Єдиною Європою, яка продовжує зі зброєю в руках захищатися від знищення, є Ізраїль
Проти кого борються мусульмани, які шаленіють у французьких містах? Проти Ізраїлю? Нехай ніхто не обманюється: ті, хто хотів ризикувати життям у перестрілках супроти Ізраїлю, вже перебувають на палестинській та іракській території, воюючи у військах джихадистів. Мусульмани, які вже два тижні спустошують міські околиці у Франції, борються проти Франції. Проти Французької республіки, під прихистком якої вони живуть і яку в основному ненавидять, оскільки принципи сучасної демократії, що зародилися в 1789 р., їм огидні: вони є блюзнірською вигадкою людей, які нападаються на єдиного Бога, Аллаха, і на народ, якому Аллах пообіцяв всесвітнє панування.
Вони борються проти цього варварського Заходу, який в питаннях політики, права та праці урівнює жінок з чоловіками, яким лише Коран надає право на владу: як суспільне, так і приватне. Вони борються проти нісенітниці про те, що всі громадяни є рівними перед законом, незважаючи на їх походження чи віросповідання. Борються проти огидного винаходу світської держави, яка встановлює закони поверх єдиного закону, що його продиктував Аллах на віки вічні і який записаний в Корані.
У Франції таке стається вже не вперше. Примітивний – і вбивчий – антисемітизм, який визначає європейський іслам, має особистісну функцію. Напрочуд дієву. Спочатку назначає пекельного ворога, метафізичний – чи радше теологічний – об’єкт, через якого зло приходить у світ. Іслам називає його «євреєм», передбачаючи супроти нього автоматизм, який призвів на Заході до найбільших злочинів. Спрямовує на цього єврейського диявола ненависть, якій шкода, що його врешті-решт не знищив благодійник Гітлер. Пересвідчується у «терпимості» демократії до цього пекельного монстра, єврея. І так виносить присуд демократіям, невиліковно зараженим його диявольством. І там, де може, дає бій цим зачумленим юдаїзмом європейським варварам, які відмовляються скоритися ісламу і звернутися до віри його пророка.
Нині щодо мусульманського світу ніхто не обманюється. Справжній джихад, який має всі можливості стати переможним, це той, який влаштовує в безпомічній Європі свої підготовчі сутички. Німеччина та Франція є зручними територіями для цієї війни за релігійний примат. Демографічні тенденції з одного боку і мазохізм Європи, яка благословляє своїх убивць, є сприятливими факторами для того, аби сміливо піти назустріч тривалій війні із серйозними перспективами перемогти у ній в розумний термін. Європа вже себе ненавидить. Не робить нічого іншого, як ненавидіти себе після колективного краху, яким була Велика війна 1914 року. Європа бажає померти. Європейські мусульмани знають, що тут ніхто не зробить жодного пострілу, аби захиститися.
І це є парадоксом. Єдиною Європою, яка продовжує зі зброєю в руках захищатися від знищення, є Ізраїль. А старі європейці ненавидять цих людей, які уперто намагаються і далі жити як вільні люди, у традиційній демократії. Вмираючий старий континент проклинає тих, хто захищає його спадок. Він хоче бути рабом.
Gabriel Albiac
No es Gaza, es Europa
АВС, 28.07.2014
Зреферувала Галина Грабовська
30.07.2014