У зв'язку з одержанням ноти-відповіді фінляндського уряду на ноту Радянського Урядy від 26 листопада, Народний Комісар Закордонних Справ тов. Молотов В. М. прийняв 28 листопада посланника Фінляндії п. Іріє-Костінен і вручив йому відповідь Радянського Уряду на фінляндську ноту.
Нижче наводиться текст ноти фінляндського уряду від 27 листопада і текст ноти-відповіді уряду СPCP від 28 листопада ц. р.
Нота фінляндського уряду:
"Пане Народний Комісар, у відповідь на Ваш лист від 26 ц. м. маю честь, за розпорядженням мого уряду, довести до Вашого відому нижче наведене:
В зв’язку з порушенням кордону, що нібито мало місце, фінляндський уряд у терміновому порядку провів належне розслідування. Цим розслідуванням було встановлено, що гарматні постріли, про які згадує Ваш лист, були зроблені не з фінляндської сторони. Навпаки, з данних розслідування випливає, що згадані постріли були зроблені 26 листопада між 15 годинами 45 хвилинами і 16 годинами 5 хвилинами по радянському часу з радянської прикордонної сторони, поблизу згаданого Вами селища Майніла. З фінляндської сторони можна було бачити навіть місце, де вибухали снаряди, бо селище Майніла розташоване на вітстані всього 300 метрів від кордону, за відкритим полем.
На підставі розрахунку швидкості розповсюдження звуку від 7 пострілів можна було зробити висновок, що гармати, з яких зроблені були ці постріли, знаходились на відстані коло півтора-двох кілометрів на південний схід від місця розриву снарядів. Спостереження, які стосуються згаданих пострілів, занесені були в журнал прикордонної варти в самий момент пригоди. При таких обставинах є можливим, що справа йде про нещасний випадок, який стався при учбових вправах, що мали місце на радянській стороні, і який потяг за собою, згідно з Вашим повідомленням, людські жертви. В наслідок цього я вважаю своїм обов'язком відхилити протест, викладений у Вашому листі, і констатувати, що ворожий акт проти СРСР, про який ви говорите, був зроблений не з фінляндської сторони.
У Вашому листі, Ви покликались також на заяви, зроблені п. п. Паасіківі і Таннеру під час їх перебування в Mocкві відносно небезпеки зосередження регулярних військ у безпосередній близькості до кордону, поблизу Ленінграда. З цього приводу я хотів би звернути Вашу увагу на ту обставину, що в безпосередній близькості до кордону з фінляндської сторони, розташовані, головним чином, прикордонні війська; гармат такої далекобійності, щоб їх снаряди лягали по ту сторону кордону, в цій зоні не було зовсім.
Хоч і немає конкретних мотивів для того, щоб, згідно з Вашою пропозицією, відвести війська з прикордонної лінії, мій уряд, проте, готовий приступити до переговорів в питанні про обопільне відведення військ на певну відстань від кордону.
Я прийняв з задоволенням Ваше повідомлення, з якого видно, що уряд СРСР не має наміру перебільшувати значення прикордонного інциденту, який нібито мав місце за твердженням Вашого листа. Я щасливий тим, що мав можливість розвіяти це непорозуміння вже на другий день пicля одержання Вашої пропозиції. Однак, для того, щоб з приводу цього не залишилось ніякої неясності, мій уряд пропонує, щоб прикордонним комісарам обох сторін на Карельському перешийку було доручено спільно провести розслідування з приводу данного інциденту у відповідності з Конвенцією про прикордонних комісарів, укладеною 24 вересня 1928 року.
Прийміть, пане Народний Комісар, запевнення в моїй найглибшій пошані.
А. С. Іріє-Костінен".
Нота-відповідь Радянського Уряду
"Пане Посланник!
Відповідь уряду Фінляндії на ноту Радянського Уряду від 26 листопада являє документ, який відображає глибоку ворожість уряду Фінляндії до Радянського Союзу і закликаний довести до крайності кризис у відносинах між обома країнами.
1. Заперечення з боку уряду Фінляндії факту обурливого артилерійського обстрілу фінськими військами радянських військ, який потяг за собою жертви, не може бути пояснено інакше, як бажання ввести в оману громадську думку і познущатись з жертв обстрілу. Тільки відсутність почуття відповідальності і презирливе ставлення до громадської думки могли продиктувати спробу пояснити обурливий інцидент з обстрілом "учбовими вправами" радянських військ в артилерійській стрільбі коло самої лінії кордону на виду у фінських військ.
2. Відмова уряду Фінляндії відвести війська, які вчинили злочинницький обстріл радянських військ, і вимога про одночасне відведення фінських і радянських військ, які виходять формально з принципу рівності сторін, викривають вороже бажання уряду Фінляндії тримати Ленінград під загрозою. Насправді ми маємо тут не рівність в становищі фінських і радянських військ, а навпаки, переважне становище фінських військ. Радянські війська не загрожують життєвим центрам Фінляндії, бо вони знаходяться від них на сотні кілометрів, тоді як фінські війська, розташовані в 32 кілометрах від життєвого центру СРСР — Ленінграда, який налічує три з половиною міліона населення, створюють для нього безпосередню загрозу. Не доводиться вже говорити про те, що радянські війська, власне, нікуди відводити, бо відведення радянських військ на 25 кілометрів означало б розташування їх в передмістях Ленінграда, що є явно абсурдним з точки зору безпеки Ленінграда. Пропозиція радянського уряду про відведення фінських військ на 20—25 кілометрів є мінімальною, бо вона ставить своєю метою не знищення цієї нерівності в становищі фінських і радянських військ, а лише деяке його пом'ягшення. Якщо уряд Фінляндії відхиляє навіть цю мінімальну пропозицію, то це значить, що він має намір тримати Ленінград під безпосередньою загрозою своїх військ.
3. Зосередивши під Ленінградом велику кількість регулярних військ й поставивши, таким чином, важливіший життєвий центр СРСР під безпосередню загрозу, уряд Фінляндії вчинив ворожий акт щодо СРСР, несполучний з пактом про ненапад, укладений між обома країнами. Відмовившись же відвести війська хоча б на 20—25 кілометрів після злочинницького артилерійського обстрілу радянських військ з боку фінських військ, що стався, уряд Фінляндії показав, що він продовжує лишатись на ворожих позиціях щодо СРСР, не має наміру зважати на вимоги пакту про ненапад і вирішив і надалі тримати Ленінград під загрозою. Але уряд СРСР не може миритись з тим, щоб одна сторона порушувала пакт про ненапад, а друга зобов'язувалась виконувати його. Через це Радянський Уряд вважає себе змушеним заявити, що з цього числа він вважає себе вільним від зобов'язань, взятих на себе в силу пакту про ненапад, укладеного між СРСР і Фінляндією і систематично порушуваного урядом Фінляндії.
Прийміть, пане посланник, запевнення в цілковитій до Вас пошані.
Народний Комісар Закордонних Справ СРСР В. Молотов
28 листопада 1939 року"
[Вільна Україна]
29.11.1939