Тяжка бронза Садового

Третя позиція «Самопомочі» за підсумками теперішніх виборів у парламент — одна з найгучніших сенсацій врівні з повним фіаско «Свободи» та КРУ. Партія, яку заснував львівський міський голова на базі однойменної громадської організації  ледь не рік тому, перепровадила добру технологічну кампанію і несподівано для всіх, і для себе також, посіла третє місце. Так Андрій Садовий опинився в суперлізі української політики. Однак тепер постає питання, чи здужають львівсько-київські атланти й каріатиди втримати своє політичне небо.

 

 

Дежавю

 

Здобутки «Самопомочі» на виборах трохи нагадують історію «Свободи» дворічної давнини. Очевидно, що спектр мотивації виборців у цих випадах різний, але спільним є те, що переважну більшість голосів за обидві партії дали Київ та Львів, при тому цього року саме столиця обрала Садового — у Києві часів головування Віталія Кличка президентська партія набирає лише на 2,5% голосів більше, ніж політичний проект бурмистра Львова. Приблизно така сама картина і на Львівщині.

 

Коментуючи високий результат «Самопомочі» в Києві, львівський політолог Анатолій Романюк зауважив, що мешканці столиці переживають певне розчарування діями свого міського голови, як це трапляється практично після всіх виборів. Проблеми, які були у Києві перед обранням Кличка, й досі залишаються — на їх вирішення треба трохи більше часу.

 

«Тому кияни шукали аґента, на якого могли перенести свою підтримку, і таким аґентом виявився Львів», — каже Романюк і додає, що це своєрідний міф киян про галицьку столицю, втіленням якого є саме Андрій Садовий. На його думку, «Самопоміч» технологічно добре перепровадила кампанію, мала багато реклами на ТБ, і це також зіграло свою роль.

 

А російський політолог Павло Мезєрін, який довший час живе в Україні, зазначає, що у столиці є запит на українського патріота-інтеліґента, уособленням якого для киян став саме бурмистер Львова. Бо, на думку політолога, голоси за «Самопоміч» — це голоси саме за Садового, оскільки в списку партії більше немає серйозних політиків. До цього додалися ще й голоси численної галицької «діаспори» в Києві.

 

За плечима у Садового

 

Про списки «Самопомочі» писали вже не раз. Це мікс вихідців з ГО «Самопоміч», членів партії «Воля», громадських активістів та бійців батальйону «Донбас» на чолі з комбатом Семеном Семенченком.

 

Водночас у прохідній частині списку можна побачити представників не чужої львівському міському голові фірми «Південьзахіделектромережбуд» (свого часу Андрій Садовий очолював правління цієї компанії), довірених чиновників Львівської міської ради, борців за екологію та відомих підприємців з Центральної України. Медія вже порахували, що «Самопоміч» проведе у парламент три десятки депутатів, серед яких майже третину становитимуть підприємці. Це, зокрема, засновник ELEKS Software Олексій Скрипник зі Львова та керівник  ПАТ «Південьзахіделектромережбуд» Лев Підлісецький, який ще відомий львів'янам і туристам за розцяцькованими екскурсійними автобусами з назвою «Чудо-поїзд».

 

Заслуговує уваги поява у списку правника Руслана Сидоровича. Колись він працював у ПАТ «Концерн Галнафтогаз», а потім у низці юридичних фірм, поки не заснував власну. Цікавим є те, що його батько, Михайло Сидорович, очолює одне з ключових комунальних підприємств міста — АТП-1.

 

Зі столичних бізнесменів вирізняється Андрій Журжій, який донедавна керував юридичним департаментом одного з найбільших українських рітейлерів Fozzy Group, а тепер очолює компанію з керування активами. Його дохід за минулий рік становив понад 250 млн. грн.

 

Крім того, у списку є Ігор Діденко — власник медіагрупи «Автоцентр», яка видає, зокрема, журнали «Автоцентр», «Автобазар» та Motor News, а також володіє «Першим автомобільним телеканалом».

 

ІТ-сектор у списку репрезентують очільник компанії «Датагруп» Олександр Данченко і висуванець «Волі» Владислав Воскресенський. А Іван Мірошніченко належить до виразників інтересів аграрного бізнесу — свого часу він був представником великих міжнародних корпорацій Noble Group та Cargill, але під вибори означив свій статус як «тимчасово непрацюючий».

