Політична гемотрансфузія

Стара політична еліта не здатна відповісти на запотребування сучасного українського суспільства. Зрештою, будьмо відвертими, ця еліта ніколи не відповідала запотребуванням цього суспільства. Інша річ, що запотребування ці були вербалізовані не чітко й артикулювалися не голосно — недарма прижилося вже банальне «влада така, на яку заслуговує народ». Але українська громада зріє, і тепер настав час, коли без реального оновлення в тонкому прошарку політичної сметанки вже не відбутися. Оголошено вибори, й омріювані «відкриті списки» були б ідеальною передумовою для свідомого вибору представників спільноти у ВРУ. Не так відразу — вирішили політики й обмежилися у власному поступі на шляху до народу кон'юнктурним компромісом. Партійні списки залишилися закритими, але до них увели нових людей з-поміж громадських активістів та політиків-початківців.

 

Тут і Гопко, і Соколенко, і Заліщук. Справжні зірки українського «третього сектору». Пом'ятаючи про «папєрєдніків», вони тепер ідуть у депутати. В різних списках

 

Стара система показала себе — вибори відбудуться у дуже стислий термін та за старою системою, яку створили «реґіонали» для фальшування кампанії 2012 року. А перед громадськими активістами, частина яких вже оформилася у політичні партії (ДемАльянс, «Воля», «Сила людей» тощо), постав виклик: або не брати участі в цьому напівдемократичному заході, або знайти таки механізми потрапляння у владу, щоб намагатися змінити систему зсередини.

 

Власне, про тих, хто зробив свій вибір на користь другого з варіантів, і йтиметься далі. «Z» порахував, скільки ж нової крові увіллється у спорохнявілі вени старих політичних проектів і наскільки реально їй там прижитися?

 

Мушкетерська четвірка у Блоці Порошенка

 

Зважаючи на рейтинґ і не зважаючи на те, що з блоком Президента точно підуть люди, які мають вельми специфічне розуміння поняття відокремлення бізнесу від політики та боротьби з корупцією, до цього списку мали шанс увійти найвідоміші громадські активісти/нові політики. Так і сталося.  

 

До списку потрапили журналісти-розслідувачі, постійні автори «Української правди», ініціатори створення «Громадського телебачення» Сергій Лещенко (№19) та Мустафа Наєм (№20).

 

Якщо в журналістові народився політик, то помер, власне, журналіст. Але спокуса у тих, хто спостерігає за процесом, зробити все самому таки велика

 

Перед журналістами у виборчому списку президентського блоку йдуть двоє громадських активістів: ініціаторка руху «Без цензури», співзасновниця Центру.UA, «Реанімаційного пакету реформ» і такої кількості інших громадських ініціатив, що перелічити всі просто забракне місця, Світлана Заліщук (№18) та керівник Комітету виборців України Олександр Черненко (№21).

 

Зважаючи на щільність позицій у списку, можна зрозуміти, що ця група журналістів та громадських діячів увійшла в президентську силу як окремий суб'єкт і працюватиме, принаймні узгоджуючи позиції в межах власної мушкетерської четвірки.

 

Лещенко й Наєм своєю згодою на кандидування наразилися на бурхливу (несхвальну) реакцію колеґ із цеху. Відрекошетило по Заліщук, яка нібито була (чи то є) у більше, ніж дружніх, стосунках з Сергієм Лещенком. Заздрість — страшна сила. Рейтинґові показники політичного новотвору засвідчують, що потрапляння Світлани, Сергія, Мустафи та Олександра у Верховну Раду фактично ґарантоване, а ефективність їх роботи ми точно зможемо оцінити вже за фактом. Однак тримаючи в пам'яті попередню діяльність усіх чотирьох, можна мати певність: вони точно будуть кращими за багатьох чинних дотепер депутатів.  

 

Радикальна партія: зміна декорацій

 

«Свіжою кров'ю» у лавах партії Ляшка можна назвати співачку, учасницю «Євробачення» Злату Огнєвіч (№4) та плавця Дениса Силантьєва (№8). Силантьєв, щоправда, систематично бере участь у виборах (по Києву і в парламент) і так само систематично їх програє.

