10 відкриттів за 5 років

Для еволюційних біологів Галапагоські острови в Тихому океані – зараз, як і раніше, справжнє Ельдорадо. Більше ніде на світі не можна простежити за стількома стратегіями пристосування, хоча й кількість поширених тут видів порівняно незначна. Знову й знову науковці відкривають невідомі види й вивчають їхню поведінку пристосування.

 

 

 

На островах діють численні наукові програми, спрямовані на вивчення, для прикладу, гідротермічних процесів в  тріщинах галапагоських глибин.

 

Галапагоські острови лежать за тисячу кілометрів від побережжя Еквадору. Вулканічного походження вони дають притулок багатьом ендемічним видам тварин  (тобто тим тваринам, які не водяться більше ніде на Землі).

 

Природознавця Чарльза Дарвіна подорож до Галапагоських островів надихнула на створення еволюційної теорії, яку від представив у праці «Походження видів». Свій вклад у неї зробили й Зяблики Дарвіна. Дослідник помітив: з острова до острова в представників цього виду змінюється форма дзьоба. Це наштовхнуло його на думку, що мало-помалу форма змінювалася, й так виникали нові види.

 

Сьогодні десятки науковців працюють на архіпелагу під контролем державного галапагоського національного парку. Вони стежать за екосистемою островів та за їхніми жителями – тваринами й рослинами. 

 

150 років після подорожі Дарвіна до екваторіального архіпелагу в Тихому океані природа не перестає дивувати науковців. З 2009 році тут відкрили 10 нових видів. В липні біологи з мексиканського Університету святого Ніколаса та Міністерства захисту навколишнього середовища Еквадору підтвердили існування двох досі невідомих видів риб: «Scorpaenodes sp» та «Gobiamuros sp», що водяться біля рифів островів Сан-Крістобал, Санта-Круз, Санта-Фе, Еспаньола й Ізабела. Вони зарахували до них 2900 ідентифікованих видів в морських глибинах. Четвертина є ендемічними, поширені виключно на Галапагосі.

 

Відкриття нових видів морських тварин доводить: Галапагоські острови – жива лабораторія, сьогодні, як і раніше, нам відомі не всі види, які тут співіснують, – пояснює директор галапагоського національного парку Артуро Ізуріта.

 

Однією з найвизначніших відкриттів минулого року вважають Conolophus marthae. Вчені з Римського Університету Тор Вергата знайшли рожевих ігуанових 2009 року на вулкані Вольф, що на острові Ізабела. Своїм забарвленням цей вид дуже виділяється на фоні чорно-жовтих конолофів на Галапагоських островах. Відкриття такої цікавинки в ХХІ ст. вражає, – розповідає біолог з Еквадору Вашингтон Тапя.

 

Новий вид акул Bythaelurus giddingsi, що живе на глибині 400-600 м, формально описали 2012 року. Особливим є недавно вивчений вид коралів, що поширений біля островів Дарвін і Вольф: цей вид вважали вимерлим, він сильно постраждав через кліматичний феномен, що гріє океан, Ель-Ніньйо. Але на Галапагосі вони пристосувалися. На думку керівника американської команди науковців Террі Довсона, відкриття доводить: певні види коралів стійкіші, ніж вважали дотепер.

 

Фонд Чарльза Дарвіна 2010 року опублікував результати вивчення лишайника в архіпелагу, від збагатився майже на 10 видів. 2013 року рибаки принесли муніципальній владі рибу з сімейства Зіркоглядових (Uranoscopidae), з круглим ротом та продовгуватим тілом вона, все ж, відрізнялася від представників цього виду, що водяться в інших частинах світу. Чи вона належить до цього виду, досі досліджують.

 

Через багато десятиліть на острові Дафна пара біологів Петер і Розмарі Грант зареєстрували новий вид Зябликів Дарвіна. Співочі птахи, що на різних островах мають різні розміри та функції дзьоба, з часів Дарвіна стали свого роду класикою для наукових проектів на Галапагосі.

 

Сьогодні проведення досліджень полегшують механічні роботи, що працюють в водоймах вулканічних островів. Кожна територія, на якій вистигла лава та утворилося певне середовище життєдіяльності, дало притулок формам життя, що розкривають таємницю виникнення й пристосування природи. На островах діють численні наукові програми, спрямовані на вивчення, для прикладу, гідротермічних процесів в  тріщинах галапагоських глибин. Тут без кисню, світла живуть тварини, що споживають лише гази й вологість за температури до 400 градусів за Цельсієм. Більше ніде на Землі їх немає.

 

Проте над багатьма видами нависла небезпека. Людина та чужі для місцевості тварини (зокрема кози й пацюки) пошкоджують екосистему. Коли 2012 року померла велика черепахи Галапагосу на ймення Самотній Джордж, вчені злякалися, що його вид зникне, адже Джордж не залишив після себе потомства. Але пізніше знайшли 17 черепах спорідненого підвиду. Проте: Джодж став для вчених уроком. Галапагос – невичерпна лабораторія, але, як би там не було, природа потребує захисту.

 

Зреферувала Соломія КРИВЕНКО

Оригінал за посиланням: http://www.welt.de.

 

31.08.2014