 

Врешті зі списку вирізняються кілька колишніх чиновників, але один з них має особливий статус — це  сірий кардинал команди Садового, психіатр Олег Березюк.

 

Олег Березюк — був би найкращий для Садового голова фракції

 

Як відомо з поінформованих джерел, Березюк не надто позитивно ставиться до перспективи переїзду на київські пагорби без шефа. Однак Садовий вже розповідає, хто може стати керівником гуманітарного департаменту замість Олега Березюка. Ця заміна може трапитися з однієї причини — міський голова Львова мусить бути певен, що на чолі фракції у парламенті перебуває супернадійна людина. А надійнішого за Березюка Андрію Івановичу в цій команді шукати годі.

 

Загрози перспектив

 

Ймовірний трансфер Садового до столиці зараз є однією з головних тем на львівських гілках соцмереж, аж до міні-опитувань. Насправді для бурмистра Львова це серйозний виклик. Як стверджує політолог Анатолій Романюк, лідер списку мав би контролювати фракцію у парламенті, бо саме ця ланка стає провідною у партії після виборів. Якщо ж ні, то небавом треба сподіватися конфліктів між лідером партії та лідером фракції, вважає політолог.

 

«Перша проблема — лідер партії залишається мером. Та у партії, яка проходить до парламенту, як правило, відбувається перегрупування сил, і на перше місце виходить фракція. Лідер, який керує фракцією дистанційно, не зможе керувати цією ситуацією. Тому виникне потреба у формуванні нового лідера. Уже зараз ми бачимо кількох людей, які на це місце претендують, відтак виникне конфлікт між лідером партії та лідером фракції», — прогнозує експерт.

 

Щоб зберегти становище, Садовий мусить убезпечити себе і провести на голову парламентської фракції когось «в дошку» свого. Як вже зазначалося, Олег Березюк — ідеальний варіант. Та чи пристануть на такий розвиток подій інші частинки «Самопомочі»? Молоді ж бо реформатори й капіталісти мають свою візію життя в парламенті. Хто такий для них Березюк, щоб вони раптом підлаштувалися під його владу?

 

Отже, варіантів розвитку подальших подій є кілька, і вони пов'язані не лише з формуванням майбутньої коаліції у парламенті, а й з перспективами місцевих виборів.

 

 

Після голосування 26 жовтня Андрій Садовий заявив журналістам, що ця каденція парламенту не відповідає інтересам народу, бо депутатів обирали за старим законом. Тож можна припускати, що й це скликання народних обранців не проживе свою каденцію повністю. Якщо знову оголосять дочасні вибори, то Садовий зможе з гордо піднятою головою очолити список, якщо, звісно, його мета полягає в тому, щоб працювати у парламенті чи в уряді.

 

Набагато ближчим і ймовірнішим є інший варіант: наступного року відбудуться вибори до місцевих рад, а також міських голів; Садовий висуває тезу про перенесення цих виборів з осені на весну — і йому вдається перенести ще не надто заплямовану репутацію партії зі столиці на периферію. Думку про вибори навесні 2015 просуває не тільки Садовий, тому цілком можливо, що вона стане реальністю.

 

Тож за сприятливих обставин Садовий може й не балотуватися на пост міського голови, а скочити у київський потяг, щоб тримати ситуацію в партійному ядрі під особистим контролем. Питання полягає в тому, на яку посаду в центральній владі зможе претендувати львівський бурмистер наступної весни.

 

Як бачимо, гарний результат у виборчих перегонах накладає на «Самопоміч» та її лідера набагато важчий тягар, ніж можна було сподіватися. І лідерові партії, і його колеґам доведеться найближчим часом ходити по дуже тонкій кризі. Від злагодженості та виваженості їхніх кроків та взаємодії з колеґами у парламенті залежатиме не тільки їхнє політичне майбутнє, а й реальне майбутнє держави, і задля цього варто було б заховати в найнижчу шухляду особисті амбіції та працювати на загальний результат. Інша річ — чи здатні на такі кроки українські політики періоду після Революції гідності. Хочеться написати: запасаймось попкорном. Однак насправді в запасі треба мати шини і пляшки з коктейлем Молотова. На випадок політичної амнезії.

30.10.2014