 

Чарівна Злата. Головне питання — чи дозволять їй заносити крілика у сесійну залу

 

Можна спробувати побачити нове обличчя Радикальної партії і в колишньому голові Комітету виборців України, а потім одному з лідерів партії Віктора Балоги «Єдиний Центр» Ігорі Попові (6-те місце). Але справді найближчі до статусу неофітів волонтерка Олена Кошелєва (№10) та економіст Віктор Галасюк (№11), який довший час співпрацює з «Реанімаційним пакетом реформ».

 

Глибше свій виборчий список Радикальна партія продемонструвати чи то не схотіла, чи то не змогла. Тож говорити про можливості цих громадських і майже громадських активістів обстоювати власні позиції ще зарано. Як і все, що пов'язане з політичною діяльністю Ляшка, потенції та інтенції людей з його команди оповиті туманом.

 

«Перший непрохідний»: шанси зростають

 

«Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, за даними соціологів, прийде у парламент з третім результатом. На відміну від президентського блоку та радикалів Ляшка, ця партія пішла шляхом консолідації зусиль з іншою командою. До Анатолія Гриценка приєднався ДемАльянс, молода команда політиків, яка виявила себе на Майдані і з боями на виборчих дільницях та у залах суду провела двох депутатів до Київської міської ради. Отже, крім знаного психіатра, професора Олександра Фільца, який увійшов до виборчого списку Анатолія Гриценка під 48-м номером, як «свіжу кров» розглядаємо ще й усіх фіґурантів «фоліанту» «Громадянської позиції» за квотою Демократичного Альянсу.

 

Поява у Верховній Раді висококваліфікованого психіатра — подія давно очікувана

 

Йдеться про Василя Гацька (№2), Віталія Шабуніна (№5) та Наталку Соколенко (№13), які задля балотування в команді «першого непрохідного» формально позбулися членства у рідній партії. Зазначимо принагідно, що з'їзд Демократичного Альянсу у процесі об'єднання виступав більше статистом, бо остаточні рішення приймалося на з'їзді «Громадянської позиції». Але, до честі партнерів, всі домовленості було дотримано, сторони підписали спільну угоду про співпрацю і почали спільну кампанію. При тому мажоритарних кандидатів висували від двох суб'єктів спільного списку, а не лише від «Громадянської позиції». Тож можна сподіватися, що після успішних виборів можливі два варіанти: або об'єднання команд на базі одного бренду, або розвиток двох структур — окремо «Громадянської позиції» з лідером-кандидатом у президенти Анатолієм Гриценком та молодої команди Василя Гацька.

 

«Батьківщині» потрібні люди без амбіцій

 

У підході Юлії Володимирівни до залучення в передвиборчий список нових облич чітко проглядається певна технологічність. Очолила список «Батьківщини» заручниця Путіна, льотчиця Надія Савченко. П'яте місце отримала екс-помічниця нардепа від УДАРу Ірини Геращенко Альона Шкрум, спеціаліст у справах біженців та переселених осіб; шосте — голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних громад Вадим Івченко; дев'яте — стипендіат фонду Віктора Пінчука, молодий економіст з Донецька Олексій Рябчин.

 

Піднести на прапор флаґмана когось такого, як Надія Савченко, — це так по-тимошенківськи технологічно

 

Новенькими можемо вважати ще депутата від «Батьківщини» в Київській міській раді, екс-керівника Громадського сектору на Майдані Ігоря Луценка (№3) та лідера «Батьківщини молодої», екс-рухівця Івана Крулька (№8).

 

Юлія Тимошенко залишається вірною собі: бере під крило лише перевірених активістів і тих, хто позбавлений амбіцій провадити самостійну гру. Головні вимоги до неофітів: не порушувати єдності лав та бути відданим адептом самої лідерки.

 

Новий «Фронт» — нові й ректути

 

«Народний фронт» Арсенія Яценюка надав перевагу громадським діячам, які показали себе в урядовій команді після Майдану. Так, друге місце у списку отримала екс-уповноважений Кабінету Міністрів у справах корупції Тетяна Чорновол, яка, нагадаємо, вже намагалась потрапити у парламент. Було це на останніх виборах у ВРУ в одному з мажоритарних округів Львівщині, де перевагу врешті отримав Тетянин конкурент — один з місцевих братів-олігархів Ярослав Дубневич.

