».
Квота: «Батьківщина»
***
ОЛЕКСАНДР КВІТАШВІЛІ
міністр охорони здоров'я
Біографічна довідка: Народився 1970 року в Тбілісі. Навчався у США. Після повернення в Грузію працював у представництві ООН. Опікувався питаннями охорони здоров'я, був активістом «третього сектору». Працював на керівних посадах в EastWest Institute, США. Від 2008 року — міністр праці, охорони здоров'я та соціального захисту Грузії в уряді Ладо Гургенідзе. Від 2010-го — ректор Тбіліського державного університету.
Квота: БПП
***
ПАВЛО РОЗЕНКО
міністр соціальної політики
Біографічна довідка: Народився 1970 року в Києві. Має технічну освіту. Активіст УСС, учасник «Революції на граніті». Від 1994 року — на державній службі. За президентства Віктора Ющенка двічі був заступником міністра з питань соціальної політики. Від 2010 року — експерт Центру Разумкова, від 2012 року — народний депутат (обрався від УДАРу).
Квота: БПП
***
СТЕПАН ПОЛТОРАК
міністр оборони
Біографічна довідка: Народився 1965 року в селі Весела Долина на Одещині. Закінчив Орджоникідзівське вище військове командне училище МВС СРСР, Військову академію Збройних сил України. Пройшов військову службу від посади командира взводу до керівника бриґади. У березні 2002 року з посади начальника управління бойової та спеціальної підготовки внутрішніх військ МВС призначений начальником Академії внутрішніх військ МВС. Від лютого 2014 року — командувач Внутрішніх військ МВС (пізніше — Нацґвардії), а від жовтня — міністр оборони.
Квота: Президент/БПП
***
ПАВЛО КЛІМКІН
міністр закордонних справ
Біографічна довідка: Народився 1967 року в Курську. У 1991 році закінчив Московський фізико-технічний інститут за спеціальністю «фізика та прикладна математика», проте у 1993 році перейшов на дипломатичну службу — працював аташе, а згодом секретарем департаменту роззброєння МЗС України. Працював у посольстві України в Німеччині, в згодом в апараті МЗС. Від 2008-го — директор департаменту Європейського союзу МЗС, від 2010-го — заступник міністра закордонних справ. Від 2012-го — посол України в Німеччині. Був одним з розробників Угоди про асоціацію з ЄС.
Квота: Президент/БПП
03.12.2014