 

Таня Чорновол — журналістка, але її поява в офіційній політиці виглядає дуже органічною

 

Сьомий номер у списку — екс-заступниця секретаря РНБО України Вікторія Сюмар (донедавна співлідер партії «Воля», більшість якої пішла за списком «Самопомочі»). Двадцять третій — заступник голови СБУ, один з ініціаторів створення Самооборони Майдану Андрій Левус. Перевірені на спільному урядовому фронті, так би мовити. З чистих активістів у списку присутній Дмитро Тимчук (№13), засновник і спікер ініціативи «Інформаційний спротив».

 

Тігіпко і Тягнибок: шансів мінімум, нових облич ще менше

 

«Сильна Україна» Сергія Тігіпка. Жодних нових облич чи громадських діячів. Аналізувати просто нема що — люди Тігіпка, Хорошковського, Фірташа, Льовочкіна… Ясно, що не на майданівський електорат претендують хлопці-олігархи… Соціологи констатують слабенький електоральний потенціал тігіпківців, тож проходження їх у новий парламент далеко не ґарантоване.  

 

«Свобода» Олега Тянибока, рейтинґ якої від попередніх виборів, м'яко кажучи, сильно впав, вирішила не експериментувати й поставила ставку на старих партійців. Найновішим обличчям є п'яте місце у списку — голова Харківської обласної організації партії, командир взводу 22-го мотопіхотного батальйону Олексій Миргородський. Решта — досвідчені урядовці й парламентарі. Бій буде важкий, тому до боротьби стають лише перевірені кадри.

 

«Самопоміч»: великі перспективи малоперспективного списку

 

Не багато шансів пройти у парламент має партія львівського бурмистра Андрія Садового «Самопоміч». Але зазначимо, що тактика у формуванні списку кардинально протилежна до тієї, до якої вдалася «Свобода» — давня й затята опонентка Андрія Івановича і його людей в межах самоврядного органу столиці Галичини. «Самопоміч» уесь свій список віддала громадським активістам з «Реанімаційного пакету реформ», активістам партії «Воля» та спецбатальйону «Донбас», лиш грамульку розвівши їх представниками ІТ-бізнесу та «самопомічниками».

 

Соболєв і Луценко (на задньому плані). Вони звикатимуть до депутатських крісел... пізніше

 

Отже, до першої десятки «Самопомочі» увійшли: перша — Ганна Гопко (співзасновник «Реанімаційного пакету реформ», кандидат наук з соціальних комунікацій), четверта — Оксана Сироїд (директор Української Правничої Фундації, експерт РПР), п'ятий — Віктор Кривенко (голова правління благодійного фонду «Коло»), шоста — Ірина Суслова (одна з лідерів громадського Люстраційного комітету, партія «Воля»), восьма — Олена Бабак (директор Інституту місцевого розвитку, експерт РПР), дев'ята — Наталія Веселова (керівник благодійного фонду «Допомога батальйону "Донбас"»). Тринадцятим номером у списку йде Єгор Соболєв — голова громадського Люстраційного комітету України, член ради партії «Воля», один з ініціаторів громадського Євромайдану.

 

Сам Андрій Іванович скромно розмістився на 50-му місці, яке ґарантує непотрапляння до парламенту і демонструє, що йому ця виборча кампанія цікава як нагода розкрутити бренд, можливо, натякнути на латентні президентські амбіції. А от палкого бажання створити власну фракцію у ВРУ пан Садовий якраз не має. Хоча набір прізвищ у списку «Самопомочі», чесно скажемо, вразив нашу уяву — за таку фракцію точно не було б соромно.

 

Загалом беручи, оновлення політикуму — процес конче нам потрібний. Не концентруймося наразі на його чистоті, згодьмося, що варто використовувати будь-які шанси, бо кожен громадський активіст не лише сам потрапляє у парламент, а й витісняє звідтіля одного бюрократа-крутія. Тож побажаймо успіху всім новим політикам, а самі застановімося свідомо: у списках кожної партії, на жаль, багато недостойних кадрів, а подекуди й «кривавих гречкосіїв».

 

18.09.2014